Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Синодальный перевод
Переклад Турконяка
Был один человек из Рамафаим-Цофима, с горы Ефремовой, имя ему Елкана, сын Иерохама, сына Илия, сына Тоху, сына Цуфа, — Ефрафянин;
Був соді чоловік з Арматаїм-Сіфа, з гори Єфрема, на ім’я Елкана, син Єремеїла, сина Іллі, сина Токея, у Насіві Єфрема.
у него были две жены: имя одной Анна, а имя другой Феннана; у Феннаны были дети, у Анны же не было детей.
У нього було дві жінки, ім’я першої — Анна, ім’я другої — Феннана. І були у Феннани діти, а в Анни не було дитини.
И ходил этот человек из города своего в положенные дни поклоняться и приносить жертву Господу Саваофу в Силом; там были Илий и два сына его, Офни и Финеес, священниками Господа.
І чоловік ходив з року в рік зі свого міста, з Арматаїма, щоб поклонитися і принести жертву Господу, Богові Саваотові, у Силом. А там Ілі та два його сини Офні й Фінеес були Господніми священиками.
В тот день, когда Елкана приносил жертву, давал Феннане, жене своей, и всем сыновьям её и дочерям её части;
Тож настав такий день, і Елкана приніс жертву, і дав частини своїй жінці Феннані, її синам і її дочкам.
Анне же давал часть особую, ибо любил Анну, хотя Господь заключил чрево её.
Анні ж він дав одну частину, бо в неї не було дитини. Однак Елкана любив Анну більше за Феннану, та Господь закрив її лоно.
Соперница её сильно огорчала её, побуждая её к ропоту на то, что Господь заключил чрево её.
Оскільки Господь не дав їй дитини в її болі та в зневірі її болю, то через це була зневірена, бо замкнув Господь її лоно, щоб не дати їй дитини.
Так бывало каждый год, когда ходила она в дом Господень; та огорчала её, а эта плакала и не ела.
Так вона чинила з року в рік, коли вона приходила до Господнього дому. І була зневірена, плакала та не їла.
И сказал ей Елкана, муж её: Анна! что ты плачешь и почему не ешь, и отчего скорбит сердце твоё? не лучше ли я для тебя десяти сыновей?
І сказав їй Елкана, її чоловік: Анно! А вона відповіла йому: Ось я, володарю! І сказав їй: Що з тобою відбувається, чому плачеш і чому не їси, і чому ти побиваєш твоє серце? Хіба я для тебе не є кращий за десятьох дітей?
И встала Анна после того, как они ели и пили в Силоме. Илий же священник сидел тогда на седалище у входа в храм Господень.
І після того, як попоїли вони в Силомі, Анна піднялася і стала перед Господом, а Ілі, священик, сидів на сидінні, на порозі Господнього храму.
И была она в скорби души, и молилась Господу, и горько плакала,
Вона була пригноблена душею і молилася до Господа, і дуже плакала [1].
и дала обет, говоря: Господи Саваоф! если Ты призришь на скорбь рабы Твоей и вспомнишь обо мне, и не забудешь рабы Твоей и дашь рабе Твоей дитя мужеского пола, то я отдам его Господу на все дни жизни его, и бритва не коснётся головы его.
І вона помолилася молитвою до Господа, кажучи: Адонай Господи, Елоі Саваот, якщо Ти справді зглянешся [2] на приниження Твоєї рабині та згадаєш мене і даси Твоїй рабі насіння чоловічої статі, то я дам його тобі в дар аж до дня його смерті. І він не питиме вина та п’янкого напою, і залізо [3] не підніметься до його голови.
Между тем как она долго молилась пред Господом, Илий смотрел на уста её;
І сталося, коли помножила молитви перед Господом, і священик Ілі дивився на її вуста,
и как Анна говорила в сердце своём, а уста её только двигались, и не было слышно голоса её, то Илий счёл её пьяною.
— вона говорила у своєму серці і її вуста рухалися, та її голосу не було чути, — тож Ілі вважав її за п’яну.
И сказал ей Илий: доколе ты будешь пьяною? вытрезвись от вина твоего.
І слуга Ілі сказав їй: Доки будеш п’яною? Нехай мине твоє вино, тож піди з-перед Господнього обличчя!
И отвечала Анна, и сказала: нет, господин мой; я — жена, скорбящая духом, вина и сикера я не пила, но изливаю душу мою пред Господом;
Та Анна у відповідь сказала: Ні, володарю, я жінка, в якої тяжкий день, і вина чи п’янкого напою я не пила, а виливаю перед Господом мою душу.
не считай рабы твоей негодною женщиною, ибо от великой печали моей и от скорби моей я говорила доселе.
Не май твою рабу за хворобливу дочку, бо з великої моєї балакучості продовжила я аж до тепер.
И отвечал Илий, и сказал: иди с миром, и Бог Израилев исполнит прошение твоё, чего ты просила у Него.
А Ілі відповів: Іди в мирі, — сказав він їй, — і нехай Бог Ізраїля дасть тобі згідно з кожним твоїм проханням, яке ти в Нього просила.
Она же сказала: да найдёт раба твоя милость в очах твоих! И пошла она в путь свой, и ела, и лицо её не было уже печально, как прежде.
А вона сказала: Твоя раба знайшла милість у твоїх очах! І жінка пішла своєю дорогою й увійшла до свого помешкання і їла та пила зі своїм мужем, а її обличчя більше не занепадало.
И встали они поутру, и поклонились пред Господом, и возвратились, и пришли в дом свой в Раму. И познал Елкана Анну, жену свою, и вспомнил о ней Господь.
І вони встають вранці, поклоняються Господу та ідуть своєю дорогою. І прийшов Елкана до свого дому в Арматаїмі, і пізнав свою жінку Анну, і Господь її згадав,
Через несколько времени зачала Анна и родила сына и дала ему имя: Самуил, ибо, говорила она, от Господа я испросила его.
і вона зачала. І сталося через певний час, і вона породила сина, і дала йому ім’я Самуїл [4] , і сказала: Адже я його випросила в Господа, Бога Саваота.
И пошёл муж её Елкана и всё семейство его совершить годичную жертву Господу и обеты свои.
І пішов чоловік Елкана і вся його сім’я принести жертву в Силом, жертву днів і його молитви, і всі десятини його землі.
Анна же не пошла, сказав мужу своему: когда младенец отнят будет от груди и подрастёт, тогда я отведу его, и он явится пред Господом и останется там навсегда.
Анна ж не пішла з ним, бо сказала своєму чоловікові: Аж доки дитина не піде, аж доки його не відлучу від грудей, — а тоді він з’явиться перед Господнім обличчям, і перебуватиме там навіки.
И сказал ей Елкана, муж её: делай, что тебе угодно; оставайся, доколе не вскормишь его грудью; только да утвердит Господь слово, вышедшее из уст твоих. И осталась жена его, и кормила грудью сына своего, доколе не вскормила.
І сказав їй Елкана, її чоловік: Чини те, що добре у твоїх очах, сиди, аж доки не відлучиш його. Але нехай виконає Господь те, що вийшло з твоїх уст. І жінка сіла, і годувала свого сина, аж доки його не відлучила.
Когда же вскормила его, пошла с ним в Силом, взяв три тельца, и одну ефу муки и мех вина, и пришла в дом Господа в Силом, отрок же был ещё дитя.
А тоді вона пішла з ним до Силома з трилітнім телям і хлібами та ефою пшеничного борошна, і бурдюком вина, і ввійшла в Господній дім у Силомі, і дитина була з ними.
и закололи тельца; и привела отрока к Илию
Вона привела його перед Господа, а його батько зарізав жертву, яку приносив з року в рік для Господа, і привів хлопчину, і зарізав теля. А Анна, матір хлопчини, привела його до Ілі
и сказала: о, господин мой! да живёт душа твоя, господин мой! я — та самая женщина, которая здесь при тебе стояла и молилась Господу;
і сказала: Нехай живе душа твоя, справді, володарю, я — жінка, яка стояла перед тобою, котра молилася до Господа,
о сём дитяти молилась я, и исполнил мне Господь прошение моё, чего я просила у Него;
молилася про цього хлопчину, і Господь виконав мені моє прохання, про яке я в Нього молила.