Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Згадай, о Господи, що сталося з нами! Глянь, подивись на наругу нашу!
Спадщина наша припала зайдам, доми наші — чужинцям.
Ми сироти без батька, і, а наші матері немов удовиці.
Воду нашу за гроші п'ємо, дрова наші набуваємо за плату.
Ярмо в нас на шиї, нами поганяють; працюємо, нема нам відпочинку.
Ми до Єгипту простягаєм руку та до Ашшуру, щоб насититись хлібом.
Батьки наші згрішили, та їх нема вже, а ми несемо кару за їхні беззаконства.
Раби над нами вередують, і нікому нас визволити з їхніх рук.
Ціною нашого життя здобуваємо хліб свій, наражені мечеві пустині.
Шкіра на нас, як піч, гаряча від пекучої голоднечі.
Жінок знечещено в Сіоні, дівчат — у містах юдейських.
Повішено князів їхніми руками, обличчя старших не поважано.
Хлопці носили жорна, а діти спотикались під дровами.
Старші в воротях уже більш не сідають, хлопці вже більш не бавляться.
Погасла радість у нашім серці, танки наші на жалобу змінились.
Вінець упав з голови в нас. Ой, горе нам, бо ми згрішили!
От чому серце ниє у нас, ось чому в очах у нас потемніло.
Бо гора Сіон опустіла, лисиці бродять по ній!
Ти ж, Господи, повіки перебуваєш; престол твій з роду й до роду.
Чому ти нас назавжди забуваєш і нас так надовго покидаєш?
Наверни нас, Господи, до себе, і ми повернемось: обнови наші дні, як було колись.
Невже ти зовсім нас відкинув, на нас без міри прогнівався?
← (Плач Єремії 4) | (Єзекіїла 1) →