Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Переклад Хоменка
После сего Авессалом завёл у себя колесницы и лошадей и пятьдесят скороходов.
Після того справив собі Авесалом колісницю та коней, і п'ятдесять чоловік мали бігти перед ним.
И вставал Авессалом рано утром, и становился при дороге у ворот, и когда кто-нибудь, имея тяжбу, шёл к царю на суд, то Авессалом подзывал его к себе и спрашивал: из какого города ты? И когда тот отвечал: «из такого-то колена Израилева раб твой»,
Уставши раненько, зупинився собі Авесалом на дорозі, що коло воріт, і коли хтось мав спір і йшов до царя по рішення, кликав його Авесалом до себе й питав: “З якого ти міста?” І коли той відповідав, з цього, мовляв, або того коліна ізраїльського, твій слуга,
тогда говорил ему Авессалом: вот, дело твоё доброе и справедливое, но у царя некому выслушать тебя.
то Авесалом, казав йому: “Справа твоя, бач, справедлива й слушна, але вислухати тебе у царя нема кому.
И говорил Авессалом: о, если бы меня поставили судьею в этой земле! ко мне приходил бы всякий, кто имеет спор и тяжбу, и я судил бы его по правде.
Крім того, — казав Авесалом, — якби то мене поставлено суддею над краєм! Хто б не мав якої справи чи скарги, приходив би до мене, і я судив би його по правді.”
И когда подходил кто-нибудь поклониться ему, то он простирал руку свою и обнимал его и целовал его.
І коли хто наближувався, щоб уклонитись йому, так простягне, бувало, руку, обійме його та й поцілує.
Так поступал Авессалом со всяким Израильтянином, приходившим на суд к царю, и вкрадывался Авессалом в сердце Израильтян.
Так чинив Авесалом з усіма з Ізраїля що приходили до царя на суд, і тим приваблював собі серця ізраїльтян.
По прошествии сорока лет царствования Давида Авессалом сказал царю: пойду я и исполню обет мой, который я дал Господу, в Хевроне;
Через чотири роки мовив Авесалом до царя: “Хотів би я, з ласки, піти виконати обітницю, що обрікся Господеві в Хевроні.
ибо я, раб твой, живя в Гессуре в Сирии, дал обет: если Господь возвратит меня в Иерусалим, то я принесу жертву Господу.
Бо слуга твій, перебувавши в Гешурі у Сирії, обрікся таким обітом: як Господь справді поверне мене в Єрусалим, віддам честь Господеві.”
И сказал ему царь: иди с миром. И встал он и пошёл в Хеврон.
Цар і каже йому: “Іди собі в мирі.” Устав він та й пішов у Хеврон.
И разослал Авессалом лазутчиков во все колена Израилевы, сказав: когда вы услышите звук трубы, то говорите: «Авессалом воцарился в Хевроне».
Тим часом порозсилав Авесалом таємних посланців по всіх колінах ізраїльських оповістити: “Як почуєте звук сурми, то кличте: Авесалом став царем у Хевроні!”
С Авессаломом пошли из Иерусалима двести человек, которые были приглашены им, и пошли по простоте своей, не зная, в чём дело.
І пішло з Авесаломом двісті чоловік з Єрусалиму; покликав він їх, і пішли вони в простоті серця, бо нічого не знали.
Во время жертвоприношения Авессалом послал и призвал Ахитофела Гилонянина, советника Давидова, из его города Гило. И составился сильный заговор, и народ стекался и умножался около Авессалома.
Під час жертвоприносин послав Авесалом по Ахітофела гілонія, Давидового дорадника, щоб забрати його з його міста Гіло. Змова кріпшала: народу ж дедалі більш і більш приставало до Авесалома.
И пришёл вестник к Давиду, и сказал: сердце Израильтян уклонилось на сторону Авессалома.
Прийшов посланець до Давида і сказав йому: “Серце ізраїльтян за Авесалома!”
И сказал Давид всем слугам своим, которые были при нём в Иерусалиме: встаньте, убежим, ибо не будет нам спасения от Авессалома; спешите, чтобы нам уйти, чтоб он не застиг и не захватил нас, и не навёл на нас беды и не истребил города мечом.
І каже Давид усім своїм слугам, що були з ним у Єрусалимі: “Готуйтесь, і тікаймо, бо не буде нам рятунку від Авесалома; мерщій у дорогу, щоб часом він нас зненацька не захопив та не навів на нас лиха й не вигубив міста лезом меча.”
И сказали слуги царские царю: во всём, что угодно господину нашему, царю, мы — рабы твои.
І кажуть царські слуги цареві: “На все те, що цар, наш пан, наважився, ми, твої слуги, готові!”
И вышел царь и весь дом его за ним пешком. Оставил же царь десять жён, наложниц своих, для хранения дома.
І вирушив цар і ввесь двір його за ним, зоставивши десять наложниць стерегти дім.
И вышел царь и весь народ пешие, и остановились у Беф-Мерхата.
Пустився у дорогу цар і ввесь люд, що йшов з ним, і спинились вони коло останньої хати.
И все слуги его шли по сторонам его, и все Хелефеи, и все Фелефеи, и все Гефяне до шестисот человек, пришедшие вместе с ним из Гефа, шли впереди царя.
Всі його слуги йшли попри нього, всі керетії й усі пелетії, а всі гатії, — шістсот чоловік, що прийшли були за ним із Гату, — йшли перед царем.
И сказал царь Еффею Гефянину: зачем и ты идёшь с нами? Возвратись и оставайся с тем царём; ибо ты — чужеземец и пришёл сюда из своего места;
І промовив цар до Ітая з Гату: “Чого й ти йдеш з нами? Повертайсь і зоставайсь із царем; ти ж чужинець, ба й вигнанець із рідного дому.
вчера ты пришёл, а сегодня я заставлю тебя идти с нами? Я иду, куда случится; возвратись и возврати братьев своих с собою, милость и истина с тобою!
Вчора щойно прийшов ти, а сьогодні б я тебе вже силував блукати з нами? Я ж іду, куди зможу. Повертайсь і забери своїх земляків із собою, нехай Господь виявить тобі ласку й вірність!”
И отвечал Еффей царю и сказал: жив Господь, и да живёт господин мой, царь: где бы ни был господин мой, царь, в жизни ли, в смерти ли, там будет и раб твой.
А Ітай так відказав цареві: “Як живий Господь і живий мій пан і цар! Всюди, де буде цар, мій пан — чи мертвий, чи живий — там буде й слуга твій.”
И сказал Давид Еффею: итак, иди и ходи со мною. И пошёл Еффей Гефянин и все люди его и все дети, бывшие с ним.
Давид і каже Ітаєві: “Нум, то проходь мимо!” І пройшов Ітай-гатій з усіма своїми мужами й з усією дітворою, що була з ним.
И плакала вся земля громким голосом. И весь народ переходил, и царь перешёл поток Кедрон; и пошёл весь народ по дороге к пустыне.
Увесь край плакав уголос, як цей люд проходив мимо. Цар пройшов Кедронську долину, і всі люди з ним, і пішли всі дорогою, що веде в пустиню.
Вот и Садок, и все левиты с ним несли ковчег завета Божия из Вефары и поставили ковчег Божий; Авиафар же стоял на возвышении, доколе весь народ не вышел из города.
Ось тут і Цадок і з ним усі левіти, що несли ковчег завіту Божого, поставили ковчег Божий тоді, як Евіятар знімавсь угору, аж поки ввесь народ не вийшов з міста.
И сказал царь Садоку: возврати ковчег Божий в город. Если я обрету милость пред очами Господа, то Он возвратит меня и даст мне видеть его и жилище его.
Тоді цар звелів Цадокові: “Занеси назад ковчег Божий до міста. Як я знайду ласку в очах Господніх, він поверне мене й дозволить мені побачити його й його житло.
А если Он скажет так: «нет Моего благоволения к тебе», то вот я; пусть творит со мною, что Ему благоугодно.
Коли ж він скаже: Не довподоби ти мені, — то ось я: нехай він чинить зо мною, як йому довподоби.”
И сказал царь Садоку священнику: видишь ли, — возвратись в город с миром, и Ахимаас, сын твой, и Ионафан, сын Авиафара, оба сына ваши с вами;
І цар вів далі до священика Цадока: “Повертайсь назад у мирі до міста разом із твоїм сином Ахімацом та Йонатаном, Евіятаровим сином: обидва ваші сини з вами.
видите ли, я помедлю на равнине в пустыне, доколе не придёт известие от вас ко мне.
Глядіть же! Я вичікуватиму коло переходів, що в пустині, поки прийде якась вістка від вас, щоб повідомити мене.”
И возвратили Садок и Авиафар ковчег Божий в Иерусалим, и остались там.
Цадок і Евіятар віднесли ковчег Божий назад до Єрусалиму й зостались там.
А Давид пошёл на гору Елеонскую, шёл и плакал; голова у него была покрыта; он шёл босой, и все люди, бывшие с ним, покрыли каждый голову свою, шли и плакали.
Давид же виходив на Оливну гору й плакав, ідучи; голова у нього була покрита, ішов він босоніж, та й увесь народ, що був з ним — кожний з покритою головою — спинавсь і, йдучи, плакав.
Донесли Давиду и сказали: и Ахитофел в числе заговорщиков с Авессаломом. И сказал Давид: Господи! Разрушь совет Ахитофела.
І принесено Давидові таку вістку: Ахітофел теж між змовниками, з Авесаломом. Давид і каже: “Зведи, молю, Господи, мій Боже, Ахітофелеву пораду нінащо.”
Когда Давид взошёл на вершину горы, где он поклонялся Богу, вот навстречу ему идёт Хусий Архитянин, друг Давидов; одежда на нём была разодрана, и прах на голове его.
Прийшов Давид на верх гори, де звичайно поклоняються Богу, йому ж назустріч вийшов Хушай аркій. Одежа на ньому була роздерта, й земля наголові у нього.
И сказал ему Давид: если ты пойдёшь со мною, то будешь мне в тягость;
Давид і каже йому: “Як підеш зо мною, будеш тягарем мені.
но если возвратишься в город и скажешь Авессалому: «царь, я раб твой; доселе я был рабом отца твоего, а теперь я — твой раб»: то ты расстроишь для меня совет Ахитофела.
Як же повернешся до міста й скажеш Авесаломові: Царю, я буду твій слуга; був я перше слуга твоєму батькові, тепер же буду слуга тобі, — тоді зможеш мені обернути внівець Ахітофелеву пораду.
Вот, там с тобою Садок и Авиафар священники, и всякое слово, какое услышишь из дома царя, пересказывай Садоку и Авиафару священникам.
Там будуть з тобою священики Цадок і Евіятар, отже все, що почуєш із царського палацу, даси знати Цадокові та Евіятарові — священикам.
Там с ними и два сына их, Ахимаас, сын Садока, и Ионафан, сын Авиафара; через них посылайте ко мне всякое известие, какое услышите.
Також і з ними обидва їхні сини Ахімац, Цадоків син, і Йонатан, Евіятарів син. Отже, через них перекажете до мене все, що почуєте.”