Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Огієнка
Между домом Саула и домом Давида велась продолжительная война. Давид становился сильнее и сильнее, а дом Саула всё больше ослабевал.
І була́ довга та війна́ між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе змі́цнювався, а Саулів дім усе сла́бнув.
У Давида родились сыновья в Хевроне. Первенец его был Амнон от Ахиноамы Изреелитянки.
І в Хевро́ні народи́лися Давидові сини, — і був його пе́рвісток Амно́н, від їзреелі́тки Ахіно́ам;
Второй сын — Далуиа был от Авигеи, вдовы Навала Кармилитянина. Третий — Авессалом, сын Маахи, дочери Фалмая, царя Гессурского.
а другий син його — Кіл'а́в від Авіґа́їл, коли́шньої жінки кармеля́нина Навала; а третій Авесало́м, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;
Четвёртый сын — Адония, сын Агиффы. Пятый — Сафатия, сын Авиталы.
а четвертий — Адо́нійя, син Хаґґіт, а п'ятий — Шефатія, син Авітал,
Шестой — Иефераам. Его матерью была Эгла, жена Давида. Эти шестеро сыновей родились у Давида в Хевроне.
а шостий — Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, — оці народи́лися Давидові в Хевро́ні.
Пока дома Саула и Давида враждовали между собой, Авенир становился более и более влиятельным в доме Саула.
І сталося, коли була́ війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авне́р тримався Саулового до́му.
У Саула была наложница, по имени Рицпа, дочь Айя. И сказал Иевосфей Авениру: "Почему ты спал с наложницей моего отца?"
І мав Саул нало́жницю, а ім'я́ їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: „Чого ти прийшов до нало́жниці батька мого?“
Авенир очень разгневался на слова Иевосфея и сказал: "Разве я собачья голова у Иуды? Я оказал милость Саулу, его семье и его друзьям. Я не предал тебя в руки Давида. А ты сейчас обвиняешь меня в грехе из-за женщины.
І дуже запалився Авне́рові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: „Чи я псяча юдська голова́? Сьогодні я роблю́ ласку домові твого батька Саула, його брата́м та його при́ятелям, і не відда́в тебе в Дави́дову руку, а ти сього́дні згадав на мені гріх цієї жінки?
Я обещаю — я сделаю, чтобы сбылось всё, что сказал Господь.
Нехай так зро́бить Бог Авне́рові, і нехай ще дода́сть йому, якщо я не зроблю́ Давидові так, як Господь присягну́в був йому,
Господь сказал, что отнимет царство у дома Саула и отдаст его Давиду. Господь укрепит трон Давида над Израилем и Иудеей, от Дана до Вирсавии. И пусть Бог накажет меня, если я этого не сделаю!"
щоб перене́сти ца́рство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви“.
Иевосфей не мог возразить Авениру, ибо боялся его.
І той не міг уже відповіда́ти Авнерові ані сло́ва, бо боявся його.
Авенир отправил послов к Давиду сказать: "Чья это земля? Заключи со мной союз, и я помогу тебе стать правителем над всем народом Израиля".
І послав Авне́р замість себе послів до Давида сказати: „Чия це земля?“ І ще сказати: „Склади́ ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб приверну́ти до тебе всього Ізраїля“.
Давид ответил: "Хорошо, я заключу с тобой союз, но прошу тебя об одном: я не встречусь с тобой, если ты не приведёшь ко мне Мелхолу, дочь Саула".
А Давид відказав: „Добре, я складу́ з тобою умову! Тільки одніє речі я жада́ю від тебе, а саме: ти не побачиш обли́ччя мого, якщо ти не приведе́ш Мелхи́, Сау́лової дочки́, коли ти при́йдеш побачити мене“.
Затем Давид отправил послов к Иевосфею, сыну Саула, сказать: "Отдай мне мою жену Мелхолу, которая была обещана мне. Я заплатил за неё сотней филистимских краеобрезаний".
І послав Давид послів до Іш-Бо́шета, Саулового сина, говорячи: „Віддай жінку мою Мелху́, яку я заручи́в був собі за сотню крайніх плотів филисти́мських“.
И послал Иевосфей людей, чтобы забрать её от мужа Фалтия, сына Лаишева.
І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.
Муж Мелхолы пошёл с ней. Плача, провожал он её до Бахурима. Но Авенир сказал Фалтию: "Возвращайся домой!" И тот возвратился.
І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: „Іди, верни́ся!“ І той вернувся.
Авенир обратился к старейшинам Израиля и сказал: "Вы хотели, чтобы Давид был царём над вами.
А Авне́рове слово з Ізраїлевими старши́ми було таке: „Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.
Сделайте это сейчас! Господь говорил о Давиде, когда сказал: "Через раба моего Давида Я спасу Мой народ Израиля от руки филистимлян и от руки всех врагов его"".
А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: „Рукою Мого раба Давида Я спасу́ наро́д Мій, Ізраїля, від руки филисти́млян та від руки всіх ворогів його“.
То же Авенир сказал и вениамитянам. Затем он пошёл в Хеврон рассказать Давиду всё, что хотели сделать Израиль и вся семья Вениамина.
І говорив Авне́р також до ушей Веніями́нових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевро́ні, — усе, що добре в оча́х Ізраїля та в оча́х усього дому Веніяминового.
Когда Авенир и с ним двадцать человек пришли в Хеврон, Давид устроил для них пир.
І прийшов Авнер до Давида до Хевро́ну, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття́ Авне́рові та лю́дям, що з ним.
И сказал Авенир Давиду: "Разреши мне пойти и собрать к господину моему царю весь народ Израиля, и они вступят с тобой в соглашение, и ты будешь править над ними, как душа твоя желает". Давид отпустил Авенира, и тот ушёл с миром.
І сказав Авнер до Давида: „Нехай я встану й піду́, і приведу́ до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складу́ть із тобою умову, і ти будеш царюва́ти над усім, чого бу́де жадати душа твоя“. І відпустив Давид Авне́ра, і він пішов із ми́ром.
Иоав и слуги Давида вернулись из похода и принесли с собой много добра, захваченного у врагов. Но Авенира уже не было с Давидом в Хевроне, так как Давид отпустил его, и он ушёл с миром.
Аж ось прийшли слу́ги Давидові та Йоав із похо́ду, і прине́сли з собою велику здо́бич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.
Когда Иоав и всё войско, ходившее с ним, пришли, ему сказали, что к царю приходил Авенир, сын Нира, и что царь отпустил его с миром.
А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли́ Йоаву, говорячи: „Прихо́див Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, — і той пішов із миром“.
Иоав пришёл к царю и сказал: "Что же ты сделал? К тебе приходил Авенир, а ты дал ему уйти! Почему?
І прийшов Йоав до царя та й сказав: „Що́ ти зробив? Ось прихо́див до тебе Авнер, — на́що ти відпустив його, і він відійшов?
Ты знаешь Авенира, сына Нира. Он приходил обмануть тебя. Он приходил узнать выходы твои и входы и разведать о том, что ты делаешь".
Ти знаєш Авнера, Нерового сина, — він прихо́див, щоб намовити тебе та щоб ви́відати твій вихід та вхід твій, і щоб ви́відати все, що́ ти робиш“.
Иоав ушёл от Давида и послал гонцов за Авениром, и они привели его от родника Сира. Но Давид ничего не знал об этом.
І вийшов Йоав від Давида, і послав посланці́в за Авнером, і вони заверну́ли його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.
Когда Авенир возвратился в Хеврон, Иоав отвёл его внутрь ворот, чтобы поговорить с ним наедине. И там Иоав поразил Авенира в живот, и Авенир умер за кровь Асаила, брата Иоава.
І вернувся Авнер до Хевро́ну, а Йоав відвів його в сере́дину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, — і той помер за кров брата його Асаїла.
Позже, когда Давид услышал об этом, он сказал: "Невинен я и царство моё вовек перед Господом в смерти Авенира, сына Нира.
А по́тім почув про це Давид і сказав: „Невинний я та ца́рство моє перед Го́сподом аж навіки в крові́ Авнера, Нерового сина.
Иоав и вся семья его отца отвечают за это. Пусть дом Иоава никогда не остаётся без прокажённого, или опирающегося на посох, или падающего от меча, или не имеющего хлеба!"
Нехай вона спаде́ на го́лову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течи́вий, і прокаже́ний, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!“
Иоав и брат его Авесса убили Авенира за то, что он убил их брата Асаила в сражении у Гаваона.
А Йоав та брат його Авішай убили Авне́ра за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою́.
Затем Давид сказал Иоаву и всем, кто был с ним: "Разорвите свои одежды, оденьтесь в одежды печали и оплакивайте Авенира". Царь Давид шёл за гробом.
І сказав Давид до Йоава та до всьо́го наро́ду, що був з ним: „Роздеріть вашу оде́жу, і опережіться вере́тищем, та й голосіть за Авнером!“ А цар Давид ішов за ма́рами.
Когда хоронили Авенира в Хевроне, царь громко плакал у могилы Авенира, а вместе с ним плакал и весь народ.
І похова́ли Авнера в Хевро́ні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авне́ровим гробом, і плакав увесь наро́д.
Царь оплакивал Авенира и пел песню печали: "Должен ли был Авенир умереть, как глупец?
І заспівав цар жало́бну пісню над Авнером та й сказав: „Чи Авне́р мав загинути смертю негі́дного?
Руки твои не были связаны, и ноги твои не были в оковах. Нет, Авенир, ты пал от руки злодея". И весь народ снова стал оплакивать Авенира.
Твої ру́ки були не пов'я́зані, не забиті були́ твої но́ги в кайда́ни, — ти впав, як від непра́ведних па́дають!“ І ввесь народ ще більше плакав над ним.
Весь день люди приходили к Давиду и предлагали ему что-нибудь поесть. Но Давид дал клятву, сказав: "Пусть Бог накажет меня и принесёт мне много бед, если до захода солнца я притронусь к хлебу или другой еде".
І прийшов увесь народ, щоб намо́вити Давида покріпи́тися хлібом ще того дня, та присягну́в Давид, говорячи: „Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед за́ходом сонця скушту́ю хліба або чогобу́дь!“
И весь народ узнал об этом, и понравилось им это, как нравилось всё, что делал царь.
А ввесь наро́д дові́дався про це, і це було добре в їхніх оча́х, як і все, що́ робив цар, було добре в оча́х усього наро́ду.
В тот день все иудеи и весь Израиль поняли, что царь не принимал участия в убийстве Авенира, сына Нира.
І того дня дові́далися ввесь народ та ввесь Ізра́їль, що то не було́ від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.
И сказал царь своим людям: "Вы знаете, что сегодня в Израиле пал великий вождь.
І сказав цар своїм слу́гам: „Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!