Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать! Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Знать посылает своих слуг за водой, те приходят к колодцам и не находят воды. Несут пустые кувшины домой; смущенные, обескураженные, они покрывают свои головы.
їхні вельможі посилають слуг своїх по воду: ті до криниць приходять, та води не знаходять, повертаються з порожніми жбанами. Застиджені і соромом пригнічені, голову собі покривають.
Господь про люд цей так говорить: «Люблять блукати, ніг своїх не спиняють!» За те Господь їх не любить; тепер згадав він їхні провини, і карає гріхи їхні.
Навіть як будуть постити, я не зважатиму на їхню молитву, та й як будуть приносити всепалення й офіри, я не прийму їх. Ні! Мечем і голодом, і мором вигублю я їх».
И Господь сказал мне: — Ложь пророчествуют пророки от Моего имени. Я не посылал их, не давал им повелений и не говорил с ними. Видения ложные, пустую ворожбу и лживость собственных сердец пророчествуют они вам.
Господь же відказав мені: «Неправду ті пророки пророкують моїм ім'ям. Не посилав я їх і не повелівав їм, і не говорив до них. Оманливі видіння, марні віщування та пусті мрії серця свого — ось що вони вам пророкують.
Поэтому так говорит Господь о пророках, которые пророчествуют от Моего имени, хотя Я не посылал их, и говорят: «Ни меча, ни голода не будет в этой стране», от меча и от голода падут эти пророки.
Тим то так говорить Господь: Пророки, що пророкують моїм ім'ям, — я не посилав їх! — і що говорять: Ні меч, ні голод не спаде на цю землю, — від меча та голоду погинуть вони, оті пророки!
А народ, которому они пророчествуют, будет разметан по улицам Иерусалима голодом и мечом, и некому будет хоронить ни их самих, ни их жен, ни их сыновей, ни дочерей. Я обрушу на них беду, которую они заслужили.
Люди ж, яким вони пророкують, будуть покинуті по вулицях єрусалимських від голоднечі й меча, і нікому буде їх ховати, — самі вони, жінки їхні, сини їхні й дочки їхні. Я виллю на них їхню ж злобу.
— Пусть льются из моих глаз слезы, не переставая ни днем, ни ночью, потому что девственная дочь — народ мой — получила страшную рану, сражена могучим ударом.
Промовиш до них оце слово: Хай мої очі проливають сльози день і ніч без упину, бо тяжке нещастя спіткало дівицю, дочку мого народу, вельми болюча рана.»
— Разве навек Ты отверг Иудею? Разве Сион Тебе опротивел? Зачем Ты поразил нас так, что нет для нас исцеления? Ждем мы мира, а ничего доброго нет; ждем времени исцеления, а вместо этого — ужасы.
Хіба ж ти зовсім відкинув Юду? Хіба душа твоя гидує Сіоном? Чому побив єси нас так, що нема нам і ліку? Ждемо ми на мир, та добра немає; ждемо на рятунок, аж ось тривога.
Могут ли ничтожные идолы народов дождь ниспослать? Может ли небо само ливнем пролиться? Разве не от Тебя это, Господи, Бог наш? Мы надеемся на Тебя, так как Ты все это творишь.
Чи ж є між марними поганськими богами такі, що б дощ спускали? Чи ж небо дає зливу? Чи ж то не ти, о Господи? Боже наш, на тебе вповаємо, бо ти твориш усе те!