Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.
Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.
В безумного в устах — бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.
Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.
Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.
Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.
Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.
Мудрість розумного — свою дорогу знати, дурнота ж безумних — збиватись із дороги.
Недоумки з гріха сьміються, а між праведними — ласкавість.
Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.
Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.
Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї.
І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.
Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий — зо своїх.
Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.
Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.
Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, — ненависний.
Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.
Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні — в воротях праведника.
Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.
Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.
Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.
З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.
Вінець мудрих — їх багацтво, а дурощі дурних — дурощами й остануть.
Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.
В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він — утечище.
Господень страх — се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.
Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей — біда князеві.
Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.
Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.
Хто вбогого тїснить — творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.
Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.
У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.
Праведність підносить у гору народ, а безбожність — сором народів.
Ласкавість у царя — до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.
← (Приповістей 13) | (Приповістей 15) →