Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Турконяка
Иосиф очень горевал, когда Израиль умер. Обняв отца, он плакал над ним и целовал его.
І Йосиф, припавши до обличчя свого батька, заплакав за ним і поцілував його.
И приказал он своим слугам — врачам подготовить тело отца, и те по-особому набальзамировали тело Иакова для погребения, по обычаю египтян,
Своїм слугам-бальзамувальникам Йосиф звелів підготувати до поховання тіло свого батька, і бальзамувальники підготували до поховання тіло Ізраїля.
подготавливая тело по-особому, египтяне выжидали сорок дней до погребения, а потом семьдесят дней скорбели об Иакове.
І сповнилося йому сорок днів, тому що стільки днів триває бальзамування. А Єгипет оплакував його сімдесят днів.
Когда же время скорби прошло, Иосиф обратился к придворным фараона и сказал: "Прошу вас, передайте фараону:
Коли ж минули дні оплакування, Йосиф сказав вельможам фараона, промовляючи: Якщо я знайшов ласку перед вами, донесіть до вух фараона такі слова:
когда мой отец был при смерти, я дал ему обещание, что похороню его в земле Ханаанской: в той пещере, которую он приготовил для себя. Так позволь же мне пойти похоронить моего отца, а после этого я возвращусь к тебе".
Мій батько взяв з мене клятву, кажучи: У гробниці, яку я собі викопав у Ханаанській землі, — там мене поховаєш. Тож тепер я піду й поховаю мого батька, та й повернуся.
"Сдержи обещание, — сказал фараон, — иди и похорони своего отца".
А фараон відповів: Іди, поховай свого батька саме так, як з тебе взяв клятву.
И вот Иосиф пошёл хоронить отца, и с ним пошли все придворные фараона, все старейшины дома фараона и все старейшины Египта.
І Йосиф пішов поховати свого батька, і пішли з ним усі слуги фараона і вельможі його дому, і всі вельможі Єгипетського краю,
С Иосифом пошли вся его семья, его братья и все члены семьи его отца, только дети, овцы и скот остались в земле Гесем.
і весь дім Йосифа, і його брати, і весь дім його батька. А рідних, овець і волів позалишали в ґесемській землі.
Народа было очень много, там были даже воины на колесницах и всадники.
І вирушили з ним також колісниці та вершники, тож утворився дуже великий табір.
Они дошли до Горенгаатада к востоку от реки Иордан и там свершили по Израилю долгую погребальную службу, продолжавшуюся семь дней.
Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і оплакали його великим та дуже сильним голосінням. І Йосиф учинив семиденну жалобу за своїм батьком.
Увидев погребальную службу в Горенгаатаде, обитатели земли Ханаанской сказали: "До чего же печальная служба у этих египтян!". Потому и называется то место Авель-мизраим
І мешканці Ханаанської землі побачили жалобу на току Атада, та й сказали: Це велика жалоба для єгиптян. Через це названо те місце, що за Йорданом: Жалоба Єгипту.
Так сыновья Израиля исполнили то, что он им завещал.
Як Яків їм заповів, так його сини йому і зробили, — там його і поховали.
Они отнесли его тело в Ханаан и похоронили в пещере у Махпелы, неподалеку от Мамре на поле, купленном Авраамом у Ефрона Хеттеянина. Авраам купил эту пещеру, чтобы иметь место для погребения.
Його сини перенесли його до Ханаанської землі, та й поховали його в подвійній печері, яку придбав у власність Авраам в Ефрона-хета, — печеру для гробниці, що напроти Мамре.
Иосиф похоронил отца и вместе со всеми, кто был с ним, возвратился в Египет.
І Йосиф повернувся до Єгипту, — сам, його брати і ті, хто ходив ховати його батька.
После смерти Иакова братья Иосифа стали опасаться, что Иосиф всё ещё разгневан на них за то, что они сделали много лет назад. "Может быть, Иосиф всё ещё ненавидит нас за то, что мы сделали", — говорили они
Брати Йосифа побачили, що їхній батько помер, та й сказали: Щоби часом не пригадав нам Йосиф усього та таки не помстився [1] нам за все зло, яке ми йому заподіяли.
и послали сказать ему: "Отец перед смертью велел нам что-то передать тебе.
І, прийшовши до Йосифа, вони сказали: Твій батько взяв з нас клятву перед своєю смертю, кажучи:
"Скажите Иосифу, — сказал он, — что я прошу его простить братьям зло, которое они ему причинили". И вот теперь мы просим тебя, Иосиф: прости нас, слуг Бога твоего отца, за то зло, что мы тебе причинили". Иосиф был очень опечален этим посланием и заплакал.
Так скажіть Йосифові: Прости їм злочин та їхній гріх, оскільки заподіяли тобі зло. Тож тепер прости зло Божих рабів твого батька. І Йосиф розплакався, коли вони йому це говорили.
Братья пришли и низко поклонились ему, сказав: "Мы — слуги твои",
А вони підійшли до нього, та й сказали: Ось ми — твої раби.
Иосиф же ответил: "Не бойтесь меня, я не Бог!
Та Йосиф до них промовив: Не бійтеся, адже я — Божий.
Правда, что вы замыслили против меня худое, но Бог назначил мне доброе, по промыслу Его я послужил к сохранению жизни множества людей, как и случилось до сего дня!
Ви змовилися проти мене на зло, однак Бог повернув це для мене на добро, аби лиш вийшло так, як є сьогодні: щоби прогодувати численний народ.
Так не бойтесь же, я позабочусь о вас и о ваших детях". И он успокоил их, говоря добрые слова.
І він сказав їм: Не бійтеся, я надалі годуватиму вас і ваші родини. І втішив їх, промовляючи до їхнього серця.
Иосиф жил в Египте с семьёй своего отца и прожил всего сто десять лет.
І жив Йосиф у Єгипті, — він, його брати і весь дім його батька. І прожив Йосиф сто десять років.
При жизни Иосифа у Ефрема родились дети и внуки, и у сына его Манассии родился сын по имени Макир. И дожил Иосиф до того, что увидел детей Макира.
І побачив Йосиф Єфремових дітей аж до третього покоління. І сини Махіра, Манасіїного сина, народилися біля ніг Йосифа.
Когда Иосиф был близок к смерти, он сказал своим братьям: "Близок час моей смерти, но я знаю, что Бог позаботится о вас и выведет вас из этой страны. Бог приведёт вас в ту землю, которую обещал дать Аврааму, Исааку и Иакову".
І сказав Йосип своїм братам, промовляючи: Я вмираю, та Бог неодмінно відвідає [2] вас і виведе вас із цієї землі в землю, яку Бог обіцяв нашим батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову.
Потом Иосиф попросил свою семью, чтобы они дали ему обещание. "Обещайте мне, — сказал Иосиф, — что возьмёте с собой мои кости, когда Бог поведёт вас в ту новую землю".
І Йосиф взяв із синів Ізраїля клятву, говорячи: Коли відвідає вас Бог, — а Він неодмінно відвідає, — то заберете звідси й мої кості із собою.