Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Новый русский перевод
Переклад Турконяка
Иисус вместе с учениками ушел оттуда и пришел в Свой родной город.
Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.
Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге. Многие, слушая Его, удивлялись:
— Откуда это у Него? Кто дал Ему такую мудрость? Как Он совершает такие чудеса?
— Откуда это у Него? Кто дал Ему такую мудрость? Как Он совершает такие чудеса?
А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?
Разве Он не плотник, не сын Марии, не брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И разве не здесь, у нас, живут Его сестры?
И они отвергли Его.
И они отвергли Его.
Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.
Иисус же сказал им:
— Не бывает пророк без чести, разве только в городе своем и в своем доме.
— Не бывает пророк без чести, разве только в городе своем и в своем доме.
А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.
И Он не мог совершить там ни одного чуда, лишь исцелил нескольких больных, возложив на них руки.
І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.
Он удивлялся неверию в этих людях.
Иисус ходил по окрестным селениям и учил.
Иисус ходил по окрестным селениям и учил.
І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.
Он созвал двенадцать учеников и начал посылать их по двое, дав им власть над нечистыми духами.
Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.
Он повелел им ничего не брать с собой в дорогу, кроме посоха: ни хлеба, ни сумки, ни денег в поясе,
І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,
но обуваться в сандалии и не брать запасной одежды.
але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.
— В какой бы дом вы ни вошли, — говорил Он им, — оставайтесь там до тех пор, пока не покинете это место.
І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.
А если где-либо вас не примут и не захотят слушать, то, уходя, отряхните пыль с ваших ног, пусть это будет свидетельством против них.
І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].
Ученики отправились в путь и проповедовали людям, призывая их к покаянию.
І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,
Они изгнали много демонов, и многих больных помазали оливковым маслом и исцелили.
і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
Об Иисусе услышал царь Ирод, поскольку имя Иисуса становилось все более известным, и некоторые говорили:
— Это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и поэтому в Нем такая чудодейственная сила.
— Это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и поэтому в Нем такая чудодейственная сила.
І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.
Другие говорили, что это Илия. А третьи утверждали, что Он пророк, подобный пророкам древности.
Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.
Услышав эти разговоры, Ирод решил:
— Это Иоанн, которого я обезглавил, он воскрес из мертвых.
— Это Иоанн, которого я обезглавил, он воскрес из мертвых.
А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!
В свое время Ирод приказал арестовать Иоанна и бросить его в темницу из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа. Ирод женился на ней,
Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.
а Иоанн говорил ему:
— Нельзя тебе жить с женой своего брата.
— Нельзя тебе жить с женой своего брата.
А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!
Иродиада затаила злобу на Иоанна и хотела убить его. Однако она не могла ничего сделать,
Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.
потому что Ирод боялся Иоанна, зная, что это справедливый и святой человек, и берег его. Слушая Иоанна, Ирод приходил в смущение, но тем не менее, ему нравилось его слушать.
Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
Наконец Иродиаде представился подходящий случай. Ирод в день своего рождения устроил пир для своих приближенных, военачальников и самых уважаемых людей Галилеи.
Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,
Дочь Иродиады вошла к ним и танцевала, и так понравилась Ироду и возлежавшим за столом гостям, что царь сказал девушке:
— Проси у меня чего хочешь, и я дам тебе! —
— Проси у меня чего хочешь, и я дам тебе! —
увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!
и поклялся ей: — Чего ни попросишь, все дам тебе, хоть половину моего царства.
І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
Девушка пошла к матери за советом:
— Чего мне просить?
А та сказала:
— Проси голову Иоанна Крестителя.
— Чего мне просить?
А та сказала:
— Проси голову Иоанна Крестителя.
І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!
Девушка сразу же поспешила к царю и попросила:
— Хочу, чтобы ты сейчас же подал мне на блюде голову Иоанна Крестителя.
— Хочу, чтобы ты сейчас же подал мне на блюде голову Иоанна Крестителя.
І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!
Царь сильно опечалился, но не решился ей отказать, так как поклялся перед возлежавшими за столом гостями.
І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.
Он немедленно послал палача и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошел в темницу, обезглавил Иоанна
Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці
и принес его голову на блюде девушке, а та отдала ее своей матери.
та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.
Когда об этом услышали ученики Иоанна, они пришли, забрали тело и похоронили его в гробнице.
А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
Апостолы возвратились к Иисусу и рассказали Ему обо всем, что они делали и чему учили народ.
І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.
Иисус сказал им:
— Отправляйтесь в безлюдное место и немного отдохните, — ведь все время приходило и уходило много народа, и у них даже не было времени поесть.
— Отправляйтесь в безлюдное место и немного отдохните, — ведь все время приходило и уходило много народа, и у них даже не было времени поесть.
А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.
И они отправились на лодке в пустынное место.
Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.
Но люди видели, как они отплыли, причем многие их узнали и устремились туда посуху из всех городов, так что оказались на месте даже раньше лодки.
Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.
Когда Иисус сошел на берег и увидел большую толпу, Он сжалился над людьми, потому что они были как овцы без пастуха,18 и начал их учить многим вещам.
Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
Уже поздно вечером ученики подошли к Нему и сказали:
— Место здесь пустынное, и уже поздно.
— Место здесь пустынное, и уже поздно.
І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,
Отпусти народ, пусть пойдут в окрестные деревни и селения и купят себе поесть.
тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.
Но Иисус ответил:
— Вы дайте им есть.
Ученики удивились:
— Неужели Ты хочешь, чтобы мы купили еды динариев19 на двести и накормили этих людей?
— Вы дайте им есть.
Ученики удивились:
— Неужели Ты хочешь, чтобы мы купили еды динариев19 на двести и накормили этих людей?
Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв [1] хліба і дати їм їсти?
— Сколько у вас хлеба? — спросил Иисус. — Пойдите посмотрите.
Они пошли, узнали и ответили:
— Пять хлебов и две рыбы.
Они пошли, узнали и ответили:
— Пять хлебов и две рыбы.
Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.
Иисус велел рассадить народ группами на зеленой траве.
І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.
Люди возлегли, расположившись группами по сто и по пятьдесят человек.
Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.
Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, благословил пищу. Затем Он стал разламывать хлеб и давать Своим ученикам, чтобы те раздавали народу, и две рыбы тоже разделил на всех.
Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.
и собрали еще двенадцать полных корзин остатков хлеба и рыбы.
а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.
Одних только мужчин ело около пяти тысяч.
А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.
Сразу после этого Иисус велел Своим ученикам сесть в лодку и переправиться на другую сторону озера, к Вифсаиде, а Сам Он оставался, пока не отпустил народ.
І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
Простившись с народом, Иисус поднялся на гору помолиться.
І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися.
Когда наступила ночь, лодка была посреди озера, а Иисус оставался один на берегу.
А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.
Увидев, что им приходится нелегко, так как дул встречный ветер, Он около четвертой стражи ночи, перед рассветом, пошел к ним, ступая по озеру. Он хотел уже приблизиться к ним,20
Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі [2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.
но они, увидев Его идущим по воде, решили, что это призрак, и закричали,
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,
потому что они все видели Его и сильно испугались. Но Иисус сразу же заговорил с ними:
— Успокойтесь, это Я, не бойтесь.
— Успокойтесь, это Я, не бойтесь.
бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
Он вошел к ним в лодку, и ветер утих. Ученики были поражены.
Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.
Ведь они не поняли и чуда с хлебами — их сердца были закрыты.
А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.
Переправившись на другую сторону, они пристали к берегу в Геннисарете.
І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.
Как только они вышли из лодки, люди сразу узнали Иисуса.
Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,
Они обежали всю округу, рассказывая, где Он находится, и туда стали приносить на циновках больных.
оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.
Где бы Он ни появлялся, в селениях, или в городах, или в деревнях, люди выносили на площади больных и просили Иисуса, чтобы Он позволил им прикоснуться хотя бы к кисточке на краю Его одежды.21 И все, кто прикасался, выздоравливали.
І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.