Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Переклад Огієнка
Когда же настало утро, все первосвященники и старейшины народа имели совещание об Иисусе, чтобы предать Его смерти;
А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
и, связав Его, отвели и предали Его Понтию Пилату, правителю.
І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
Тогда Иуда, предавший Его, увидев, что Он осуждён, и, раскаявшись, возвратил тридцать сребреников первосвященникам и старейшинам,
Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
говоря: согрешил я, предав кровь невинную. Они же сказали ему: что нам до того? смотри сам.
та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
И, бросив сребреники в храме, он вышел, пошёл и удавился.
І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
Первосвященники, взяв сребреники, сказали: непозволительно положить их в сокровищницу церковную, потому что это цена крови.
А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
Сделав же совещание, купили на них землю горшечника, для погребения странников;
А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
посему и называется земля та «землёю крови» до сего дня.
чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.
Тогда сбылось реченное через пророка Иеремию, который говорит: «и взяли тридцать сребреников, цену Оценённого, Которого оценили сыны Израиля,
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
и дали их за землю горшечника, как сказал мне Господь».
і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
Иисус же стал перед правителем. И спросил Его правитель: Ты Царь Иудейский? Иисус сказал ему: ты говоришь.
Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
И когда обвиняли Его первосвященники и старейшины, Он ничего не отвечал.
Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
Тогда говорит Ему Пилат: не слышишь, сколько свидетельствуют против Тебя?
Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
И не отвечал ему ни на одно слово, так что правитель весьма дивился.
А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
На праздник же Пасхи правитель имел обычай отпускать народу одного узника, которого хотели.
Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
Был тогда у них известный узник, называемый Варавва;
Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
итак, когда собрались они, сказал им Пилат: кого хотите, чтобы я отпустил вам: Варавву, или Иисуса, называемого Христом?
І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
Между тем, как сидел он на судейском месте, жена его послала ему сказать: не делай ничего Праведнику Тому, потому что я ныне во сне много пострадала за Него.
Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
Но первосвященники и старейшины возбудили народ просить Варавву, а Иисуса погубить.
А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
Тогда правитель спросил их: кого из двух хотите, чтобы я отпустил вам? Они сказали: Варавву.
Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.
Пилат говорит им: что же я сделаю Иисусу, называемому Христом? Говорят ему все: да будет распят.
Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
Правитель сказал: какое же зло сделал Он? Но они ещё сильнее кричали: да будет распят.
А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
Пилат, видя, что ничто не помогает, но смятение увеличивается, взял воды и умыл руки перед народом, и сказал: невиновен я в крови Праведника Сего; смотрите вы.
І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
И, отвечая, весь народ сказал: кровь Его на нас и на детях наших.
А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
Тогда отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
Тогда воины правителя, взяв Иисуса в преторию, собрали на Него весь полк
Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
и, сплетши венец из тёрна, возложили Ему на голову и дали Ему в правую руку трость; и, становясь пред Ним на колени, насмехались над Ним, говоря: радуйся, Царь Иудейский!
І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
и плевали на Него и, взяв трость, били Его по голове.
І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
И когда насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, и одели Его в одежды Его, и повели Его на распятие.
А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
Выходя, они встретили одного Киринеянина, по имени Симона; сего заставили нести крест Его.
А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
И, придя на место, называемое Голгофа, что значит: «Лобное место»,
І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
дали Ему пить уксуса, смешанного с жёлчью; и, отведав, не хотел пить.
дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
Распявшие же Его делили одежды его, бросая жребий;
А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
и поставили над головою Его надпись, означающую вину Его: «Сей есть Иисус, Царь Иудейский».
І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
Тогда распяты с Ним два разбойника: один по правую сторону, а другой по левую.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
Проходящие же злословили Его, кивая головами своими
А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
и говоря: Разрушающий храм и в три дня Созидающий! спаси Себя Самого; если Ты Сын Божий, сойди с креста.
і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
Подобно и первосвященники с книжниками и старейшинами и фарисеями, насмехаясь, говорили:
Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
других спасал, а Себя Самого не может спасти; если Он Царь Израилев, пусть теперь сойдёт с креста, и уверуем в Него;
„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
уповал на Бога; пусть теперь избавит Его, если Он угоден Ему. Ибо Он сказал: «Я Божий Сын».
Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
Также и разбойники, распятые с Ним, поносили Его.
Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
От шестого же часа тьма была по всей земле до часа девятого;
А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
а около девятого часа возопил Иисус громким голосом: Или, Или! лама савахфани? то есть: «Боже Мой, Боже Мой! — для чего Ты Меня оставил?»
А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
Некоторые из стоявших там, слыша это, говорили: Илию зовёт Он.
Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
И тотчас побежал один из них, взял губку, наполнил уксусом и, наложив на трость, давал Ему пить;
А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
а другие говорили: постой, посмотрим, придёт ли Илия спасти Его.
Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
Иисус же, опять возопив громким голосом, испустил дух.
А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
И вот, завеса в храме раздралась надвое, сверху донизу; и земля потряслась; и камни расселись;
І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
и гробы отверзлись; и многие тела усопших святых воскресли
і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
и, выйдя из гробов по воскресении Его, вошли во святой град и явились многим.
а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
Сотник же и те, которые с ним стерегли Иисуса, видя землетрясение и все бывшее, устрашились весьма и говорили: воистину Он был Сын Божий.
А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
Там были также и смотрели издали многие женщины, которые следовали за Иисусом из Галилеи, служа Ему;
Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
между ними были Мария Магдалина и Мария, мать Иакова и Иосии, и мать сыновей Зеведеевых.
Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
Когда же настал вечер, пришёл богатый человек из Аримафеи, именем Иосиф, который также учился у Иисуса;
А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
он, придя к Пилату, просил тела Иисусова. Тогда Пилат приказал отдать тело;
Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
и, взяв тело, Иосиф обвил его чистою плащаницею
І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
и положил его в новом своём гробе, который высек он в скале; и, привалив большой камень к двери гроба, удалился.
і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
Была же там Мария Магдалина и другая Мария, которые сидели против гроба.
Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
На другой день, который следует за пятницею, собрались первосвященники и фарисеи к Пилату
А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
и говорили: господин! Мы вспомнили, что обманщик тот, ещё будучи в живых, сказал: «после трёх дней воскресну»;
і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
итак, прикажи охранять гроб до третьего дня, чтобы ученики Его, придя ночью, не украли Его и не сказали народу: «воскрес из мёртвых»; и будет последний обман хуже первого.
Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
Пилат сказал им: имеете стражу; пойдите, охраняйте, как знаете.
Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.