Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Хоменка
Когда приблизилось время умереть Давиду, он сказал своему сыну Соломону:
Коли зблизилась для Давида година смерти, заповів він синові своєму Соломонові, кажучи:
"Я скоро умру, как умирают все люди на земле. Ты же расти сильным и становись мужчиной.
«Я йду оце дорогою, призначеною для всіх на світі; ти ж кріпися й покажи себе мужем.
Храни заветы Господа, Бога твоего. Соблюдай Его уставы и заповеди, Его постановления и решения, как написано в законе Моисеевом. Тогда ты будешь удачлив во всём, что бы ты ни делал, и везде, куда бы ты ни пошёл.
Бережи накази Господа, Бога твого, ходи його путями, держи його установи, заповіді, присуди й приписи, як це написано в законі Мойсея, щоб тобі щастило в усьому, що чинитимеш, і всюди, куди обернешся;
И тогда Господь исполнит обещание, которое Он дал мне. Господь сказал: "Если твои потомки от всего своего сердца и от всей души своей будут следить за тем, как они живут, тогда царём Израиля всегда будет мужчина из твоей семьи"".
щоб Господь справдив своє слово, що сказав був до мене: Якщо твої сини вважатимуть на свої вчинки, ходивши передо мною по правді усім своїм серцем і всією своєю душею, то не забракне у тебе ніколи спадкоємця на престіл Ізраїля.
И ещё Давид сказал:"Ты помнишь, что сделал мне Иоав, сын Саруи?Он убил двух командиров израильского войска. Он убил Авенира, сына Нира, и Амессая, сына Иефера. Он убил их и пролил их кровь в мирное время, и кровью их обагрил ремень на своей талии и обувь на своих ногах.
Ти знаєш також, що зробив мені Йоав, син Церуї, що він заподіяв двом начальникам військ Ізраїля: Авнерові, синові Нера, та Амасові, синові Їтра; як він їх убив, як під час миру пролив кров, мов на війні, і заплямив невинною кров'ю пояс, що у мене на бедрах, і взуття, що на ногах у мене.
Но теперь ты царь. Ты должен наказать его, поступив с ним мудро. Но не дай ему умереть мирно от старости!
Чини за твоїм розумом, але не дай, щоб його сивина зійшла в Шеол у мирі.
Окажи милость сыновьям Верзеллия Галаадитянина. Позволь им быть твоими друзьями и есть за твоим столом. Они были со мной, когда я бежал от твоего брата Авессалома.
Синам же Барзіллая гілеадія яви ласку, щоб вони за твоїм столом їли, бо вони стали мені в пригоді, коли я втікав від брата твого Авесалома.
И помни, есть ещё у тебя Семей, сын Геры Вениамитянина из Бахурима, который выкрикивал мне страшные проклятия в тот день, когда я бежал в Маханаим. Когда он вышел навстречу мне у Иордана, я поклялся Господом, что не убью его.
Є там при тобі Семей, син Гери, з роду Веніямина з Бахуріму; цей тяжко мене проклинав, як ішов я у Маханаїм, але тому, що він вийшов мені назустріч на Йордан, я заприсяг йому Господом, кажучи: Я не зітну тебе. —
Но сейчас не оставь его безнаказанным. Ты человек мудрый и знаешь, что тебе с ним сделать, не дай и ему умереть от старости".
Тож не зостав його без кари як чоловік мудрий, сам знаєш, що маєш йому зробити, щоб сивина його зійшла в Шеол у крові.»
Затем Давид умер. Он был погребён в городе Давида.
І спочив Давид із своїми батьками, і поховано його в Давидгороді.
Давид царствовал над Израилем сорок лет. Он царствовал семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.
Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок років; в Хевроні він царював сім років, а в Єрусалимі тридцять три роки.
Соломон сел на престол отца своего Давида, и никто не сомневался, что он — царь.
І сів Соломон на престолі Давида, батька свого, і царство його вельми зміцніло.
И пришёл Адония, сын Аггифы, к Вирсавии, матери Соломона. Вирсавия спросила его: "С миром ли пришёл ты?"И он ответил: "С миром.
Прийшов Адонія, син Хаггіти, до Ветсавії, матері Соломона. Вона спитала: «Чи мирний твій прихід?» Той відповів: «Мирний.»
Мне нужно сказать тебе что-то". Она сказала: "Говори".
І почав: «Маю говорити з тобою.» Каже вона: «Говори.»
И он сказал: "Ты знаешь, что одно время царство принадлежало мне и весь Израиль считал меня своим царём. Но всё изменилось. Сейчас мой брат — царь. Господь выбрал его царём.
Тоді він каже: «Знаєш сама, що царство було моє і що ввесь Ізраїль мав на думці зробити мене царем. Та тепер царство від мене перейшло й припало моєму братові, бо так Господь йому призначив.
И теперь у меня есть одна просьба, не откажи мне". Вирсавия спросила: "Чего ты хочешь?"
Тепер же в мене одна тільки просьба до тебе; не відмов мені її.» І каже йому: «Говори.»
И сказал он:"Я знаю, что царь Соломон сделает всё, что ты попросишь его. Прошу тебя, скажи ему, чтобы он позволил мне жениться на Ависаге Сунамитянке".
Він і каже: «Попроси царя Соломона, — а вже напевно він тобі не відмовить, — нехай віддасть за мене Авішагу, шунамійку.»
Вирсавия ответила: "Хорошо, я поговорю с царём о тебе".
Каже Ветсавія: «Добре, я поговорю з царем про тебе.»
Она пошла к царю Соломону сказать ему об Адонии. Царь встал перед ней, поклонился ей, сел на трон и велел, чтобы принесли другой трон и для его матери, и она села по правую руку от него.
Як же ввійшла Ветсавія до царя Соломона, щоб говорити з ним про Адонію, цар підвівся, вийшов їй назустріч, вклонився перед нею та й сів на своєму престолі. Поставлено ослін і для царевої матері, і вона сіла з правого боку в нього,
Вирсавия сказала ему: "У меня есть к тебе небольшая просьба. Не откажи мне". Царь ответил: "Ты можешь просить о чём хочешь, мать моя. Я не откажу тебе".
і каже: «Є в мене просьба невеличка до тебе, не відмов мені її.» І відповів їй цар: «Скажи лиш, мамо моя, я певно не відмовлю.»
И Вирсавия сказала:"Позволь твоему брату Адонии жениться на Ависаге Сунамитянке".
Тоді вона каже: «Віддай Авішагу, шунамійку, за твого брата Адонію.»
Царь Соломон ответил матери:"Почему ты просишь меня отдать Ависагу Сунамитянку Адонии?Почему ты также не просишь меня позволить ему быть царём?Ведь он мой старший брат. И священник Авиафар, и Иоав, сын Саруи, поддержат его!"
І відповів цар Соломон матері: «Чого ти просиш Авішагу, шунамійку, для Адонії? Проси для нього й царства, бо він мій старший брат, для того ж має за собою священика Евіятара та Йоава, сина Церуї.»
Царь Соломон поклялся Господом, сказав:"Пусть Бог накажет меня, если я не заставлю Адонию заплатить за это. Это будет стоить ему жизни!
І поклявся цар Соломон Господом так: «Нехай мені це і те вдіє Бог, та ще й причинить, коли Адонія не на свою голову сказав те слово.
Господь сделал меня царём над Израилем. Он дал мне трон отца моего Давида. Он сдержал слово Своё и дал царство мне и моей семье. Так же верно, как жив Господь, я клянусь, что Адония умрёт сегодня!"
Отож так певно, як живе Господь, що укріпив мене й посадив мене на престолі батька мого Давида та за своєю обіцянкою заснував для мене дім: сьогодні ж мусить умерти Адонія!»
И царь Соломон дал приказание Ванее, сыну Иодая. Ванея пошёл и убил Адонию.
І дав цар Соломон наказ Бенаї, синові Єгояди, і вдарив його той, і вмер він.
Затем царь Соломон сказал священнику Авиафару:"Я должен тебя убить, но я позволю тебе вернуться в Анафоф на свои поля. Я не убью тебя сейчас, ибо ты помогал нести ковчег Господа, когда шёл с отцом моим Давидом, и терпел всё, что терпел мой отец".
Священикові Евіятарові повелів цар: «Іди в Анатот у твій хутір, бо й ти заслужив на смерть. Та сьогодні тебе не страчую, бо ти носив ковчег Господа перед моїм батьком Давидом і все, що витерпів мій батько, терпів і ти з ним.»
Соломон сказал Авиафару, что он не может больше быть священником Господа. Так исполнилось слово Господа, которое сказал Он о священнике Илии и его семье в Силоме. (Авиафар был из семьи Илии. )
Так скинув Соломон Евіятара, щоб він не був більше священиком Господнім, і так справдилося слово Господнє, що Господь сказав був про дім Елі в Шіло.
Иоав услышал об этом и очень испугался. Он поддерживал Адонию, а не Авессалома. Иоав убежал в шатёр Господа и ухватился за роги алтаря.
Якже чутка про те дійшла до Йоава, — а Йоав тягнув за Адонією, хоча він і не був за Авесаломом, — то він утік в намет Господній і вхопився за роги жертовника.
Царю Соломону донесли, что Иоав убежал в скинию Господа к алтарю. И Соломон послал Ванею, сына Иодаева, сказав ему: "Пойди и убей его!"
І сповістили царя Соломона: «Йоав утік у намет Господній, он він коло жертовника.» Тоді Соломон послав Бенаю, сина Єгояди, з наказом: «Іди, забий його!»
Ванея пришёл в шатёр Господаи сказал Иоаву: "Царь говорит: "Выходи!""Но Иоав ответил: "Нет, я умру здесь". Ванея вернулся к царю и передал ему слова Иоава.
Ввійшов Беная в намет Господній і сказав йому: «Такий царський наказ: вийди!» Той же відповів: «Ні, хочу тут умерти.» Приніс Беная відповідь цареві й каже: «Так сказав мені Йоав і так відповів.»
Тогда царь приказал Ванее: "Сделай, как он сказал. Убей его там и похорони. Тогда моя семья и я будем свободны от вины Иоава, ибо Иоав убил невинных людей.
А цар йому сказав: «Зроби, як він вирік. Убий його й поховай. Так знімеш з мене й з моєї родини кров, що Йоав пролив безвинно.
Без ведома отца моего Давида он напал и убил двух людей, которые были намного лучше и честнее его. Это были Авенир, сын Нира, израильский военачальник, и Амессай, сын Иефера, иудейский военачальник. Господь накажет Иоава за этих людей, которых он убил.
Господь оберне його кров на його голову, бо він убив двох мужів, справедливіших і ліпших від себе; він стратив їх мечем: Авнера, сина Нера, начальника військ Ізраїля, й Амаса, сина Їтра, начальника військ Юди, так, що батько мій Давид і не знав про те.
Пусть вина за их смерть будет лежать на Иоаве и на семье его навеки. А Давиду, его потомству, его дому и его трону Бог принесёт навеки мир!"
Нехай їхня кров упаде на голову Йоава та його потомків навіки, а Давидові та його потомкам і його домові, і його престолові нехай буде мир від Господа повіки.»
Ванея, сын Иодаев, пошёл и убил Иоава. И был он похоронен возле дома своего в пустыне.
І пішов Беная, син Єгояди, та й убив Йоава, й поховано його в його домі в пустині.
Царь Соломон поставил Ванею, сына Иодая, начальником над войском вместо Иоава. А Садока царь поставил священником вместо Авиафара.
І поставив цар Бенаю, сина Єгояди, замість нього над військом, а священика Цадока поставив цар замість Евіятара.
Затем царь позвал к себе Семея и сказал ему: "Построй себе дом в Иерусалиме, живи здесь и никуда не выходи из города.
Послав цар покликати Семея і сказав йому: «Збудуй собі будинок у Єрусалимі і живи в нім; не виходь нікуди звідти.
Если ты уйдёшь из города и перейдёшь поток Кедров, то будешь убит, и это будет твоя собственная вина".
Коли ж вийдеш і перейдеш через потік Кедрон, то знай, що тобі смерть. Кров твоя впаде тобі на голову.»
Семей ответил царю:"Хорошо, господин мой царь, я подчинюсь тебе". И жил Семей в Иерусалиме долгое время.
Семей відповів цареві: «Добре! Як мій пан, цар, повелів, так і чинитиме раб твій.» І жив Семей довго в Єрусалимі.
Но через три года двое рабов Семея убежали к Анхусу, сыну Маахи, царю Гефскому. Семею сказали, что рабы его в Гефе.
Аж ось через три роки два раби Семея втекли до Ахіша, сина Маахи, гатського царя, і переказали Семеєві: «Раби твої в Гаті.»
Семей оседлал своего осла и отправился в Геф к Анхусу искать своих рабов. Он нашёл рабов и привёл их назад домой.
Зібрався Семей, осідлав свого осла та й пустився в дорогу в Гат до Ахіша шукати рабів своїх. Вернувся Семей і привіз рабів своїх з Гату.
Но Соломону донесли, что Семей уходил из Иерусалима в Геф и возвратился.
Та Соломона сповістили, що Семей виходив з Єрусалиму в Гат і вже повернувся.
Тогда царь позвал Семеяи сказал ему: "Я клялся Господом, что ты умрёшь, если выйдешь из Иерусалима. Я предупреждал тебя, что, если ты уйдёшь куда-нибудь, ты сам будешь виноват в своей смерти. Тогда ты сказал мне: "Хорошо. Я подчинюсь".
Послав цар покликати Семея та й каже йому: «Чи я ж не взяв з тебе Господньої присяги і не завірив тебе: в той день, як підеш звідси кудинебудь, мусиш — затям собі те добре — вмерти? І ти відповів мені: Добре воно, те, що чую!
Почему же ты нарушил своё обещаниеи не подчинился моему приказанию?
Чому ж ти не додержав присяги, що вирік перед Господом, і наказу, що я тобї дав?»
Ты знаешь всё зло, которое ты причинил моему отцу Давиду. И теперь Господь накажет тебя за всё это зло.
Далі сказав цар до Семея: «Сам ти знаєш, та й серце твоє відає все те зло, яке ти заподіяв батькові моєму Давидові. Нехай же Господь оберне твою злість на твою голову.
А меня Господь благословит. Он сделает царство Давида непоколебимым во веки".
Цар же Соломон нехай буде благословен, і Давидів престол нехай стоїть твердо перед Господом повіки.»