Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Турконяка
У Авессалома, сына Давида, была очень красивая сестра, по имени Фамарь. Другой сын Давида, Амнон, полюбил Фамарь.
І сталося після цього, що в Авесалома, сина Давида, була сестра, дуже вродлива, на ім’я Тимар, і її полюбив Амнон, син Давида.
Амнон довёл себя до болезни, думая о Фамари, так как Фамарь была девственница, и Амнон считал невозможным что-либо сделать с ней.
І Амнон був засмучений аж до хвороби через свою сестру Тимар, бо вона була дівчиною, і тяжким було в очах Амнона щось їй учинити.
У Амнона был друг, по имени Ионадав, сын Самая (Самай был братом Давида). Ионадав был очень умным человеком.
А в Амнона був друг, його ім’я — Йонадав, син Самаа, брата Давида. Йонадав був дуже мудрим чоловіком.
Он сказал Амнону: "Почему ты худеешь с каждым днём? Ты же царский сын! У тебя вдоволь еды, а ты худеешь. Скажи мне!" И Амнон сказал ему: "Я люблю Фамарь, сестру моего сводного брата Авессалома".
І він сказав йому: Що з тобою, чому ти так хворієш, сину царя, з дня на день? Чи не розповіси мені? А Амнон йому відповів: Я кохаю Тимару, сестру Авесалома, мого брата.
Ионадав сказал ему: "Ложись в постель и притворись больным. И когда отец твой придёт навестить тебя, скажи ему: "Пусть придёт Фамарь, сестра моя, и накормит меня. Пусть она приготовит еду у меня на глазах. Я увижу это и поем из её рук"".
Тоді Йонадав сказав йому: Лягай на своє ліжко і вдай хворого, і коли твій батько ввійде, щоб тебе побачити, то скажеш йому: Нехай прийде моя сестра Тимар і погодує мене, і нехай приготує їжу перед моїми очима, так, щоб я бачив, і їстиму з її рук!
Амнон лёг и притворился больным. Когда царь пришёл навестить его, Амнон сказал ему: "Пожалуйста, пусть придёт сестра моя, Фамарь, и испечёт для меня пару лепёшек, и я поем из её рук".
Тож Амнон ліг і зробився хворим. Увійшов цар, щоб його побачити, а Амнон промовив до царя: Нехай прийде до мене моя сестра Тимар і спече дві паляниці перед моїми очима, і їстиму з її рук!
И послал Давид к Фамари домой сказать: "Пойди в дом Амнона, брата твоего, и приготовь ему еду".
І Давид послав до Тимари в дім, кажучи: Піди в дім твого брата Амнона і приготуй йому їжу!
И пошла Фамарь в дом своего брата Амнона. Амнон лежал в постели. Фамарь взяла немного муки, замесила её, слепила лепёшки на глазах у Амнона и испекла их.
І Тимар прийшла в дім Амнона, свого брата, а він лежав. Вона взяла тісто і замісила, спекла перед його очима і приготувала паляниці.
Затем она сняла со сковороды лепёшки и подала их Амнону. Но он отказался есть. Он сказал: "Пусть все выйдут отсюда!" И все слуги вышли из комнаты.
Взяла сковорідку і випорожнила перед ним, та він не захотів їсти. І сказав Амнон: Виведіть кожного чоловіка з-перед мене! І вивели кожного чоловіка з-перед нього.
Тогда Амнон сказал Фамари: "Отнеси еду в мою спальню, и я поем из твоих рук". Фамарь отнесла еду, которую приготовила для брата, к нему в спальню.
І промовив Амнон до Тимари: Принеси їжу до кімнати, і їстиму з твоїх рук! І взяла Тимар паляниці, які зробила, і внесла Амнонові, своєму братові, у кімнату,
Но когда она начала кормить его, он схватил её и сказал ей: "Иди и ложись со мной в постель, сестра моя".
й подала йому їсти, а він схопив її і сказав їй: Давай, переспи зі мною, моя сестро!
Но она сказала: "Нет, брат мой! Не заставляй меня! Такие ужасные вещи не должны происходить в Израиле! Не делай этого бесстыдства!
Вона ж відповіла йому: Ні, мій брате, не безчесть мене, бо такого не слід чинити в Ізраїлі! Не вчини цього безглуздя!
А я, как смогу я избавиться от своего бесчестия? И тебя люди будут считать одним из безумных в Израиле. Пожалуйста, поговори с царём. Он разрешит тебе жениться на мне".
І куди я понесу свою ганьбу, і ти будеш, як один з безумних в Ізраїлі! Тепер же поговори із царем, бо не затримає мене від тебе!
Но он не хотел слушать её, и так как был сильнее, одолел её и изнасиловал.
Але Амнон не захотів послухатись її голосу, подужав її, упокорив її і переспав з нею.
Потом Амнон возненавидел её. Он возненавидел её так, что ненависть его к ней была сильнее, чем любовь, которая была у него к ней раньше. И сказал ей Амнон: "Встань и уйди отсюда!"
Та Амнон зненавидів її дуже великою ненавистю, бо сильною була ненависть, якою її зненавидів, — понад любов, якою її полюбив. І сказав їй Амнон: Устань і йди!
Фамарь сказала ему: "Нет! Не прогоняй меня. Это зло будет ещё больше, чем то, которое ты уже причинил мне!" Но Амнон не хотел её слушать.
І сказала йому Тимар: Ні, брате, бо останнє зло, — щоб відіслати мене, — більше від першого, яке ти вчинив зі мною! Та Амнон не захотів послухатися її голосу.
Он позвал своего слугу и сказал ему: "Выгони отсюда эту женщину и запри за ней дверь".
Він покликав свого слугу, який був над його домом, і сказав йому: Геть відішліть цю від мене! І замкни за нею двері!
И слуга вывел её и запер за ней дверь. Фамарь была одета в длинную разноцветную одежду. Такую одежду носили царские дочери-девственницы.
На ній був одяг з довгими рукавами, бо так у свій одяг одягалися дочки царя — дівчата. Його слуга вивів її геть і замкнув за нею двері.
Фамарь посыпала свою голову пеплом и разодрала свою разноцветную одежду. Затем она обхватила голову руками и пошла, громко рыдая.
А Тимар взяла попіл, посипала на свою голову і роздерла одяг з довгими рукавами, якийбув на ній, і поклала свої руки на свою голову, і так усе ходила й голосила [1].
И сказал ей брат её Авессалом: "Не брат ли твой Амнон был с тобой? Успокойся, сестра моя. Он — твой брат. Не принимай это близко к сердцу". И жила Фамарь, обесчещенная женщина, в доме своего брата Авессалома.
І сказав їй Авесалом, її брат: Хіба не Амнон, твій брат, був з тобою? Тож тепер, моя сестро, мовчи, бо він — твій брат! Не клади у своє серце, щоб говорити про цю справу! І Тимар перебувала, як вдова, у домі Авесалома, свого брата.
Когда царь Давид услышал обо всём этом, он сильно разгневался.
Коли цар Давид почув про всі ці справи, то дуже розгнівався, та він не засмутив душі Амнона, свого сина, тому що любив його, адже він був його первенцем.
Авессалом же не сказал Амнону ни одного слова, ни хорошего, ни плохого, но возненавидел Амнона за то, что тот обесчестил его сестру Фамарь.
А Авесалом не говорив з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона з тої причини, що він збезчестив його сестру Тимару.
Через два года Авессалом стриг овец в Ваал-Гацоре. И Авессалом пригласил туда всех царских сыновей.
І сталося після двох років часу, коли в Авесалома стригли отари у Веласорі поблизу Єфрема, то Авесалом покликав усіх синів царя.
Авессалом пришёл к царю и сказал: "Ко мне пришли люди стричь овец. Пожалуйста, пусть царь и слуги его присоединятся ко мне".
І пішов Авесалом до царя, і сказав: Ось стрижуть отари у твого раба, нехай прийде цар і його слуги з твоїм рабом.
Но царь Давид сказал Авессалому: "Нет, сын мой. Мы не пойдём все. Мы только будем тебе обузой". Авессалом сильно упрашивал его, но царь, благословив сына, отказался идти.
І сказав цар Авесаломові: Ні, мій сину, усі ми не підемо і не обтяжимо тебе. Тоді він змушував його, але той не захотів іти, та поблагословив його.
Тогда Авессалом сказал ему: "Если ты не хочешь, то позволь брату моему Амнону пойти с нами". Царь спросил его: "Зачем ему идти с тобой?"
І сказав Авесалом: Якщо ні, нехай піде з нами Амнон, мій брат. І сказав йому цар: Навіщо піде з тобою?
Но Авессалом продолжал упрашивать его, и Давид отпустил с ним Амнона и всех остальных царских сыновей.
І змушував його Авесалом, і він відіслав з ним Амнона і всіх синів царя. Тож Авесалом зробив бенкет, наче бенкет царя.
Тогда Авессалом приказал своим слугам: "Смотрите за Амноном. Когда он развеселится от выпитого вина, и я скажу вам: "Поразите Амнона!", — тогда убейте его. Не бойтесь. Это я приказываю вам, а вы только исполняете моё приказание. Будьте смелы и мужественны".
І Авесалом сказав своїм слугам, наказуючи: Глядіть, як тільки стане добре серцю Амнона від вина, то я скажу вам: Побийте Амнона і вбийте його! Не злякайтеся! Хіба не я наказую вам? Будьте мужніми і станьте синами сильних!
И слуги Авессалома сделали так, как он им приказал. Они убили Амнона, а все другие царские сыновья сели каждый на своего мула и убежали.
І слуги Авесалома вчинили Амнонові так, як наказав їм Авесалом. А всі сини царя піднялися, посідали, — кожний на свого осла, — і втекли.
Пока царские сыновья были ещё в пути, до Давида дошёл слух, что Авессалом убил всех царских сыновей, и не осталось ни одного из них.
І сталося, коли вони були в дорозі, то до Давида дійшла чутка, що Авесалом повбивав усіх синів царя, і не залишилося з них жодного.
И встал царь, разодрал на себе одежды и лёг на землю. И все слуги, стоявшие возле него, тоже разодрали свои одежды.
І цар устав, розірвав свій одяг і ліг на землю, і всі його слуги, які стояли довкола нього, роздерли своє вбрання.
Но Ионадав, сын Самая, брата Давида, сказал: "Пусть не думает господин мой, что убиты все царские сыновья! Убит только Амнон. Авессалом собирался сделать это с того дня, когда Амнон изнасиловал сестру его Фамарь.
Та Йонадав, син Самаа, брата Давида, звернувся до нього, кажучи: Хай мій володар-цар не говорить, що він убив кожного юнака із синів царя, бо єдиний Амнон помер! Адже він лежав на устах Авесалома від дня, в який збезчестив його сестру Тимару.
Господин мой, не думай, что все сыновья царские убиты. Убит один только Амнон".
Тепер же хай не покладе собі на серце мій володар-цар слово, кажучи: Померли всі царські сини! — бо єдиний Амнон помер.
Между тем, Авессалом сбежал. Человек, стоявший на страже у городской стены, увидел на дороге много людей, спускавшихся по склону горы.
Тим часом Авесалом утік. Слуга, який стежив, підняв свої очі й побачив, що ось багато людей ішло дорогою за ним зі сторони гори на сході. І прийшов той, хто стежив, і сповістив цареві, кажучи: Мужів побачив я на дорозі з гір зі сторони гори.
Тогда Ионадав сказал царю: "Смотри, я был прав! Это идут царские сыновья".
І сказав Йонадав цареві: Ось це — сини царя! За словом твого раба саме так і трапилось.
И как только он это сказал, пришли царские сыновья, громко плача. И сам царь и все слуги его громко рыдали.
І сталося, коли він закінчив говорити, ось прийшли сини царя, підвищили свій голос і заплакали. І цар, і всі його слуги заголосили дуже великим плачем.
Царь Давид оплакивал сына своего каждый день. Авессалом же сбежал и пошёл к Фалмаю, сыну Емиуда, царю Гессурскому.
Авесалом же втік і пішов до Толми, сина Еміюда, царя Ґедсура, у землю Махад. А цар Давид оплакував свого сина всі дні.
Авессалом убежал, пришёл в Гессур и пробыл там три года.
Авесалом втік і пішов до Ґедсура, і пробув там три роки.