Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Огієнка
У Авессалома, сына Давида, была очень красивая сестра, по имени Фамарь. Другой сын Давида, Амнон, полюбил Фамарь.
І сталося по тому, — мав Авесало́м, син Давидів, уродли́ву сестру́, а ім'я́ їй Тама́ра. І покохав її Амно́н, син Давидів.
Амнон довёл себя до болезни, думая о Фамари, так как Фамарь была девственница, и Амнон считал невозможным что-либо сделать с ней.
І вболівав Амнон так, що він аж захво́рів через свою́ сестру́ Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зроби́ти.
У Амнона был друг, по имени Ионадав, сын Самая (Самай был братом Давида). Ионадав был очень умным человеком.
А Амно́н мав това́риша, а ім'я́ йому́ Йонада́в, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонада́в був чоловік дуже хитрий.
Он сказал Амнону: "Почему ты худеешь с каждым днём? Ты же царский сын! У тебя вдоволь еды, а ты худеешь. Скажи мне!" И Амнон сказал ему: "Я люблю Фамарь, сестру моего сводного брата Авессалома".
І він сказав йому: „Чого ти, царе́вичу, такий марни́й щора́нку? Чи ж не розповіси́ мені?“ І сказав йому Амнон: „Я кохаю Тамару, сестру́ брата свого Авесало́ма“.
Ионадав сказал ему: "Ложись в постель и притворись больным. И когда отец твой придёт навестить тебя, скажи ему: "Пусть придёт Фамарь, сестра моя, и накормит меня. Пусть она приготовит еду у меня на глазах. Я увижу это и поем из её рук"".
І сказав йому Йонадав: „Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли при́йде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай при́йде сестра моя Тама́ра, і нехай підкріпи́ть мене хлібом, і нехай зробить на моїх оча́х ту ї́жу, щоб я бачив та їв із руки́ її“.
Амнон лёг и притворился больным. Когда царь пришёл навестить его, Амнон сказал ему: "Пожалуйста, пусть придёт сестра моя, Фамарь, и испечёт для меня пару лепёшек, и я поем из её рук".
І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: „Нехай при́йде сестра моя Тамара, і нехай спече́ на моїх оча́х два млинці́, і я попої́м з її руки“.
И послал Давид к Фамари домой сказать: "Пойди в дом Амнона, брата твоего, и приготовь ему еду".
І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: „Іди до дому твого брата Амнона, і пригото́в йому ї́жу“.
И пошла Фамарь в дом своего брата Амнона. Амнон лежал в постели. Фамарь взяла немного муки, замесила её, слепила лепёшки на глазах у Амнона и испекла их.
І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла́ вона тіста, і замісила, і пригото́вила на оча́х його, та й спекла млинці.
Затем она сняла со сковороды лепёшки и подала их Амнону. Но он отказался есть. Он сказал: "Пусть все выйдут отсюда!" И все слуги вышли из комнаты.
І взяла́ вона сковорі́дку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: „Випровадь від мене всіх людей“. І повихо́дили від нього всі люди.
Тогда Амнон сказал Фамари: "Отнеси еду в мою спальню, и я поем из твоих рук". Фамарь отнесла еду, которую приготовила для брата, к нему в спальню.
І сказав Амнон: „Принеси їжу до кімна́ти, і я з'їм із твоєї руки“. І взяла́ Тамара млинці́, що пригото́вила, та й прине́сла своєму братові Амнонові до кімна́ти.
Но когда она начала кормить его, он схватил её и сказал ей: "Иди и ложись со мной в постель, сестра моя".
І вона прине́сла до нього, щоб їв, а він схопи́в її, та й сказав до неї: „Ходи, ляж зо мною, моя се́стро!“
Но она сказала: "Нет, брат мой! Не заставляй меня! Такие ужасные вещи не должны происходить в Израиле! Не делай этого бесстыдства!
А вона йому відказала: „Ні, брате мій, не безче́сть мене, бо не ро́биться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидо́ти
А я, как смогу я избавиться от своего бесчестия? И тебя люди будут считать одним из безумных в Израиле. Пожалуйста, поговори с царём. Он разрешит тебе жениться на мне".
I куди я понесу́ свою га́ньбу? А ти станеш, як один із мерзо́тників в Ізраїлі. Ти переговори́ з царем, — і він не відмовить віддати мене тобі“.
Но он не хотел слушать её, и так как был сильнее, одолел её и изнасиловал.
Та він не хотів слу́хати її голосу. І був він сильніший від неї, — і збезче́стив її, і лежав із нею...
Потом Амнон возненавидел её. Он возненавидел её так, что ненависть его к ней была сильнее, чем любовь, которая была у него к ней раньше. И сказал ей Амнон: "Встань и уйди отсюда!"
І по цьому дуже знена́видів її Амнон великою не́навистю, бо ця не́нависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: „Уставай, — іди собі!“
Фамарь сказала ему: "Нет! Не прогоняй меня. Это зло будет ещё больше, чем то, которое ты уже причинил мне!" Но Амнон не хотел её слушать.
А вона відказав йому: „Через це велике зло, по то́му, що зробив ти зо мною, хочеш ще ви́гнати мене?“ Та він не хотів її слу́хати.
Он позвал своего слугу и сказал ему: "Выгони отсюда эту женщину и запри за ней дверь".
І покликав він юнака́ свого, слугу свого, та й сказав: „Ви́женіть оцю від мене геть, і замкни́ за нею двері“.
И слуга вывел её и запер за ней дверь. Фамарь была одета в длинную разноцветную одежду. Такую одежду носили царские дочери-девственницы.
А на ній була квітча́ста ту́ніка, бо так за́вжди вбира́лися царські́ до́чки, панни́. І його слуга ви́провадив її назо́вні, і замкнув за нею двері.
Фамарь посыпала свою голову пеплом и разодрала свою разноцветную одежду. Затем она обхватила голову руками и пошла, громко рыдая.
А Тама́ра поси́пала по́пелом свою го́лову, а квітча́сту ту́ніку, що була на ній, розде́рла, і поклала руку свою на го́лову свою, і все ходила та голоси́ла...
И сказал ей брат её Авессалом: "Не брат ли твой Амнон был с тобой? Успокойся, сестра моя. Он — твой брат. Не принимай это близко к сердцу". И жила Фамарь, обесчещенная женщина, в доме своего брата Авессалома.
І сказав до неї брат її Авесало́м: „Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, се́стро моя, мовчи, — брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого́“... І осіла Тамара, зні́вечена, у домі брата свого Авесало́ма.
Когда царь Давид услышал обо всём этом, он сильно разгневался.
А цар Давид почув про це все, — і сильно розгні́вався!
Авессалом же не сказал Амнону ни одного слова, ни хорошего, ни плохого, но возненавидел Амнона за то, что тот обесчестил его сестру Фамарь.
І не говорив Авесало́м з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесало́м зненавидів Амнона за те, що той збезче́стив сестру́ його Тама́ру.
Через два года Авессалом стриг овец в Ваал-Гацоре. И Авессалом пригласил туда всех царских сыновей.
І сталося по двох ро́ках, і мав Авесалом стри́ження ове́ць у Баал-Хацорі, що при Єфремі, — і Авесало́м закли́кав усіх царськи́х синів.
Авессалом пришёл к царю и сказал: "Ко мне пришли люди стричь овец. Пожалуйста, пусть царь и слуги его присоединятся ко мне".
І прийшов Авесало́м до царя́ та й сказав: „Ось у раба твого стри́ження, — нехай пі́де цар та раби́ його з твоїм рабом“.
Но царь Давид сказал Авессалому: "Нет, сын мой. Мы не пойдём все. Мы только будем тебе обузой". Авессалом сильно упрашивал его, но царь, благословив сына, отказался идти.
І сказав цар до Авесало́ма: „Ні, сину мій, не пі́демо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу́“. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагослови́в його.
Тогда Авессалом сказал ему: "Если ты не хочешь, то позволь брату моему Амнону пойти с нами". Царь спросил его: "Зачем ему идти с тобой?"
І сказав Авесало́м: „А як ні, нехай пі́де з нами брат мій Амно́н!“ І сказав йому цар: „Чого вій пі́де з тобою?“
Но Авессалом продолжал упрашивать его, и Давид отпустил с ним Амнона и всех остальных царских сыновей.
Та Авесало́м сильно просив його, і він послав з ним Амно́на та всіх царськи́х синів.
Тогда Авессалом приказал своим слугам: "Смотрите за Амноном. Когда он развеселится от выпитого вина, и я скажу вам: "Поразите Амнона!", — тогда убейте его. Не бойтесь. Это я приказываю вам, а вы только исполняете моё приказание. Будьте смелы и мужественны".
А Авесало́м загада́в юнака́м своїм, говорячи: „Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! — і ви вб'єте його. Не бійтеся, — чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважнії!“
И слуги Авессалома сделали так, как он им приказал. Они убили Амнона, а все другие царские сыновья сели каждый на своего мула и убежали.
І зробили Авесаломові юнаки́ Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські́ сини повставали, і сіли ве́рхи кожен на мула свого, та й повтіка́ли.
Пока царские сыновья были ещё в пути, до Давида дошёл слух, что Авессалом убил всех царских сыновей, и не осталось ни одного из них.
І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла́ до Давида така: „Авесалом повбивав усіх царськи́х синів, і не позосталося з них ні одно́го“.
И встал царь, разодрал на себе одежды и лёг на землю. И все слуги, стоявшие возле него, тоже разодрали свои одежды.
І цар устав, і розде́р ша́ти свої, та й упав на землю, і всі слу́ги його стояли при ньому з розде́ртими ша́тами.
Но Ионадав, сын Самая, брата Давида, сказал: "Пусть не думает господин мой, что убиты все царские сыновья! Убит только Амнон. Авессалом собирался сделать это с того дня, когда Амнон изнасиловал сестру его Фамарь.
І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: „Нехай не каже мій пан: Усіх юнакі́в, царськи́х синів, повбивали, бо помер тільки сам Амно́н. Бо на нака́з Авесалома це було ви́рішене від дня, як той збезче́стив сестру́ його Тамару.
Господин мой, не думай, что все сыновья царские убиты. Убит один только Амнон".
А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські́ сини повмирали, — бо помер тільки сам Амнон“.
Между тем, Авессалом сбежал. Человек, стоявший на страже у городской стены, увидел на дороге много людей, спускавшихся по склону горы.
І Авесалом утік. А юна́к вартівни́к звів свої очі й побачив, аж ось числе́нний народ іде дорогою, що була́ за ним, від боку гори.
Тогда Ионадав сказал царю: "Смотри, я был прав! Это идут царские сыновья".
І сказав Йонадав до царя: „Ось прийшли царські́ сини, — як слово раба твого, так сталося“.
И как только он это сказал, пришли царские сыновья, громко плача. И сам царь и все слуги его громко рыдали.
І сталося, як скінчи́в він говорити, аж ось поприхо́дили царські сини, і підне́сли свій голос та й плакали. А також цар та всі слу́ги його плакали ве́льми ре́вним плаче́м...
Царь Давид оплакивал сына своего каждый день. Авессалом же сбежал и пошёл к Фалмаю, сыну Емиуда, царю Гессурскому.
А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жало́бі за сином своїм усі ті дні.
Авессалом убежал, пришёл в Гессур и пробыл там три года.
А Авесалом утік, і пішов до Ґешу́ру, і пробув там три ро́ки.