Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Переклад Огієнка
Человек, рождённый женою, краткодневен и пресыщен печалями:
Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
как цветок, он выходит и опадает; убегает, как тень, и не останавливается.
вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
И на него-то Ты отверзаешь очи Твои, и меня ведёшь на суд с Тобою?
І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
Если дни ему определены, и число месяцев его у Тебя, если Ты положил ему предел, которого он не перейдёт,
Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
то уклонись от него: пусть он отдохнёт, доколе не окончит, как наёмник, дня своего.
відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
Для дерева есть надежда, что оно, если и будет срублено, снова оживёт, и отрасли от него выходить не перестанут:
Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
если и устарел в земле корень его, и пень его замер в пыли,
якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
но, лишь почуяло воду, оно даёт отпрыски и пускает ветви, как бы вновь посаженное.
то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
А человек умирает и распадается; отошёл, и где он?
А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
Уходят воды из озера, и река иссякает и высыхает:
Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
так человек ляжет и не встанет; до скончания неба он не пробудится и не воспрянет от сна своего.
так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
О, если бы Ты в преисподней сокрыл меня и укрывал меня, пока пройдёт гнев Твой, положил мне срок и потом вспомнил обо мне!
О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав!
Когда умрёт человек, то будет ли он опять жить? Во все дни определённого мне времени я ожидал бы, пока придёт мне смена.
Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
Воззвал бы Ты, и я дал бы Тебе ответ, и Ты явил бы благоволение творению рук Твоих;
Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
ибо тогда Ты исчислял бы шаги мои и не подстерегал бы греха моего;
бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
в свитке было бы запечатано беззаконие моё, и Ты закрыл бы вину мою.
провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
Но гора, падая, разрушается, и скала сходит с места своего;
Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
вода стирает камни; разлив её смывает земную пыль: так и надежду человека Ты уничтожаешь.
каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
Теснишь его до конца, и он уходит; изменяешь ему лицо и отсылаешь его.
Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
В чести ли дети его — он не знает, унижены ли — он не замечает;
Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.