Синодальный перевод

Переклад Хоменка

Завет положил я с глазами моими, чтобы не помышлять мне о девице.

1

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

2

Какая же участь мне от Бога свыше? И какое наследие от Вседержителя с небес?

2

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

3

Не для нечестивого ли гибель, и не для делающего ли зло напасть?

3

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

4

Не видел ли Он путей моих, и не считал ли всех моих шагов?

4

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

5

Если я ходил в суете, и если нога моя спешила на лукавство, —

5

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

6

пусть взвесят меня на весах правды, и Бог узнает мою непорочность.

6

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

7

Если стопы мои уклонялись от пути и сердце моё следовало за глазами моими, и если что-либо нечистое пристало к рукам моим,

7

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

8

то пусть я сею, а другой ест, и пусть отрасли мои искоренены будут.

8

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

9

Если сердце моё прельщалось женщиною и я строил ковы у дверей моего ближнего, —

9

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

10

пусть моя жена мелет на другого, и пусть другие издеваются над нею,

10

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

11

потому что это — преступление, это — беззаконие, подлежащее суду;

11

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

12

это — огонь, поядающий до истребления, который искоренил бы всё добро моё.

12

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

13

Если я пренебрегал правами слуги и служанки моей, когда они имели спор со мною,

13

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

14

то что стал бы я делать, когда бы Бог восстал? И когда бы Он взглянул на меня, что мог бы я отвечать Ему?

14

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

15

Не Он ли, Который создал меня во чреве, создал и его и равно образовал нас в утробе?

15

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

16

Отказывал ли я нуждающимся в их просьбе и томил ли глаза вдовы?

16

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

17

Один ли я съедал кусок мой, и не ел ли от него и сирота?

17

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

18

Ибо с детства он рос со мною, как с отцом, и от чрева матери моей я руководил вдову.

18

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

19

Если я видел кого погибавшим без одежды и бедного без покрова, —

19

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

20

не благословляли ли меня чресла его, и не был ли он согрет шерстью овец моих?

20

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

21

Если я поднимал руку мою на сироту, когда видел помощь себе у ворот,

21

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

22

то пусть плечо моё отпадёт от спины, и рука моя пусть отломится от локтя,

22

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

23

ибо страшно для меня наказание от Бога: пред величием Его не устоял бы я.

23

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

24

Полагал ли я в золоте опору мою и говорил ли сокровищу: «ты — надежда моя»?

24

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

25

Радовался ли я, что богатство моё было велико, и что рука моя приобрела много?

25

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

26

Смотря на солнце, как оно сияет, и на луну, как она величественно шествует,

26

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

27

прельстился ли я в тайне сердца моего, и целовали ли уста мои руку мою?

27

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

28

Это также было бы преступление, подлежащее суду, потому что я отрёкся бы тогда от Бога Всевышнего.

28

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

29

Радовался ли я погибели врага моего и торжествовал ли, когда несчастье постигало его?

29

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

30

Не позволял я устам моим грешить проклятием души его.

30

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

31

Не говорили ли люди шатра моего: «о, если бы мы от мяс его не насытились»?

31

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

32

Странник не ночевал на улице; двери мои я отворял прохожему.

32

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

33

Если бы я скрывал проступки мои, как человек, утаивая в груди моей пороки мои,

33

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

34

то я боялся бы большого общества, и презрение одноплеменников страшило бы меня, и я молчал бы и не выходил бы за двери.

34

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

35

О, если бы кто выслушал меня! Вот моё желание, чтобы Вседержитель отвечал мне, и чтобы защитник мой составил запись.

35

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

36

Я носил бы её на плечах моих и возлагал бы её, как венец;

36

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

37

объявил бы ему число шагов моих, сблизился бы с ним, как с князем.

37

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

38

Если вопияла на меня земля моя и жаловались на меня борозды её;

38

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

39

если я ел плоды её без платы и отягощал жизнь земледельцев,

39

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

40

то пусть вместо пшеницы вырастает волчец и вместо ячменя куколь. Слова Иова кончились.

40

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

Параллельное чтение

Синодальный перевод

Переклад Хоменка

Иов 31

Йова 31