Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Новый русский перевод
Переклад Огієнка
Павел пришел в Дервию и Листру. Там жил ученик по имени Тимофей.
Мать Тимофея была верующей иудеянкой, а отец его был грек.
Мать Тимофея была верующей иудеянкой, а отец его был грек.
І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.
О Тимофее хорошо отзывались братья в Листре и Иконии.
Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.
Павел захотел взять его с собой в путешествие. И ради иудеев, которые жили в той местности, обрезал его, поскольку все знали, что отец Тимофея грек.
Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.
Путешествуя из города в город, Павел и его спутники призывали верующих соблюдать решение, принятое апостолами и старейшинами в Иерусалиме.
Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.
Церкви укреплялись в вере, и число уверовавших с каждым днем увеличивалось.
А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.
Они проходили через Фригию и Галатийскую область, но Святой Дух не позволил им возвещать слово в провинции Азия.
А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.
Подойдя к границе с Мисией, они собрались идти в Вифинию, но Дух Иисуса не позволил им,
Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
Ночью Павлу было видение: ему явился человек из Македонии. Он стоял и просил его:
— Приди в Македонию и помоги нам!
— Приди в Македонию и помоги нам!
І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“
После этого видения мы101 решили, что Бог призывает нас возвещать им Радостную Весть, и сразу же приготовились отправиться в Македонию.
Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.
Из Троады мы отплыли прямо в Самофракию и оттуда на следующий день в Неаполь.
Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,
Из Неаполя мы продолжили путешествие в Филиппы, римскую колонию и главный город той части Македонии. Там мы пробыли несколько дней.
звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.
В субботу мы вышли за ворота города к реке, где, как мы предполагали, было место для молитвы. Мы сели и начали разговаривать с женщинами, которые там собрались.
Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.
Среди них была одна по имени Лидия, из города Фиатиры, которая торговала дорогими пурпурными тканями. Лидия чтила Бога, и Господь открыл ее сердце к тому, что говорил Павел.
Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.
После того как она и ее домашние были крещены, она пригласила нас к себе.
— Если вы считаете меня верной Господу, то придите и погостите у меня в доме, — упрашивала она и уговорила нас.
— Если вы считаете меня верной Господу, то придите и погостите у меня в доме, — упрашивала она и уговорила нас.
А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.
Однажды, когда мы шли к месту молитвы, по дороге нам повстречалась некая рабыня, одержимая духом-змеем.102 Предсказаниями она приносила большой доход своим хозяевам.
І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.
Рабыня шла за Павлом и за нами и кричала:
— Эти люди — слуги Всевышнего Бога! Они возвещают вам путь спасения!
— Эти люди — слуги Всевышнего Бога! Они возвещают вам путь спасения!
Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“
Она делала это изо дня в день, и когда Павлу все это надоело, он обернулся и сказал духу:
— Во имя Иисуса Христа я повелеваю тебе: выйди из нее!
В тот же момент дух ее покинул.
— Во имя Иисуса Христа я повелеваю тебе: выйди из нее!
В тот же момент дух ее покинул.
І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.
Когда ее хозяева поняли, что у них пропал источник дохода, они схватили Павла и Силу и поволокли их на площадь к городским властям.
А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.
Они привели их к начальникам города и сказали:
— Эти люди — иудеи, и они служат причиной беспорядков в нашем городе.
— Эти люди — иудеи, и они служат причиной беспорядков в нашем городе.
Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,
Они вводят обычаи, которые нам, римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.
і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.
Толпа тоже присоединилась к обвинениям против Павла и Силы, и начальники велели раздеть их и бить палками.
І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.
Их сильно избили и бросили в темницу, а темничному стражу приказали бдительно их охранять.
І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.
Получив такой приказ, он закрыл их во внутреннюю камеру и забил их ноги в колоду.
Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.
Около полуночи Павел и Сила молились и пели хвалебные песни Богу, а другие заключенные слушали их.
А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.
Внезапно произошло такое сильное землетрясение, что поколебались основания темницы. Все двери раскрылись, и у всех заключенных цепи упали с ног.
І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.
Когда темничный страж проснулся и увидел, что все двери темницы раскрыты, он схватил меч и хотел покончить с собой, думая, что все заключенные убежали.
Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.
Но Павел успел крикнуть:
— Не губи себя! Мы все здесь!
— Не губи себя! Мы все здесь!
А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“
Страж потребовал света, вбежал внутрь и, дрожа, пал перед Павлом и Силой.
Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.
Он вывел их наружу и спросил:
— Господа мои, что мне делать, чтобы быть спасенным?
— Господа мои, что мне делать, чтобы быть спасенным?
І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“
— Веруй в Господа Иисуса, — ответили они, — и ты будешь спасен, и твои домашние.
А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.
И они возвестили слово Господа ему и его домашним.
І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.
В тот же ночной час темничный страж промыл им раны и сразу же был крещен, он сам и все домашние его.
І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.
Он привел Павла и Силу к себе домой и накрыл для них стол. Вместе со всеми своими домашними он радовался тому, что поверил в Бога.
І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.
Наступил день, и городские начальники послали своих служителей в темницу с приказом:
— Освободите этих людей.
— Освободите этих людей.
А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“
Темничный страж сказал Павлу:
— Начальники приказали освободить вас! Вы можете идти с миром!
— Начальники приказали освободить вас! Вы можете идти с миром!
І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“
Но Павел сказал:
— Они без суда избили нас перед народом, несмотря на то что мы римские граждане, и бросили нас в темницу. Сейчас же они хотят от нас избавиться так, чтобы никто не знал? Нет! Пусть они сами придут и выведут нас.
— Они без суда избили нас перед народом, несмотря на то что мы римские граждане, и бросили нас в темницу. Сейчас же они хотят от нас избавиться так, чтобы никто не знал? Нет! Пусть они сами придут и выведут нас.
А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“
Служители доложили об этом городским начальникам, и когда те услышали, что Павел и Сила римские граждане, то испугались.
Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.
Они пришли, принесли им свои извинения, вывели из темницы и попросили, чтобы те покинули город.
І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.