Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Куліша та Пулюя
Между домом Саула и домом Давида велась продолжительная война. Давид становился сильнее и сильнее, а дом Саула всё больше ослабевал.
І тяглась довго незгода між домом Сауловим і домом Давидовим; та Давид усе більш та більш убивавсь у потугу, дом же Саулів усе слабшав.
У Давида родились сыновья в Хевроне. Первенец его был Амнон от Ахиноамы Изреелитянки.
І народились Давидові сини в Гебронї: перворідень його був Амнон від Ахиноами з Езрееля;
Второй сын — Далуиа был от Авигеи, вдовы Навала Кармилитянина. Третий — Авессалом, сын Маахи, дочери Фалмая, царя Гессурского.
А другий Далуя від Абигеї, жінки Кармелїя Набала; третий Авессалом, син Маахи, дочки царя Талмая Гессурського;
Четвёртый сын — Адония, сын Агиффы. Пятый — Сафатия, сын Авиталы.
Четвертий Адонїя, син Аггити; пятий Сафатія, син Авитали;
Шестой — Иефераам. Его матерью была Эгла, жена Давида. Эти шестеро сыновей родились у Давида в Хевроне.
Шестий Етераам, від жони Давидової Егли. Сї породились Давидові в Гебронї.
Пока дома Саула и Давида враждовали между собой, Авенир становился более и более влиятельным в доме Саула.
Покіль тяглась незгода між домом Сауловим і домом Давидовим, стояв Абенир твердо за дом Саулів.
У Саула была наложница, по имени Рицпа, дочь Айя. И сказал Иевосфей Авениру: "Почему ты спал с наложницей моего отца?"
У Саула ж та була наложниця на імя Рицпа, дочка Айя. І поспитав ув Абенира Саулів син Евостей: Чому ввійшов єси до наложницї панотця мого?
Авенир очень разгневался на слова Иевосфея и сказал: "Разве я собачья голова у Иуды? Я оказал милость Саулу, его семье и его друзьям. Я не предал тебя в руки Давида. А ты сейчас обвиняешь меня в грехе из-за женщины.
За се питаннє розсердивсь Абенир вельми, та й каже: Хиба ж я песя голова? Воюючи проти Юди вчинив я милосердє домові Саула, батька твого, ріднї його й приятелям його й не віддав тебе Давидові в руки, а ти дорікаєш оце менї за жінку!
Я обещаю — я сделаю, чтобы сбылось всё, что сказал Господь.
Нехай удїє Господь Абенирові сяк і так — як поклявся Давидові Господь, те я й учиню йому:
Господь сказал, что отнимет царство у дома Саула и отдаст его Давиду. Господь укрепит трон Давида над Израилем и Иудеей, от Дана до Вирсавии. И пусть Бог накажет меня, если я этого не сделаю!"
Одійму царство домові Сауловому, та й поставлю престол Давидові над Ізраїлем й над Юдою від Дана аж до Берсабії.
Иевосфей не мог возразить Авениру, ибо боялся его.
І не зваживсь Евостей відказати нї слова Абенирові, бо боявсь його.
Авенир отправил послов к Давиду сказать: "Чья это земля? Заключи со мной союз, и я помогу тебе стать правителем над всем народом Израиля".
От і шле Абенир посли до Давида в Геброн, сказати йому: Чия ж се земля? і дальше сказати: Вчини зо мною вмову, й рука моя буде з тобою й приверну до тебе всього Ізраїля.
Давид ответил: "Хорошо, я заключу с тобой союз, но прошу тебя об одном: я не встречусь с тобой, если ты не приведёшь ко мне Мелхолу, дочь Саула".
І відказав той: Добре, вчиню з тобою вмову, тільки вимагаю від тебе одного, от чого: не побачиш лиця мого, як не приведеш Саулової дочки Мелхоли, як сам прибудеш, щоб бачитись зо мною.
Затем Давид отправил послов к Иевосфею, сыну Саула, сказать: "Отдай мне мою жену Мелхолу, которая была обещана мне. Я заплатил за неё сотней филистимских краеобрезаний".
І послав Давид посли ще й до Саулового сина Евостея з вимаганнєм: Оддай менї жону мою Мелхолу, що висватав я за сотню Филистійських передних шкірок.
И послал Иевосфей людей, чтобы забрать её от мужа Фалтия, сына Лаишева.
І послав Евостей, одняти її в її супруга Фалтія Лайшенка.
Муж Мелхолы пошёл с ней. Плача, провожал он её до Бахурима. Но Авенир сказал Фалтию: "Возвращайся домой!" И тот возвратился.
Супруг її проводжав її плачучи до Багуриму; та Абенир сказав йому: Ійди до дому! І вернувся він до дому.
Авенир обратился к старейшинам Израиля и сказал: "Вы хотели, чтобы Давид был царём над вами.
Увійшов же Абенир у переговори з громадськими мужами в Ізраїлї й говорив: Давно вже ви бажали собі Давида царем;
Сделайте это сейчас! Господь говорил о Давиде, когда сказал: "Через раба моего Давида Я спасу Мой народ Израиля от руки филистимлян и от руки всех врагов его"".
Вчинїте ж се тепер, обітував бо Давидові Господь: Рукою раба мого визволю я люд мій Ізраїля з рук Филистіїв і всїх ворогів його.
То же Авенир сказал и вениамитянам. Затем он пошёл в Хеврон рассказать Давиду всё, что хотели сделать Израиль и вся семья Вениамина.
Так само промовляв Абенир і Беняминїям. І пустивсь Абенир в Геброн, щоб переказати Давидові все, чого бажав Ізраїль і ввесь рід Беняминів.
Когда Авенир и с ним двадцать человек пришли в Хеврон, Давид устроил для них пир.
Як же прибув Абенир у товаристві двайцятьох мужів громадських до Давида в Геброн, справив Давид Абенирові й бувшим із ним бенкет.
И сказал Авенир Давиду: "Разреши мне пойти и собрать к господину моему царю весь народ Израиля, и они вступят с тобой в соглашение, и ты будешь править над ними, как душа твоя желает". Давид отпустил Авенира, и тот ушёл с миром.
І каже Абенир Давидові: Я виберусь і пійду та поскуплюю докупи ввесь Ізраїль, щоб учинили вмову з моїм паном, тодї ти будеш царем так широко, як схоче душа твоя. І відпустив Давид Абенира, й він відійшов з упокоєм у дорогу.
Иоав и слуги Давида вернулись из похода и принесли с собой много добра, захваченного у врагов. Но Авенира уже не было с Давидом в Хевроне, так как Давид отпустил его, и он ушёл с миром.
Аж ось несподївано прийшли Давидові військові з Йоабом з одного походу додому й принесли велику здобич, тим часом як Абенира не було вже в Давида в Гебронї, сей бо одпустив його з упокоєм.
Когда Иоав и всё войско, ходившее с ним, пришли, ему сказали, что к царю приходил Авенир, сын Нира, и что царь отпустил его с миром.
Як же вернувсь додому Йоаб із усїм військом, переказують Йоабові: Абенир Ниренко гостював у Давида, і він одспустив його з упокоєм.
Иоав пришёл к царю и сказал: "Что же ты сделал? К тебе приходил Авенир, а ты дал ему уйти! Почему?
І прийшов Йоаб до царя й каже: Що ти вчинив? Оце гостював у тебе Абенир, на що ж ти відпустив його звідсї?
Ты знаешь Авенира, сына Нира. Он приходил обмануть тебя. Он приходил узнать выходы твои и входы и разведать о том, что ты делаешь".
Хиба тобі не в догад, що Абенир Ниренко приходив, щоб тебе перехитрити й взнати виходи й входи твої, та розвідати все, що ти чиниш.
Иоав ушёл от Давида и послал гонцов за Авениром, и они привели его от родника Сира. Но Давид ничего не знал об этом.
І вийшовши Йоаб від Давида, послав гонцїв за Абениром, і завернули його від криницї Сири, а Давид про се й не знав.
Когда Авенир возвратился в Хеврон, Иоав отвёл его внутрь ворот, чтобы поговорить с ним наедине. И там Иоав поразил Авенира в живот, и Авенир умер за кровь Асаила, брата Иоава.
Як же вернувсь Абенир у Геброн, одвів його Йоаб на бік у середину воріт, нїби на те, щоб із ним тайно поговорити, й тут кольнув його в живіт. І вмер Абенир за кров Асаїла, брата Йоабового.
Позже, когда Давид услышал об этом, он сказал: "Невинен я и царство моё вовек перед Господом в смерти Авенира, сына Нира.
Як же сказано про се Давидові, то він заговорив: Не винен я й царство моє перед Господом за кров Абенира Ниренка;
Иоав и вся семья его отца отвечают за это. Пусть дом Иоава никогда не остаётся без прокажённого, или опирающегося на посох, или падающего от меча, или не имеющего хлеба!"
Нехай вона впаде на голову Йоабову і всю родину батька його, й нехай у родинї в його не переводяться нїколи такі, що недугують течивом або проказою, такі, що ходять на деревяній нозї, що падають од меча або седять без хлїба!
Иоав и брат его Авесса убили Авенира за то, что он убил их брата Асаила в сражении у Гаваона.
Йоаб же й брат його Авесса стратили Абенира за те, що вбив їх брата Асаїла в бою під Габаоном.
Затем Давид сказал Иоаву и всем, кто был с ним: "Разорвите свои одежды, оденьтесь в одежды печали и оплакивайте Авенира". Царь Давид шёл за гробом.
І повелїв Давид Йоабові й усїм прибічникам його: Пороздирайте одежу на собі й йдїте голосючи перед Абениром. Та й царь Давид ійшов за марами.
Когда хоронили Авенира в Хевроне, царь громко плакал у могилы Авенира, а вместе с ним плакал и весь народ.
І як поховали Абенира в Гебронї, то плакав Давид над гробом Абенировим у голос і плакав так само ввесь люд.
Царь оплакивал Авенира и пел песню печали: "Должен ли был Авенир умереть, как глупец?
І оплакуючи Абенира та нарікаючи, промовляв він: Чи то ж смерттю підляки вмірати було Абенирові?
Руки твои не были связаны, и ноги твои не были в оковах. Нет, Авенир, ты пал от руки злодея". И весь народ снова стал оплакивать Авенира.
Руки тобі не звязано, ноги тобі не сковано, й поляг ти, як полягають хиба від розбійників. І плакав по йому ще більш увесь люд.
Весь день люди приходили к Давиду и предлагали ему что-нибудь поесть. Но Давид дал клятву, сказав: "Пусть Бог накажет меня и принесёт мне много бед, если до захода солнца я притронусь к хлебу или другой еде".
Ще був ясний день, як прийшов люд силувати Давида, щоб чого небудь попоїв. Давид же заклявсь: Щоб менї Господь те й те вдїяв та ще й причинив, коли їсти му хлїб або що небудь, покіль зайде сонце!
И весь народ узнал об этом, и понравилось им это, как нравилось всё, что делал царь.
Як довідавсь про се ввесь народ, то вподобав собі вельми, та й усе також, що царь чинив, подобалось людові.
В тот день все иудеи и весь Израиль поняли, что царь не принимал участия в убийстве Авенира, сына Нира.
І впевнився люд і ввесь Ізраїль того дня, що вбито Абенира Ниренка не по царському наказові.
И сказал царь своим людям: "Вы знаете, что сегодня в Израиле пал великий вождь.
І сказав царь прибічникам своїм: Чи знаєте, що того дня полїг воєначальник і великий муж ув Ізраїлї?