Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Переклад Хоменка
Внимай, небо, я буду говорить; и слушай, земля, слова уст моих.
«Вслухайтесь небеса, я промовлятиму, слухай слів моїх, земле!
Польётся, как дождь, учение моё, как роса, речь моя, как мелкий дождь на зелень, как ливень на траву.
Нехай, як дощ, накрапає моя наука, росою хай розіллється моє слово, як волога на травицю і як дощ рясний на рослину.
Имя Господа прославляю; воздайте славу Богу нашему.
Бо ім'я Господнє прославляю: воздайте славу нашому Богові!
Он твердыня; совершенны дела Его, и все пути Его праведны; Бог верен, и нет неправды в Нём; Он праведен и истинен;
Він — скеля; звершені його діла, бо всі його дороги — справедливість; Бог — вірність, без жадної омани, він справедливий і правий!
но они развратились пред Ним, они не дети Его по своим порокам, род строптивый и развращённый.
Зневажали його ті, що не сини йому більше, а кодло крутіїв зрадливих!
Сие ли воздаёте вы Господу, народ глупый и несмысленный? не Он ли Отец твой, Который усвоил тебя, создал тебя и устроил тебя?
То так оддячуєш Господеві, народе глупий, нетямущий? Хіба ж не він — твій батько, твій Творець, що створив тебе і тебе підтримує?
Вспомни дни древние, помысли о летах прежних родов; спроси отца твоего, и он возвестит тебе, старцев твоих, и они скажут тебе.
Згадай лишень дні здавен-давні, збагни літа від роду й до роду! Спитай у батька, й він звістує тобі, у людей старих, вони ж тобі повідають.
Когда Всевышний давал уделы народам и расселял сынов человеческих, тогда поставил пределы народов по числу сынов Израилевых;
Коли Всевишній призначав людям насліддя, коли розділяв народи, то встановив народам межі, за числом синів Ізраїля:
ибо часть Господа народ Его, Иаков наследственный удел Его.
Господня ж частина — народ його, Яків — уділ його насліддя.
Он нашёл его в пустыне, в степи печальной и дикой, ограждал его, смотрел за ним, хранил его, как зеницу ока Своего;
Господь знайшов його в краю пустиннім, у дикій пустелі, що її виття звірів наповнює, і заходивсь його пестити, за ним ходити, та берегти, мов зіницю ока.
как орёл вызывает гнездо своё, носится над птенцами своими, распростирает крылья свои, берёт их и носит их на перьях своих,
Як орел манить (до злету) своїх малят і над орлятами ширяє, так простер він крила, підхопив його та й поніс на своїх перах.
так Господь один водил его, и не было с Ним чужого бога.
Господь один водив його, не було з ним чужого бога.
Он вознёс его на высоту земли и кормил произведениями полей, и питал его мёдом из камня и елеем из твёрдой скалы,
Водив його по вершинах краю, годував його плодами поля; давав йому мед зо скелі ссати й олію з каменя твердого;
маслом коровьим и молоком овечьим, и туком агнцев и овнов Васанских и козлов, и тучною пшеницею, и ты пил вино, кровь виноградных ягод.
Коров'ячу сметану й молоко овече, разом із туком ягнят, башанських баранів, козлів, з тучним зерном пшениці, і пив ти кров грона — вино шипуче.
И утучнел Израиль, и стал упрям; утучнел, отолстел и разжирел; и оставил он Бога, создавшего его, и презрел твердыню спасения своего.
Потовстішав Єшурун та й вибуяв; став ситний, вгодований, грубий; і покинув Бога, що створив його, зневажив скелю, що його врятувала.
Богами чуждыми они раздражили Его и мерзостями разгневали Его:
Вони розсердили його божищами чужими, гидотами його роздратували.
приносили жертвы бесам, а не Богу, богам, которых они не знали, новым, которые пришли от соседей и о которых не помышляли отцы ваши.
Жертву приносили бісам, не Богові, богам, яких і не знали досі; новим, які поприходили недавно, яких батьки їхні не шанували.
А Заступника, родившего тебя, ты забыл, и не помнил Бога, создавшего тебя.
Скелю, що привела тебе на світ, ти занехаяв, забув про Бога, що породив тебе.
Господь увидел, и в негодовании пренебрёг сынов Своих и дочерей Своих,
Побачив те Господь і відкинув у гніві власних синів і дочок власних.
и сказал: сокрою лицо Моё от них и увижу, какой будет конец их; ибо они род развращённый; дети, в которых нет верности;
Та й промовив: Сховаю лице моє від них, і побачу, який кінець їх буде; вони бо — кодло перевертнів, діти, що вірности не мають.
они раздражили Меня не богом, суетными своими огорчили Меня: и Я раздражу их не народом, народом бессмысленным огорчу их;
Вони збудили ревнощі мої небогом, розгнівали мене своїми бовванами; а я збуджу їх ревнощі ненародом, я роздратую їх — людом глупим.
ибо огонь возгорелся во гневе Моём, жжёт до ада преисподнего, и поядает землю и произведения её, и попаляет основания гор;
Бо вогонь мого гніву загорівся; горить аж до Підземелля-Прірви; він пожирає землю з її плодами, спалює підніжжя гір.
соберу на них бедствия и истощу на них стрелы Мои:
Нагромаджу на них нещастя, витрачу проти них стріли мої;
будут истощены голодом, истреблены горячкою и лютою заразою; и пошлю на них зубы зверей и яд ползающих по земле;
Вони загинуть з голоднечі, їх спалить жар і чума люта. Зуби звірів пошлю на них і отруту плазунів.
извне будет губить их меч, а в домах ужас — и юношу, и девицу, и грудного младенца, и покрытого сединою старца.
Ззовні меч убиватиме, а всередині — жах, і юнака, й юначку, і немовлятко із сивим дідом.
Я сказал бы: «рассею их и изглажу из среды людей память о них»;
Сказав би я: знищу їх, край покладу їхній пам'яті в людей;
но отложил это ради озлобления врагов, чтобы враги его не возомнили и не сказали: «наша рука высока, и не Господь сделал всё сие».
Якби я не боявся глуму ворога, Щоб гнобителі їхні, побачивши те, не казали: Рука наша потужна, а Не Господь усе це вчинив.
Ибо они народ, потерявший рассудок, и нет в них смысла.
Це ж народ, позбавлений глузду, і розуму в них немає.
О, если бы они рассудили, подумали о сём, уразумели, что с ними будет!
Якби вони були розумні, то збагнули б, зрозуміли б, який кінець їм буде.
Как бы мог один преследовать тысячу и двое прогонять тьму, если бы Заступник их не предал их, и Господь не отдал их!
Як міг би один тисячу гнати, а двоє — пустити врозтіч десять тисяч, якщо б їхня Скеля не видала їх на поталу, якби Господь їх не покинув?
Ибо заступник их не таков, как наш Заступник; сами враги наши судьи в том.
Та не така їхня скеля, як наша Скеля, самі й вороги наші так судять.
Ибо виноград их от виноградной лозы Содомской и с полей Гоморрских; ягоды их ягоды ядовитые, грозды их горькие;
Лоза бо їхня — лоза содомська, вона з полів гоморських; їхній виноград — полин, гіркота — їхні грона.
Не сокрыто ли это у Меня? не запечатано ли в хранилищах Моих?
Хіба ж не сховане це в мене, не під печаттю в мене в скарбниці?
У Меня отмщение и воздаяние, когда поколеблется нога их; ибо близок день погибели их, скоро наступит уготованное для них.
Мені належить помста й відплата, коли нога в них похитнеться; бо день загибелі їхньої близько, недоля незабаром їх вразить.
Но Господь будет судить народ Свой и над рабами Своими умилосердится, когда Он увидит, что рука их ослабела, и не стало ни заключённых, ни оставшихся вне.
Бо Господь судитиме народ свій і змилується над своїми рабами, як побачить, що зникла сила, що нема вже більш ні раба, ні володаря.
Тогда скажет Господь: где боги их, твердыня, на которую они надеялись,
Тоді він скаже: Де ж їхні боги, скеля, до якої прибігали?
которые ели тук жертв их и пили вино возлияний их? пусть они восстанут и помогут вам, пусть будут для вас покровом!
Де ті, що тук їхніх жертв їли, що вино возліянь їхніх пили? Хай встануть і хай вам допоможуть, хай охороною вам будуть!
Видите ныне, что это Я, Я — и нет Бога, кроме Меня: Я умерщвляю и оживляю, Я поражаю и Я исцеляю, и никто не избавит от руки Моей.
Дивіться отже, що я, я — Бог, і нема Бога окрім мене; я вбиваю і оживляю, завдаю ран і зцілюю; ніхто з руки моєї не врятується.
Я подъемлю к небесам руку Мою и говорю: живу Я вовек!
Бо я зведу руку мою до неба і скажу: Я живу вічно!
Когда изострю сверкающий меч Мой, и рука Моя приимет суд, то отмщу врагам Моим и ненавидящим Меня воздам;
Я вигострю блискучий меч і візьму в свою руку справедливість. Тож помщуся на моїх ворогах і ненависникам своїм відплачу.
упою стрелы Мои кровью, и меч Мой насытится плотью, кровью убитых и пленных, головами начальников врага.
Напою кров'ю мої стріли, а меч свій нагодую м'ясом, кров'ю забитих і полонених, розкуйовдженими головами ворогів.
Веселитесь, язычники, с народом Его! ибо Он отмстит за кровь рабов Своих, и воздаст мщение врагам Своим, и очистит землю Свою и народ Свой!
Радуйтеся, народи, з його людом; бо він помститься за кров своїх рабів, він помститься на ворогах своїх, землі ж своїй, своєму народові простить.»
И пришёл Моисей к народу и изрёк все слова песни сей вслух народа, он и Иисус, сын Навин.
Прийшов Мойсей і промовив усі слова тієї пісні, до вух народові, він сам і Ісус Навин.
Когда Моисей изрёк все слова сии всему Израилю,
Коли Мойсей скінчив промовляти ці слова до всього Ізраїля,
тогда сказал им: положите на сердце ваше все слова, которые я объявил вам сегодня, и завещевайте их детям своим, чтобы они старались исполнять все слова закона сего;
то сказав ще їм: «Візьміть собі до серця всі слова, якими я вас сьогодні остерігаю, і повідайте їх вашим дітям, щоб вони виконували пильно слова цього закону.
ибо это не пустое для вас, но это жизнь ваша, и через это вы долгое время пробудете на той земле, в которую вы идёте через Иордан, чтоб овладеть ею.
Бо це не пусте для вас слово; це — життя ваше, цим словом ви житимете довго на землі, куди ви, перейшовши Йордан, ідете, щоб її зайняти.»
И говорил Господь Моисею в тот же самый день и сказал:
Того ж самого дня промовив Господь до Мойсея словами:
взойди на сию гору Аварим, на гору Нево, которая в земле Моавитской, против Иерихона, и посмотри на землю Ханаанскую, которую я даю во владение сынам Израилевым;
«Зійди на ці гори Аварім, на Нево-гору, яка в землі Моав, проти Єрихону, і подивись на Ханаан-землю, яку даю синам Ізраїля у власність;
и умри на горе, на которую ты взойдёшь, и приложись к народу твоему, как умер Аарон, брат твой, на горе Ор, и приложился к народу своему,
ти помреш на горі, що на неї зійдеш, і приєднаєшся до свого народу, як Арон, твій брат, помер на Гор-горі і приєднався до свого народу,
за то, что вы согрешили против Меня среди сынов Израилевых при водах Меривы в Кадесе, в пустыне Син, за то, что не явили святости Моей среди сынов Израилевых;
бо ви були мені невірні серед синів Ізраїля над водами Меріва-Кадешу, у Сін-пустині, тим що не явили своєї святости серед синів Ізраїля.