Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.
      Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.
      В безумного в устах — бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.
      Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.
      Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.
      Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.
      Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.
      Мудрість розумного — свою дорогу знати, дурнота ж безумних — збиватись із дороги.
      Недоумки з гріха сьміються, а між праведними — ласкавість.
      Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.
      Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.
      Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї.
      І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.
      Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий — зо своїх.
      Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.
      Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.
      Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, — ненависний.
      Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.
      Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні — в воротях праведника.
      Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.
      Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.
      Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.
      З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.
      Вінець мудрих — їх багацтво, а дурощі дурних — дурощами й остануть.
      Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.
      В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він — утечище.
      Господень страх — се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.
      Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей — біда князеві.
      Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.
      Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.
      Хто вбогого тїснить — творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.
      Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.
      У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.
      Праведність підносить у гору народ, а безбожність — сором народів.
      Ласкавість у царя — до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.
      ← (Приповістей 13) | (Приповістей 15) →