Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Переклад Огієнка
Учение Асафа. Внимай, народ мой, закону моему, приклоните ухо ваше к словам уст моих.
Пісня навча́льна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, —
Открою уста мои в притче и произнесу гадания из древности.
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Что слышали мы и узнали, и отцы наши рассказали нам,
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
не скроем от детей их, возвещая роду грядущему славу Господа, и силу Его, и чудеса Его, которые Он сотворил.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
Он постановил устав в Иакове и положил закон в Израиле, который заповедал отцам нашим возвещать детям их,
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
чтобы знал грядущий род, дети, которые родятся, и чтобы они в своё время возвещали своим детям, —
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
возлагать надежду свою на Бога, и не забывать дел Божиих, и хранить заповеди Его,
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
и не быть подобными отцам их, роду упорному и мятежному, неустроенному сердцем и неверному Богу духом своим.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
Сыны Ефремовы, вооружённые, стреляющие из луков, обратились назад в день брани:
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
они не сохранили завета Божия и отреклись ходить в законе Его;
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
забыли дела Его и чудеса, которые Он явил им.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
Он пред глазами отцов их сотворил чудеса в земле Египетской, на поле Цоан:
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
разделил море, и провёл их через него, и поставил воды стеною;
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
и днём вёл их облаком, а во всю ночь светом огня;
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
рассёк камень в пустыне и напоил их, как из великой бездны;
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
из скалы извёл потоки, и воды потекли, как реки.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Но они продолжали грешить пред Ним и раздражать Всевышнего в пустыне:
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
искушали Бога в сердце своём, требуя пищи по душе своей,
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
и говорили против Бога и сказали: «может ли Бог приготовить трапезу в пустыне?»
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
Вот, Он ударил в камень, и потекли воды, и полились ручьи. «Может ли Он дать и хлеб, может ли приготовлять мясо народу Своему?»
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Господь услышал и воспламенился гневом, и огонь возгорелся на Иакова, и гнев подвигнулся на Израиля
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
за то, что не веровали в Бога и не уповали на спасение Его.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Он повелел облакам свыше и отверз двери неба,
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
и одождил на них манну в пищу, и хлеб небесный дал им.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
Хлеб ангельский ел человек; послал Он им пищу до сытости.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Он возбудил на небе восточный ветер и навёл южный силою Своею
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
и, как пыль, одождил на них мясо и, как песок морской, птиц пернатых:
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
поверг их среди стана их, около жилищ их, —
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
и они ели и пресытились; и желаемое ими дал им.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Но ещё не прошла прихоть их, ещё пища была в устах их,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
гнев Божий пришёл на них, убил тучных их и юношей Израилевых низложил.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
При всём этом они продолжали грешить и не верили чудесам Его.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
И погубил дни их в суете и лета их в смятении.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Когда Он убивал их, они искали Его и обращались, и с раннего утра прибегали к Богу,
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
и вспоминали, что Бог — их прибежище, и Бог Всевышний — Избавитель их,
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
и льстили Ему устами своими и языком своим лгали пред Ним;
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
сердце же их было неправо пред Ним, и они не были верны завету Его.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
Но Он, Милостивый, прощал грех и не истреблял их, многократно отвращал гнев Свой и не возбуждал всей ярости Своей:
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Он помнил, что они плоть, дыхание, которое уходит и не возвращается.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Сколько раз они раздражали Его в пустыне и прогневляли Его в стране необитаемой!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
и снова искушали Бога и оскорбляли Святого Израилева,
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
не помнили руки Его, дня, когда Он избавил их от угнетения,
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
когда сотворил в Египте знамения Свои и чудеса Свои на поле Цоан;
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
и превратил реки их и потоки их в кровь, чтобы они не могли пить;
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
послал на них насекомых, чтобы жалили их, и жаб, чтобы губили их;
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
земные произрастения их отдал гусенице и труд их — саранче;
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
виноград их побил градом и сикоморы их — льдом;
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
скот их предал граду и стада их — молниям;
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
послал на них пламень гнева Своего, и негодование, и ярость и бедствие, посольство злых ангелов;
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
уравнял стезю гневу Своему, не охранял души их от смерти, и скот их предал моровой язве;
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
поразил всякого первенца в Египте, начатки сил в шатрах Хамовых;
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
и повёл народ Свой, как овец, и вёл их, как стадо, пустынею;
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
вёл их безопасно, и они не страшились, а врагов их покрыло море;
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
и привёл их в область святую Свою, на гору сию, которую стяжала десница Его;
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
прогнал от лица их народы и землю их разделил в наследие им, и колена Израилевы поселил в шатрах их.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
Но они ещё искушали и огорчали Бога Всевышнего, и уставов Его не сохраняли;
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
отступали и изменяли, как отцы их, обращались назад, как неверный лук;
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
огорчали Его высотами своими и истуканами своими возбуждали ревность Его.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Услышал Бог и воспламенился гневом и сильно вознегодовал на Израиля;
Бог почувусе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
отринул жилище в Силоме, скинию, в которой обитал Он между человеками;
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
и отдал в плен крепость Свою и славу Свою в руки врага,
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
и предал мечу народ Свой и прогневался на наследие Своё.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
Юношей его поедал огонь, и девицам его не пели брачных песен;
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
священники его падали от меча, и вдовы его не плакали.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Но, как бы от сна, воспрянул Господь, как бы исполин, побеждённый вином,
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
и поразил врагов его в тыл, вечному сраму предал их;
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
и отверг шатёр Иосифов и колена Ефремова не избрал,
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
а избрал колено Иудино, гору Сион, которую возлюбил.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
И устроил, как небо, святилище Своё и, как землю, утвердил его навек,
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
и избрал Давида, раба Своего, и взял его от дворов овчих
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
и от доящих привёл его пасти народ Свой, Иакова, и наследие Своё, Израиля.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —