Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Ты можешь сменить язык чтения:
uk
en
Параллельное чтение
← (Судьи 4)
|
(Судьи 6) →
Новый русский перевод
Переклад Куліша та Пулюя
В тот день Девора и Варак, сын Авиноама, спели такую песнь:
Засьпівали тодї Дебора та Барак Абиноаменко такими словами:
«Вожди повели Израиль,
Ізраїль відомщен, народ схаменувся, прославіте Господа!
Слушайте, цари! Внимайте, правители!
Чуйте се, царі з князями, чуйте й памятайте: Я сьпіваю, в струни граю в Господнюю славу!
Когда вышел Ты, Господи, из Сеира,27
Як ійшов єси з Сеїру, Господи, з Едому, стався трус по всїй вселенній на землї й на небі; на землї все затремтїло, (небеса гучали), краплями взялися хмари, ринули водою.
Горы дрожали пред Господом, 28
Істаялись перед Богом (віковічні) гори, й Синай великий танув од лиця Господня.
В дни Шамгара, сына Анафа,
За Самгора Анатенка, за Яїли стало пусто по шляхах (пробойних); ті що перше прохожали прямими шляхами, обходили тоті місця хиба манівцями.
Обезлюдели в Израиле села, 29
Не стало людей по містах, в Ізраїля селах, покіль ти не встала, Деборо, Ізраїля мати!
Избрали новых богов —
Нових богів вибирали, з того й війна у воротах. А чи видїв хто щит або спис у сорока тисяч Ізраїля?
Сердце мое с вождями Израиля,
Я всїм серцем прихиляюсь до всїх тих гетьманів, що обстали за народом бідним Ізраїля, хвалїте ж Господа!
Вы, кто ездит на белых ослицах, 30 31
Ви, що їздите звичайно на ослицях білих, що на келимах прилюдно судите суд право, та проходжаєтесь: по дорозї, сьпівайте пісню!
И под голос лучников32 у колодцев 33
Серед гомону зганяючих стада при криницях нехай лунає хвала Господу, хвала гетьманам Ізраїля, як виступив 'д воротам народ Господень!
„Вставай, вставай, Девора!
Вставай, вставай, Деборо! Вставай, пісню засьпівай! Ти ж, Бараче, підіймайся, веди полонників твоїх, сину Абиноаменів!
И тогда уцелевшие собрались к вельможам;
Не многим із сильних підхилив він народ, Господь підхилив менї хоробрих.
От Ефрема пришли укоренившиеся в земле Амалика,
І прийшли від Ефраїма ті що в Амалику вкоренились; за тобою Бенямине, серед люду твого; від Махира йшли начальники, й від Забулону люде поважнії вивели військо до бою.
С Деворою шли князья Иссахара —
І князї від Іссахара вийшли з Деборою; а Іссахар так як Барак кинувся в долину пішки. Тільки у племен Рубена була незгода.
Что же мешкал ты среди овчарен,
Ой чи довго ж вам седїти посеред вівчарень, та прислуховатись блеянню стад? Так, у племен Рубенових була незгода.
Галаад прижился за Иорданом.
Галаад живе собі тихо за Йорданню, а Данові чого боятись із кораблями? А й Ассер опочиває уз морські затони.
А народ Завулона рисковал жизнью,
Забулон же (люд-одвага), душу смертї оддав він; так і Нафталїй на гори на високі знявся.
Явились цари, сразились.
Повиходили до бою царі, царі Канаанські в Танаах у вод Мегидонських, та не здобули анї трохи срібла.
Звезды с небес сражались,
Воювали з неба зорі, били на Сизару, (із доріг своїх на його) виступили боєм.
Река Кишон прочь их унесла,
Той Кисон, бурчак (потужний), різко рвав і нїс їх. Поток Кедумим, потік Кисон. Жени, душе моя, сильних у ростїч!
И грохотали коней копыта
Ой ламалися ж у коней копита від бігу, від утечі сильних.
„Прокляните Мероз, — сказал Ангел Господень. —
Проклинайте Мероз, каже ангел Господень, прокленїть, прокленїть осадників його, що не прийшли на підмогу Господеві, на поміч Господу з сильними своїми!
Благословенна средь женщин будь, Иаиль,
Ти ж бувай благословенна між жінками, Яїле, Геберихо Кенеянко, між жінками в шатрах бувай благословенна!
Просил он воды — подала молока,
Він води прохав у тебе, молока дала ти; піднесла ти в пишній чаші сьвіжого, густого.
Руку свою протянула за колышком,
Праворуч колка вхопила, лїворуч довбеньку, наскрізь голову проткнула (пишному) Сизарі.
К ногам ее он склонился, упал, лежал.
В ноги їй упав — простягся, в ноги їй упав він, і лежав без духу лїжма, лїжма лїг убитий.
Мать Сисары из окна глядит,
Мати же Сизари в вікно позирає, крізь решітку позирає, і так промовляє: гаються щось колесницї, не тупотять конї!
А мудрейшие из женщин придворных
З князївень же розумнїщі гарно їй толкують, а сама вона слова їх залюбки мовляє:
„Не добычу ли берут они и делят:
Певно ще паюють добич, одному по дївцї чи й по дві; а луп Сизарин — шати златошиті, в мережках барвистих шати, зняті з плечей врага.
Так да погибнут все враги Твои, Господи!
И земля покоилась в мире сорок лет.
Господи! нехай так гинуть всї тобі противні, люде ж вірні най, як сонце на востоцї, сяють! І втішалась супокоєм земля сорок год.
← (Судьи 4)
|
(Судьи 6) →