Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Переклад Куліша та Пулюя
И приказал Иосиф начальнику дома своего, говоря: наполни мешки этих людей пищею, сколько они могут нести, и серебро каждого положи в отверстие мешка его,
І повелїв Йосиф старшому над господою його говорючи: Посповнюй людям торби пашнею, скільки винесуть, і повкладай кожному гроші в усьтє торби його зверху.
а чашу мою, чашу серебряную, положи в отверстие мешка к младшему вместе с серебром за купленный им хлеб. И сделал тот по слову Иосифа, которое сказал он.
А чашу мою срібну вложи в торбу меньшому і гроші його за пашню. І зроблено по слову Йосифовому.
Утром, когда рассвело, эти люди были отпущены, они и ослы их.
День заднився, людей одпущено, самих і ослят їх.
Ещё не далеко отошли они от города, как Иосиф сказал начальнику дома своего: ступай, догоняй этих людей и, когда догонишь, скажи им: «для чего вы заплатили злом за добро?
Вийшовши вони з городу, не відойшли ще далеко, як повелїв Йосиф домозверхникові свойму: Гой! уставай, та вганяй слїдом за людьми; наздожени їх і скажи: Так се ви платите злом за добро?
Не та ли это чаша, из которой пьёт господин мой и он гадает на ней? Худо это вы сделали».
Та ж се кубок, що пє з його пан мій; він же й ворожбу ворожить по йому. Зло вдїяли ви таке заподїявши.
Они сказали ему: для чего господин наш говорит такие слова? Нет, рабы твои не сделают такого дела.
Вони ж йому: Про що говорить пан добродїй слова такі? Не таківські раби твої, не зроблять по слову сьому.
Вот, серебро, найденное нами в отверстии мешков наших, мы обратно принесли тебе из земли Ханаанской: как же нам украсть из дома господина твоего серебро или золото?
Ми ж тобі ті гроші, що познаходили в торбах у себе, вернули з Канаан землї: Як же б украли з дому в пана твого срібло чи золото?
У кого из рабов твоих найдётся чаша, тому смерть, и мы будем рабами господину нашему.
У кого з рабів твоїх воно знайдеться, тому смерть, а ми будемо рабами панові нашому.
Он сказал: хорошо; как вы сказали, так пусть и будет: у кого найдётся чаша, тот будет мне рабом, а вы будете не виноваты.
Він же каже: Нехай же й се, як мовляли, так буде. У кого воно знайдеться, нехай буде мій раб, ви ж чисті будете.
Они поспешно спустили каждый свой мешок на землю и открыли каждый свой мешок.
І метнулись, і скинув кожен торбу свою на землю, і розвязав кожен торбу свою.
Он обыскал, начал со старшего и окончил младшим; и нашлась чаша в мешке Вениаминовом.
І шукав, від старшого почавши, докіль дойшов до меньшого, та й знайшов чашу в торбі Беняминовій.
И разодрали они одежды свои, и, возложив каждый на осла своего ношу, возвратились в город.
І пороздирали одїж свою, і навючивши кожен осла свого, вернулись у город.
И пришли Иуда и братья его в дом Иосифа, который был ещё дома, и пали пред ним на землю.
Увійшов же Юда й браттє його до Йосифа в будинок, він же був там, та й попадали перед ним на долївку.
Иосиф сказал им: что это вы сделали? разве вы не знали, что такой человек, как я, конечно, угадает?
Каже ж їм Йосиф: Що се за дїло ви вдїяли? Хиба не відаєте, що нема такого ворожбита, як я?
Иуда сказал: что нам сказать господину нашему? что говорить? чем оправдываться? Бог нашёл неправду рабов твоих; вот, мы рабы господину нашему, и мы, и тот, в чьих руках нашлась чаша.
Каже ж Юда: Що відкажемо панові добродїєві мойму, що промовимо? Або чим оправдуватись нам? Бог ізнайшов кривду в рабів твоїх. Оце ж ми раби панові добродїєві нашому, і ми й він, у кого знайшлась чаша.
Но Иосиф сказал: нет, я этого не сделаю; тот, в чьих руках нашлась чаша, будет мне рабом, а вы пойдите с миром к отцу вашему.
І каже він: Таку річ не менї вчинити. Той, у кого знайшовся кубок, буде менї раб; ви ж ідїте до панотця вашого не зайняті в неволю.
И подошёл Иуда к нему, и сказал: господин мой, позволь рабу твоему сказать слово в уши господина моего, и не прогневайся на раба твоего, ибо ты то же, что фараон.
Приступивши ж до його Юда, каже: Благаю й молю тебе, пане добродїю, дозволь рабові твойму промовити слова в уші пана добродїя свого, і не прогнївись на раба твого; ти ж бо єси з Фараоном рівен.
Господин мой спрашивал рабов своих, говоря: «есть ли у вас отец или брат?»
Пане добродїю! Питав єси в рабів твоїх словами: чи маєте отця або брата?
Мы сказали господину нашему, что у нас есть отец престарелый, и младший сын, сын старости, которого брат умер, а он остался один от матери своей, и отец любит его.
І промовили ми панові добродїєві: Є в нас отець старенький і хлопя старощів його, а брат його вмер, він же один остався у матері своєї, і панотець улюбив його.
Ты же сказал рабам твоим: «приведите его ко мне, чтобы мне взглянуть на него».
Ти ж мовляв рабам твоїм: Приведїте до мене, щоб я споглянув на його.
Мы сказали господину нашему: «отрок не может оставить отца своего, и если он оставит отца своего, то сей умрёт».
І відказали ми панові добродїєві: Неможлива річ хлопцеві покинути панотця свого; коли ж покинув би панотця свого, умер би.
Но ты сказал рабам твоим: «если не придёт с вами меньший брат ваш, то вы более не являйтесь ко мне на лицо».
Ти ж промовив єси до рабів твоїх: Як не прийде брат меньший ваш, більш не бачити мете лиця мого.
Когда мы пришли к рабу твоему, отцу нашему, то пересказали ему слова господина моего.
Сталося ж, як прийшли ми до раба твого, панотця нашого, повідали ми йому слова пана добродїя нашого.
И сказал отец наш: «пойдите опять, купите нам немного пищи».
Каже ж нам панотець наш: Ідїть, ізнов та купіте трохи збіжа.
Мы сказали: «нельзя нам идти; а если будет с нами меньший брат наш, то пойдём; потому что нельзя нам видеть лица того человека, если не будет с нами меньшого брата нашего».
Ми ж відказали: Не можлива річ ійти! Коли ж брат наш меньший пійде з нами, пійдемо; бо шкода вбачати нам у вічі мужа громадського того, як брат наш меньший та не буде з нами.
И сказал нам раб твой, отец наш: «вы знаете, что жена моя родила мне двух сынов;
Каже ж раб твій, панотець наш, до нас: Ви знаєте, що двох уродила менї жена моя.
один пошёл от меня, и я сказал: верно, он растерзан; и я не видал его доныне;
І один пійшов од мене, і казав я: Певно розірвано його на шматтє, та й не бачив його й досї.
если и сего возьмёте от глаз моих, и случится с ним несчастье, то сведёте вы седину мою с горестью во гроб».
Коли ж оце візьмете й сього від мене, і станеться йому пригода, зведете старощі мої в смутку на той сьвіт.
Теперь если я приду к рабу твоему, отцу нашему, и не будет с нами отрока, с душою которого связана душа его,
Тим же то, як пійду я до раба твого, панотця мого, та хлопця не буде з нами? Душа ж бо його та звязана з душею малого,
то он, увидев, что нет отрока, умрёт; и сведут рабы твои седину раба твоего, отца нашего, с печалью во гроб.
Так станеться таке, що як побачить, що нема хлопця з нами, то певно й раби твої зведуть сиве волоссє раба твого, панотця нашого, смутком в землю.
Притом я, раб твой, взялся отвечать за отрока отцу моему, сказав: «если не приведу его к тебе, то останусь я виновным пред отцом моим во все дни жизни».
Бо раб твій зробивсь порукою мойму панотцеві за хлопця, і ясив: Коли не приведу його до тебе, так нехай буду непрощений тобі до віку.
Итак, пусть я, раб твой, вместо отрока останусь рабом у господина моего, а отрок пусть идёт с братьями своими:
Тим же то буду тепереньки замість хлопця тобі рабом, а хлопець нехай іде з браттєм своїм.