Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Переклад Хоменка
Был один человек из Рамафаим-Цофима, с горы Ефремовой, имя ему Елкана, сын Иерохама, сына Илия, сына Тоху, сына Цуфа, — Ефрафянин;
Був один чоловік у Раматаїмі, Цуфій з гори Ефраїм, на ім'я Елкана, син Єрохама, сина Елігу, сина Тоху, сина Цуфа ефраїмія.
у него были две жены: имя одной Анна, а имя другой Феннана; у Феннаны были дети, у Анны же не было детей.
Було в нього дві жінки: одна на ім'я Анна, а друга — Пенінна. У Пенінни були діти, в Анни дітей не було.
И ходил этот человек из города своего в положенные дни поклоняться и приносить жертву Господу Саваофу в Силом; там были Илий и два сына его, Офни и Финеес, священниками Господа.
Щороку чоловік той ходив із свого міста поклонитися й принести жертву Господеві сил у Шіло, де були два сини Елі, Хофні та Пінхас, священики Господні.
В тот день, когда Елкана приносил жертву, давал Феннане, жене своей, и всем сыновьям её и дочерям её части;
Коли надходив День, і Елкана звичайно приносив жертву, він давав Пенінні, своїй жінці, й усім її синам та дочкам по частці.
Анне же давал часть особую, ибо любил Анну, хотя Господь заключил чрево её.
Анні ж давав тільки одну частку, хоч і любив її, дарма, що Господь замкнув її лоно.
Соперница её сильно огорчала её, побуждая её к ропоту на то, что Господь заключил чрево её.
А тут ще й суперниця її гірко їй допікала з-за її недолі, тому що Господь замкнув її лоно.
Так бывало каждый год, когда ходила она в дом Господень; та огорчала её, а эта плакала и не ела.
Отак воно рік у рік бувало, щоразу як вони ходили до Господнього дому; Пенінна завдавала жалю Анні, а Анна плакала й не їла.
И сказал ей Елкана, муж её: Анна! что ты плачешь и почему не ешь, и отчего скорбит сердце твоё? не лучше ли я для тебя десяти сыновей?
Раз якось Елкана, її чоловік, сказав до неї: «Чого ти, Анно, плачеш? Чому ти не їси нічого? Чого сумує твоє серце? Хіба я тобі не дорожчий від десятьох синів?»
И встала Анна после того, как они ели и пили в Силоме. Илий же священник сидел тогда на седалище у входа в храм Господень.
Раз, як вони в Шіло наїлися та напилися, Анна підвелась і стала перед Господом; Елі ж священик сидів саме на ослоні біля дверей Господньої святині.
И была она в скорби души, и молилась Господу, и горько плакала,
В своїй журбі вона молилась до Господа й плакала гірко.
и дала обет, говоря: Господи Саваоф! если Ты призришь на скорбь рабы Твоей и вспомнишь обо мне, и не забудешь рабы Твоей и дашь рабе Твоей дитя мужеского пола, то я отдам его Господу на все дни жизни его, и бритва не коснётся головы его.
І обріклась таким обітом: «Господи Сил, коли ти зглянешся над горем рабині твоєї та й згадаєш мене й не забудеш рабині твоєї, й даси рабині твоїй хлоп'ятко, я віддам його Господеві на ввесь його вік, і бритва не доторкнеться його голови.»
Между тем как она долго молилась пред Господом, Илий смотрел на уста её;
І от як вона довго перед Господом молилась, Елі стежив увесь час за її устами.
и как Анна говорила в сердце своём, а уста её только двигались, и не было слышно голоса её, то Илий счёл её пьяною.
Анна говорила тихцем, тільки ворушилися губи в неї, а голосу її не було чути; тож Елі думав, що вона п'яна.
И сказал ей Илий: доколе ты будешь пьяною? вытрезвись от вина твоего.
І сказав до неї: «Докіль ти будеш п'яною? Піди та витверезися!»
И отвечала Анна, и сказала: нет, господин мой; я — жена, скорбящая духом, вина и сикера я не пила, но изливаю душу мою пред Господом;
А Анна відповіла, кажучи: «О ні, мій Пане! Я — бідна жінка в смутку: ані вина, ані наливки я не пила; я мою душу виливаю перед Господом.
не считай рабы твоей негодною женщиною, ибо от великой печали моей и от скорби моей я говорила доселе.
Не вважай твою рабиню за якусь негодящу, бо то з надміру журби та горя я досі промовляла.»
И отвечал Илий, и сказал: иди с миром, и Бог Израилев исполнит прошение твоё, чего ты просила у Него.
Тоді Елі відповів їй: «Іди в мирі, й нехай Бог Ізраїля дасть тобі те, про що його благала.»
Она же сказала: да найдёт раба твоя милость в очах твоих! И пошла она в путь свой, и ела, и лицо её не было уже печально, как прежде.
Вона ж сказала: «Дозволь своїй рабині знайти ласку в твоїх очах!» І пішла собі жінка й їла, й лице в неї не було таке, як перше.
И встали они поутру, и поклонились пред Господом, и возвратились, и пришли в дом свой в Раму. И познал Елкана Анну, жену свою, и вспомнил о ней Господь.
Встали вони раненько і, поклонившись перед Господом, пустилися в дорогу й прибули додому в Раму. Елкана спізнав Анну, свою жінку, й Господь згадав про неї,
Через несколько времени зачала Анна и родила сына и дала ему имя: Самуил, ибо, говорила она, от Господа я испросила его.
і Анна, зачавши, у свій час породила сина й назвала його ім'ям Самуїл, бо, мовляла, — я його випросила в Господа.
И пошёл муж её Елкана и всё семейство его совершить годичную жертву Господу и обеты свои.
Раз, коли чоловік Елкана рушив з усією своєю родиною, щоб принести Господеві щорічну жертву й виконати обіт,
Анна же не пошла, сказав мужу своему: когда младенец отнят будет от груди и подрастёт, тогда я отведу его, и он явится пред Господом и останется там навсегда.
Анна не пішла, кажучи своєму чоловікові: «Не піду, покіль не відлучиться хлопець; тоді я приведу його, й він побачить обличчя Господнє й там зостанеться назавжди.»
И сказал ей Елкана, муж её: делай, что тебе угодно; оставайся, доколе не вскормишь его грудью; только да утвердит Господь слово, вышедшее из уст твоих. И осталась жена его, и кормила грудью сына своего, доколе не вскормила.
Елкана ж, її чоловік, мовив до неї: «Роби, як знаєш. Сиди дома, аж поки його не відлучиш. Дай тільки Господи, щоб справдилось твоє слово!» От і зісталась жінка й годувала сина, докіль не відлучила.
Когда же вскормила его, пошла с ним в Силом, взяв три тельца, и одну ефу муки и мех вина, и пришла в дом Господа в Силом, отрок же был ещё дитя.
А коли відлучила, взяла його з собою в дорогу разом із бичком трилітнім, з однією міркою муки й бурдюком вина, та й привела його в дім Господній, у Шіло. Хлопець же був іще собі маленький.
и сказала: о, господин мой! да живёт душа твоя, господин мой! я — та самая женщина, которая здесь при тебе стояла и молилась Господу;
і сказала: «Прошу тебе, мій пане! Так правда, як ти живий, я та жінка, що тут стояла біля тебе, молившись до Господа.
о сём дитяти молилась я, и исполнил мне Господь прошение моё, чего я просила у Него;
Про це хлоп'ятко я молилась, і Господь дав мені те, що я просила в нього.