Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!

Ты можешь сменить язык чтения: uk en


Параллельное чтение

← (2 Царств 2) | (2 Царств 4) →

Синодальный перевод

Переклад Куліша та Пулюя

  • И была продолжительная распря между домом Сауловым и домом Давидовым. Давид всё более и более усиливался, а дом Саулов более и более ослабевал.
  • І тяглась довго незгода між домом Сауловим і домом Давидовим; та Давид усе більш та більш убивавсь у потугу, дом же Саулів усе слабшав.
  • И родились у Давида сыновья в Хевроне. Первенец его был Амнон от Ахиноамы Изреелитянки,
  • І народились Давидові сини в Гебронї: перворідень його був Амнон від Ахиноами з Езрееля;
  • а второй сын его — Далуиа от Авигеи, бывшей жены Навала, Кармилитянки; третий — Авессалом, сын Маахи, дочери Фалмая, царя Гессурского;
  • А другий Далуя від Абигеї, жінки Кармелїя Набала; третий Авессалом, син Маахи, дочки царя Талмая Гессурського;
  • четвёртый — Адония, сын Аггифы; пятый — Сафатия, сын Авиталы;
  • Четвертий Адонїя, син Аггити; пятий Сафатія, син Авитали;
  • шестой — Иефераам от Эглы, жены Давидовой. Они родились у Давида в Хевроне.
  • Шестий Етераам, від жони Давидової Егли. Сї породились Давидові в Гебронї.
  • Когда была распря между домом Саула и домом Давида, то Авенир поддерживал дом Саула.
  • Покіль тяглась незгода між домом Сауловим і домом Давидовим, стояв Абенир твердо за дом Саулів.
  • У Саула была наложница, по имени Рицпа, дочь Айя. И сказал Авениру Иевосфей: зачем ты вошёл к наложнице отца моего?
  • У Саула ж та була наложниця на імя Рицпа, дочка Айя. І поспитав ув Абенира Саулів син Евостей: Чому ввійшов єси до наложницї панотця мого?
  • Авенир же сильно разгневался на слова Иевосфея и сказал: разве я — собачья голова? Я против Иуды оказал ныне милость дому Саула, отца твоего, братьям его и друзьям его, и не предал тебя в руки Давида, а ты взыскиваешь ныне на мне грех из-за женщины.
  • За се питаннє розсердивсь Абенир вельми, та й каже: Хиба ж я песя голова? Воюючи проти Юди вчинив я милосердє домові Саула, батька твого, ріднї його й приятелям його й не віддав тебе Давидові в руки, а ти дорікаєш оце менї за жінку!
  • То и то пусть сделает Бог Авениру, и ещё больше сделает ему! Как клялся Господь Давиду, так и сделаю ему:
  • Нехай удїє Господь Абенирові сяк і так — як поклявся Давидові Господь, те я й учиню йому:
  • отниму царство от дома Саулова и поставлю престол Давида над Израилем и над Иудою, от Дана до Вирсавии.
  • Одійму царство домові Сауловому, та й поставлю престол Давидові над Ізраїлем й над Юдою від Дана аж до Берсабії.
  • И не мог Иевосфей возразить Авениру, ибо боялся его.
  • І не зваживсь Евостей відказати нї слова Абенирові, бо боявсь його.
  • И послал Авенир от себя послов к Давиду сказать: чья эта земля? И ещё сказать: заключи союз со мною, и рука моя будет с тобою, чтобы обратить к тебе весь народ Израильский.
  • От і шле Абенир посли до Давида в Геброн, сказати йому: Чия ж се земля? і дальше сказати: Вчини зо мною вмову, й рука моя буде з тобою й приверну до тебе всього Ізраїля.
  • И сказал Давид: хорошо, я заключу союз с тобою, только прошу тебя об одном, именно — ты не увидишь лица моего, если не приведёшь с собою Мелхолы, дочери Саула, когда придёшь увидеться со мною.
  • І відказав той: Добре, вчиню з тобою вмову, тільки вимагаю від тебе одного, от чого: не побачиш лиця мого, як не приведеш Саулової дочки Мелхоли, як сам прибудеш, щоб бачитись зо мною.
  • И отправил Давид послов к Иевосфею, сыну Саулову, сказать: отдай жену мою Мелхолу, которую я получил за сто краеобрезаний Филистимских.
  • І послав Давид посли ще й до Саулового сина Евостея з вимаганнєм: Оддай менї жону мою Мелхолу, що висватав я за сотню Филистійських передних шкірок.
  • И послал Иевосфей и взял её от мужа, от Фалтия, сына Лаишева.
  • І послав Евостей, одняти її в її супруга Фалтія Лайшенка.
  • Пошёл с нею и муж её и с плачем провожал её до Бахурима; но Авенир сказал ему: ступай назад. И он возвратился.
  • Супруг її проводжав її плачучи до Багуриму; та Абенир сказав йому: Ійди до дому! І вернувся він до дому.
  • И обратился Авенир к старейшинам Израильским, говоря: и вчера и третьего дня вы желали, чтобы Давид был царём над вами,
  • Увійшов же Абенир у переговори з громадськими мужами в Ізраїлї й говорив: Давно вже ви бажали собі Давида царем;
  • теперь сделайте это, ибо Господь сказал Давиду: «рукою раба Моего Давида Я спасу народ Мой, Израиля, от руки Филистимлян и от руки всех врагов его».
  • Вчинїте ж се тепер, обітував бо Давидові Господь: Рукою раба мого визволю я люд мій Ізраїля з рук Филистіїв і всїх ворогів його.
  • То же говорил Авенир и Вениамитянам. И пошёл Авенир в Хеврон, чтобы пересказать Давиду всё, чего желали Израиль и весь дом Вениаминов.
  • Так само промовляв Абенир і Беняминїям. І пустивсь Абенир в Геброн, щоб переказати Давидові все, чого бажав Ізраїль і ввесь рід Беняминів.
  • И пришёл Авенир к Давиду в Хеврон и с ним двадцать человек, и сделал Давид пир для Авенира и людей, бывших с ним.
  • Як же прибув Абенир у товаристві двайцятьох мужів громадських до Давида в Геброн, справив Давид Абенирові й бувшим із ним бенкет.
  • И сказал Авенир Давиду: я встану и пойду и соберу к господину моему царю весь народ Израильский, и они вступят в завет с тобою, и будешь царствовать над всеми, как желает душа твоя. И отпустил Давид Авенира, и он ушёл с миром.
  • І каже Абенир Давидові: Я виберусь і пійду та поскуплюю докупи ввесь Ізраїль, щоб учинили вмову з моїм паном, тодї ти будеш царем так широко, як схоче душа твоя. І відпустив Давид Абенира, й він відійшов з упокоєм у дорогу.
  • И вот, слуги Давидовы с Иоавом пришли из похода и принесли с собою много добычи; но Авенира уже не было с Давидом в Хевроне, ибо Давид отпустил его, и он ушёл с миром.
  • Аж ось несподївано прийшли Давидові військові з Йоабом з одного походу додому й принесли велику здобич, тим часом як Абенира не було вже в Давида в Гебронї, сей бо одпустив його з упокоєм.
  • Когда Иоав и всё войско, ходившее с ним, пришли, то Иоаву рассказали: приходил Авенир, сын Ниров, к царю, и тот отпустил его, и он ушёл с миром.
  • Як же вернувсь додому Йоаб із усїм військом, переказують Йоабові: Абенир Ниренко гостював у Давида, і він одспустив його з упокоєм.
  • И пришёл Иоав к царю и сказал: что ты сделал? Вот, приходил к тебе Авенир; зачем ты отпустил его, и он ушёл?
  • І прийшов Йоаб до царя й каже: Що ти вчинив? Оце гостював у тебе Абенир, на що ж ти відпустив його звідсї?
  • Ты знаешь Авенира, сына Нирова: он приходил обмануть тебя, узнать выход твой и вход твой и разведать всё, что ты делаешь.
  • Хиба тобі не в догад, що Абенир Ниренко приходив, щоб тебе перехитрити й взнати виходи й входи твої, та розвідати все, що ти чиниш.
  • И вышел Иоав от Давида и послал гонцов вслед за Авениром; и возвратили они его от колодезя Сира, без ведома Давида.
  • І вийшовши Йоаб від Давида, послав гонцїв за Абениром, і завернули його від криницї Сири, а Давид про се й не знав.
  • Когда Авенир возвратился в Хеврон, то Иоав отвёл его внутрь ворот, как будто для того, чтобы поговорить с ним тайно, и там поразил его в живот. И умер Авенир за кровь Асаила, брата Иоавова.
  • Як же вернувсь Абенир у Геброн, одвів його Йоаб на бік у середину воріт, нїби на те, щоб із ним тайно поговорити, й тут кольнув його в живіт. І вмер Абенир за кров Асаїла, брата Йоабового.
  • И услышал после Давид об этом и сказал: невинен я и царство моё вовек пред Господом в крови Авенира, сына Нирова;
  • Як же сказано про се Давидові, то він заговорив: Не винен я й царство моє перед Господом за кров Абенира Ниренка;
  • пусть падёт она на голову Иоава и на весь дом отца его; пусть никогда не остаётся дом Иоава без семеноточивого, или прокажённого, или опирающегося на посох, или падающего от меча, или нуждающегося в хлебе.
  • Нехай вона впаде на голову Йоабову і всю родину батька його, й нехай у родинї в його не переводяться нїколи такі, що недугують течивом або проказою, такі, що ходять на деревяній нозї, що падають од меча або седять без хлїба!
  • Иоав же и брат его Авесса убили Авенира за то, что он умертвил брата их Асаила в сражении у Гаваона.
  • Йоаб же й брат його Авесса стратили Абенира за те, що вбив їх брата Асаїла в бою під Габаоном.
  • И сказал Давид Иоаву и всем людям, бывшим с ним: раздерите одежды ваши и оденьтесь во вретища и плачьте над Авениром. И царь Давид шёл за гробом его.
  • І повелїв Давид Йоабові й усїм прибічникам його: Пороздирайте одежу на собі й йдїте голосючи перед Абениром. Та й царь Давид ійшов за марами.
  • Когда погребали Авенира в Хевроне, то царь громко плакал над гробом Авенира; плакал и весь народ.
  • І як поховали Абенира в Гебронї, то плакав Давид над гробом Абенировим у голос і плакав так само ввесь люд.
  • И оплакал царь Авенира, говоря: смертью ли подлого умирать Авениру?
  • І оплакуючи Абенира та нарікаючи, промовляв він: Чи то ж смерттю підляки вмірати було Абенирові?
  • Руки твои не были связаны, и ноги твои не в оковах, и ты пал, как падают от разбойников. И весь народ стал ещё более плакать над ним.
  • Руки тобі не звязано, ноги тобі не сковано, й поляг ти, як полягають хиба від розбійників. І плакав по йому ще більш увесь люд.
  • И пришёл весь народ предложить Давиду хлеба, когда ещё продолжался день; но Давид поклялся, говоря: то и то пусть сделает со мною Бог и ещё больше сделает, если я до захождения солнца вкушу хлеба или чего-нибудь.
  • Ще був ясний день, як прийшов люд силувати Давида, щоб чого небудь попоїв. Давид же заклявсь: Щоб менї Господь те й те вдїяв та ще й причинив, коли їсти му хлїб або що небудь, покіль зайде сонце!
  • И весь народ узнал это, и понравилось ему это, как и все, что делал царь, нравилось всему народу.
  • Як довідавсь про се ввесь народ, то вподобав собі вельми, та й усе також, що царь чинив, подобалось людові.
  • И узнал весь народ и весь Израиль в тот день, что не от царя произошло умерщвление Авенира, сына Нирова.
  • І впевнився люд і ввесь Ізраїль того дня, що вбито Абенира Ниренка не по царському наказові.
  • И сказал царь слугам своим: знаете ли, что вождь и великий муж пал в этот день в Израиле?
  • І сказав царь прибічникам своїм: Чи знаєте, що того дня полїг воєначальник і великий муж ув Ізраїлї?
  • Я теперь ещё слаб, хотя и помазан на царство, а эти люди, сыновья Саруи, сильнее меня; пусть же воздаст Господь делающему злое по злобе его!
  • Я ж іще слабий, хоч і помазано мене на царство; тим часом сї люде, сини Саруїні, переважують мене; нехай же Господь одплатить по заслузї тому, хто чинить ледарство!

  • ← (2 Царств 2) | (2 Царств 4) →

    История обновлений История обновлений

    © UA biblenet - 2025