Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Переклад Хоменка
А ныне смеются надо мною младшие меня летами, те, которых отцов я не согласился бы поместить с псами стад моих.
«А тепер глузують з мене менші віком від мене,
яких батьками я нехтував занадто,
щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
яких батьками я нехтував занадто,
щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
И сила рук их к чему мне? Над ними уже прошло время.
Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася?
Міць їхня ж цілковито заниділа.
Міць їхня ж цілковито заниділа.
Бедностью и голодом истощённые, они убегают в степь безводную, мрачную и опустевшую;
З-за браку страви та страшного голоду
вони гризли у степу коріння;
їхня мати — пустка та пустиня.
вони гризли у степу коріння;
їхня мати — пустка та пустиня.
щиплют зелень подле кустов, и ягоды можжевельника — хлеб их.
Вони мальвію й листя на кущах збирали,
коріння з дроку — це хліб їхній.
коріння з дроку — це хліб їхній.
Из общества изгоняют их, кричат на них, как на воров,
Їх із громади проганяли,
на них гукали, наче на злодіїв.
на них гукали, наче на злодіїв.
чтобы жили они в рытвинах потоков, в ущельях земли и утёсов.
Вони жили у байраках при потоках,
у земних печерах та по скелях.
у земних печерах та по скелях.
Люди отверженные, люди без имени, отребье земли!
Рід упосліджених, нащадки безіменних,
вигнані з землі!
вигнані з землі!
Их-то сделался я ныне песнью и пищею разговора их.
І нині я став їхньою піснею,
зробився байкою їхньою!
зробився байкою їхньою!
Они гнушаются мною, удаляются от меня и не удерживаются плевать пред лицом моим.
Вони гидують мною, тікають геть від мене,
не стримуються мені плювати в вічі.
не стримуються мені плювати в вічі.
Так как Он развязал повод мой и поразил меня, то они сбросили с себя узду пред лицом моим.
Що він розв'язав мій мотуз і мене понизив,
то вони розгнуздуються передо мною.
то вони розгнуздуються передо мною.
С правого боку встаёт это исчадие, сбивает меня с ног, направляет гибельные свои пути ко мне.
Праворуч від мене підводиться ота наволоч,
у петлю спрямовує мої ноги
і вимощує путь свою згубну проти мене.
у петлю спрямовує мої ноги
і вимощує путь свою згубну проти мене.
А мою стезю испортили: всё успели сделать к моей погибели, не имея помощника.
Вони зіпсували мені стежку на мою погибель;
вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
Они пришли ко мне, как сквозь широкий пролом; с шумом бросились на меня.
Мов крізь пролом широкий, прибувають,
викочуються з-під руїн.
викочуються з-під руїн.
Ужасы устремились на меня; как ветер, развеялось величие моё, и счастье моё унеслось, как облако.
Великий страх напав на мене,
вітром розвіялася моя гідність,
і щастя моє зникло, немов хмара.
вітром розвіялася моя гідність,
і щастя моє зникло, немов хмара.
И ныне изливается душа моя во мне: дни скорби объяли меня.
І душа моя нині ниє в мені,
дні смутку мене посіли.
дні смутку мене посіли.
Ночью ноют во мне кости мои, и жилы мои не имеют покоя.
Уночі крутить мені у костях,
жили мої не дають мені спочити.
жили мої не дають мені спочити.
С великим трудом снимается с меня одежда моя; края хитона моего жмут меня.
Він потужно схопив мене за одежу,
мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
Он бросил меня в грязь, и я стал, как прах и пепел.
кинув мене в болото,
і я взявся попелом та пилом.
і я взявся попелом та пилом.
Я взываю к Тебе, и Ты не внимаешь мне, — стою, а Ты только смотришь на меня.
Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш;
встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.
встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.
Ты сделался жестоким ко мне, крепкою рукою враждуешь против меня.
Став єси до мене жорстоким,
твоєю сильною рукою мене бичуєш.
твоєю сильною рукою мене бичуєш.
Ты поднял меня и заставил меня носиться по ветру и сокрушаешь меня.
Здіймаєш мене вітром летіти,
в бурі спускаєш мене вниз водою.
в бурі спускаєш мене вниз водою.
Так, я знаю, что Ты приведёшь меня к смерти и в дом собрания всех живущих.
Знаю, що ти ведеш мене до смерти,
дому, де збираються всі живучі.
дому, де збираються всі живучі.
Верно, Он не прострёт руки Своей на дом костей: будут ли они кричать при своём разрушении?
Але я не здіймав руки на сіромаху,
як він кричав до мене у своєму горі.
як він кричав до мене у своєму горі.
Не плакал ли я о том, кто был в горе? не скорбела ли душа моя о бедных?
Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко?
Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
Когда я чаял добра, пришло зло; когда ожидал света, пришла тьма.
Я сподівався щастя — і прийшло лихо;
я чекав світла — і наступила пітьма!
я чекав світла — і наступила пітьма!
Мои внутренности кипят и не перестают; встретили меня дни печали.
Нутро моє кипить, не угаває:
дні смутку надійшли на мене.
дні смутку надійшли на мене.
Я хожу почернелый, но не от солнца; встаю в собрании и кричу.
Ввесь ходжу почорнілий, без сонця;
встаю, кричу серед громади.
встаю, кричу серед громади.
Моя кожа почернела на мне, и кости мои обгорели от жара.
Шкіра на мені почорніла,
кості мої горять від жару.
кості мої горять від жару.