Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!

Ты можешь сменить язык чтения: uk en


Параллельное чтение

← (3 Царств 1) | (3 Царств 3) →

Cовременный перевод WBTC

Переклад Куліша та Пулюя

  • Когда приблизилось время умереть Давиду, он сказал своему сыну Соломону:
  • Як же прийшла година, вмерти Давидові, заповів він синові свойму Соломонові, мовлячи:
  • "Я скоро умру, как умирают все люди на земле. Ты же расти сильным и становись мужчиной.
  • Я йду оце в ту дорогу, що нею ввесь сьвіт ійти мусить, ти ж кріпися й покажи себе мужем.
  • Храни заветы Господа, Бога твоего. Соблюдай Его уставы и заповеди, Его постановления и решения, как написано в законе Моисеевом. Тогда ты будешь удачлив во всём, что бы ты ни делал, и везде, куда бы ты ни пошёл.
  • І пильнуй того, що вимагає Господь, Бог твій, від тебе: ходи путьми його й держи його встанови, заповідї, права і сьвідчення, як се написано в Мойсейовому законї, щоб бути тобі розважливим у всьому, що чинити меш, і всюди, куди обернешся;
  • И тогда Господь исполнит обещание, которое Он дал мне. Господь сказал: "Если твои потомки от всего своего сердца и от всей души своей будут следить за тем, как они живут, тогда царём Израиля всегда будет мужчина из твоей семьи"".
  • Щоб Господь справдив слово своє, що прорік про мене, а воно таке: коли сини твої будуть вважати на свою путь, щоб ходити передо мною в правдї від усього серця й від усієї душі, то не перестануть потомки твої седїти на престолї Ізрайлевому.
  • И ещё Давид сказал:"Ты помнишь, что сделал мне Иоав, сын Саруи?Он убил двух командиров израильского войска. Он убил Авенира, сына Нира, и Амессая, сына Иефера. Он убил их и пролил их кровь в мирное время, и кровью их обагрил ремень на своей талии и обувь на своих ногах.
  • Далїй же: знаєш сам, що вкоїв менї Йоаб Саруєнко, що він заподїяв двом гетьманам Ізрайлевим, Абенирові Ниренкові та Амессї Етеренкові, повбивавши їх серед миру, як би на війнї, та проливши, як на війнї, кров на пояс, що був на череслах у його, й на обуву, що мав на ногах своїх.
  • Но теперь ты царь. Ты должен наказать его, поступив с ним мудро. Но не дай ему умереть мирно от старости!
  • Оце ж чини по свойму розуму й не дай йому зїйти в землю на той сьвіт із волосом сивим.
  • Окажи милость сыновьям Верзеллия Галаадитянина. Позволь им быть твоими друзьями и есть за твоим столом. Они были со мной, когда я бежал от твоего брата Авессалома.
  • Синам же Галаадїя Берзеллїя яви ласку, щоб вони за твоїм столом їли, вони бо стали менї в пригодї, як я втїкав од брата твого Абессалома.
  • И помни, есть ещё у тебя Семей, сын Геры Вениамитянина из Бахурима, который выкрикивал мне страшные проклятия в тот день, когда я бежал в Маханаим. Когда он вышел навстречу мне у Иордана, я поклялся Господом, что не убью его.
  • Далїй, маєш ще при собі Семея Геренка, Беняминїя з Бахуриму: сей проклинав мене тяжко, як ійшов я в Маханаїм, та він вийшов зустріч мене на Йордань, і я заприсяг Господом, кажучи: Я не страчу тебе!
  • Но сейчас не оставь его безнаказанным. Ты человек мудрый и знаешь, что тебе с ним сделать, не дай и ему умереть от старости".
  • Ти ж не зостав його без кари, бо ти чоловік мудрий, так знати меш добре, що йому заподїяти, щоб він пійшов на той сьвіт із сивим волосом скривавленим.
  • Затем Давид умер. Он был погребён в городе Давида.
  • І почив Давид із отцями своїми, й поховано його в Давидовому городї.
  • Давид царствовал над Израилем сорок лет. Он царствовал семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.
  • Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок год: в Гебронї він правив сїм год, в Ерусалимі ж трийцять і три годи.
  • Соломон сел на престол отца своего Давида, и никто не сомневался, что он — царь.
  • І сїв Соломон на престолї батька свого Давида, а потуга його все кріпшала та й кріпшала.
  • И пришёл Адония, сын Аггифы, к Вирсавии, матери Соломона. Вирсавия спросила его: "С миром ли пришёл ты?"И он ответил: "С миром.
  • І прийшов Адонїя, син Аггитин, до Бетсаби, матері Соломонової. І спитала вона: А мирний же приход твій? І відказав їй: Мирний.
  • Мне нужно сказать тебе что-то". Она сказала: "Говори".
  • І почав: Треба менї поговорити з тобою. Каже вона: Говори.
  • И он сказал: "Ты знаешь, что одно время царство принадлежало мне и весь Израиль считал меня своим царём. Но всё изменилось. Сейчас мой брат — царь. Господь выбрал его царём.
  • Тодї каже він: Знаєш сама, що царство було моє й що ввесь Ізраїль ждав, що царем буду я. Та воно пійшло инакше й припало царство мойму братові, бо Господь йому так призначив.
  • И теперь у меня есть одна просьба, не откажи мне". Вирсавия спросила: "Чего ты хочешь?"
  • Тепер в мене одна тільки просьба до тебе: не відмов менї. І каже вона йому: Говори.
  • И сказал он:"Я знаю, что царь Соломон сделает всё, что ты попросишь его. Прошу тебя, скажи ему, чтобы он позволил мне жениться на Ависаге Сунамитянке".
  • І промовив він: Попроси царя Соломона — бо він тобі не відмовить — нехай оддасть за мене Абисагу з Сунаму.
  • Вирсавия ответила: "Хорошо, я поговорю с царём о тебе".
  • І каже Бетсаба: Добре, я перемовлюсь із царем про тебе.
  • Она пошла к царю Соломону сказать ему об Адонии. Царь встал перед ней, поклонился ей, сел на трон и велел, чтобы принесли другой трон и для его матери, и она села по правую руку от него.
  • Як же ввійшла Бетсаба до царя Соломона, щоб із ним перемовитись про Адонїю, царь піднявся, вклонивсь перед нею та й сїв на свойму престолї. Поставлено престол і про цареву панїматку, й вона сїла з правого боку його.
  • Вирсавия сказала ему: "У меня есть к тебе небольшая просьба. Не откажи мне". Царь ответил: "Ты можешь просить о чём хочешь, мать моя. Я не откажу тебе".
  • І каже вона: Є в мене просьба невеличка до тебе, не відмов менї її. І відказав їй царь: Скажи тілько, панїматко, я певно тобі не відмовлю.
  • И Вирсавия сказала:"Позволь твоему брату Адонии жениться на Ависаге Сунамитянке".
  • І промовила вона: Що, коли б Абисагу з Сунаму оддали за твого брата Адонїю?
  • Царь Соломон ответил матери:"Почему ты просишь меня отдать Ависагу Сунамитянку Адонии?Почему ты также не просишь меня позволить ему быть царём?Ведь он мой старший брат. И священник Авиафар, и Иоав, сын Саруи, поддержат его!"
  • І відказав царь Соломон матері: О, чому ти просиш тільки Абисагу з Сунаму про Адонїя? Лучше проси вже йому й царства. Він же бо мій старший брат, до того ж має за собою сьвященника Абіятара та Йоаба Саруєнка.
  • Царь Соломон поклялся Господом, сказав:"Пусть Бог накажет меня, если я не заставлю Адонию заплатить за это. Это будет стоить ему жизни!
  • І поклявсь царь Соломон Господом так: Нехай менї те й те вдїє Бог, коли Адонїя виявив се бажаннє не про те, щоб наложити головою!
  • Господь сделал меня царём над Израилем. Он дал мне трон отца моего Давида. Он сдержал слово Своё и дал царство мне и моей семье. Так же верно, как жив Господь, я клянусь, что Адония умрёт сегодня!"
  • Так певно, як живе Господь, що укріпив мене й посадив мене на престолї батька мого Давида, та по своїй обіцянцї устроїв менї дом: сьогоднї буде страчений Адонїя!
  • И царь Соломон дал приказание Ванее, сыну Иодая. Ванея пошёл и убил Адонию.
  • І дав царь Соломон наказ Банеї Йодаєнкові, й вбив його той, і вмер він.
  • Затем царь Соломон сказал священнику Авиафару:"Я должен тебя убить, но я позволю тебе вернуться в Анафоф на свои поля. Я не убью тебя сейчас, ибо ты помогал нести ковчег Господа, когда шёл с отцом моим Давидом, и терпел всё, что терпел мой отец".
  • Сьвященникові ж Абіятарові повелїв царь: Ійди ув Анатот у твій хутор, бо й ти заробив смерть. Та сьогоднї тебе не страчу, бо ти носив скриню Господню перед моїм отцем Давидом, і все, що витерпів отець мій, терпів і ти з ним.
  • Соломон сказал Авиафару, что он не может больше быть священником Господа. Так исполнилось слово Господа, которое сказал Он о священнике Илии и его семье в Силоме. (Авиафар был из семьи Илии. )
  • Так видалив Соломон Абіятара, щоб він більш не був сьвященником Господнїм; і справдилось Господнє слово, що сказав був про дом Ілїя в Силомі.
  • Иоав услышал об этом и очень испугался. Он поддерживал Адонию, а не Авессалома. Иоав убежал в шатёр Господа и ухватился за роги алтаря.
  • Як дойшла ж про се чутка до Йоаба — Йоаб же тягнув руку за Адонїєю, а до Соломона не прихилявся — то він втїк у намет Господень та й ухопився за роги жертівника.
  • Царю Соломону донесли, что Иоав убежал в скинию Господа к алтарю. И Соломон послал Ванею, сына Иодаева, сказав ему: "Пойди и убей его!"
  • Як же з'ясовано цареві Соломонові: Йоаб утїк у намет Господень і стоїть коло жертівника, послав Соломон Банею Йодаєнка з наказом: ійди, вбий його.
  • Ванея пришёл в шатёр Господаи сказал Иоаву: "Царь говорит: "Выходи!""Но Иоав ответил: "Нет, я умру здесь". Ванея вернулся к царю и передал ему слова Иоава.
  • Як же прийшов Банея до намету Господнього, сказав йому: Такий царський наказ: Ходи сюди! той же відказує: Нї, тут хочу вмерти. І принїс Банея відповідь і каже: Так говорив Йоаб і так він менї відказав.
  • Тогда царь приказал Ванее: "Сделай, как он сказал. Убей его там и похорони. Тогда моя семья и я будем свободны от вины Иоава, ибо Иоав убил невинных людей.
  • І рече йому царь: Зроби так, як він промовив; убий його й поховай, щоб зняти з мене й з моєї родини кров, що Йоаб пролив безвинно.
  • Без ведома отца моего Давида он напал и убил двух людей, которые были намного лучше и честнее его. Это были Авенир, сын Нира, израильский военачальник, и Амессай, сын Иефера, иудейский военачальник. Господь накажет Иоава за этих людей, которых он убил.
  • І нехай Господь оберне кров його на його голову, бо він убив двох таких, що були безвинні й лучші його, а мій отець Давид і не знав про те, Абенира Ниренка, гетьмана Ізрайлевого та Амессу Етеренка, гетьмана Юдиного.
  • Пусть вина за их смерть будет лежать на Иоаве и на семье его навеки. А Давиду, его потомству, его дому и его трону Бог принесёт навеки мир!"
  • Оце ж нехай кров їх навіки впаде на голову Йоабові й потомків його, а Давидові й потомкам його, й домові його, й престолові його по всї вічні часи нехай посилає Господь щасну долю!
  • Ванея, сын Иодаев, пошёл и убил Иоава. И был он похоронен возле дома своего в пустыне.
  • І пійшов Банея Йодаєнко та й убив Йоаба, й поховано його в домівцї його в степу.
  • Царь Соломон поставил Ванею, сына Иодая, начальником над войском вместо Иоава. А Садока царь поставил священником вместо Авиафара.
  • І поставив царь Соломон Банею Йодаєнка намість його над військом, а сьвященника Садока поставив царь намість Абіятара.
  • Затем царь позвал к себе Семея и сказал ему: "Построй себе дом в Иерусалиме, живи здесь и никуда не выходи из города.
  • І послав царь і повелїв кликнути Семея й сказав йому: Збудуй собі будинок у Ерусалимі й зоставайсь тут жити, не виходячи нїкуди звідси.
  • Если ты уйдёшь из города и перейдёшь поток Кедров, то будешь убит, и это будет твоя собственная вина".
  • Коли ж ізвідси вийдеш, хоч би поза потік Кидрон, так зараз — знай се — мусиш умерти; кров же твоя впаде на твою голову.
  • Семей ответил царю:"Хорошо, господин мой царь, я подчинюсь тебе". И жил Семей в Иерусалиме долгое время.
  • І відказав Семей цареві: Добре! як мій добродїй й царь повелїв, так і чинити ме раб твій. От і жив Семей у Ерусалимі довго.
  • Но через три года двое рабов Семея убежали к Анхусу, сыну Маахи, царю Гефскому. Семею сказали, что рабы его в Гефе.
  • Аж ось лучилось у три роки, що два раби Семеєві втекли до Анхуса Маашенка, царя Гетського. І переказано Семеєві: Раби твої в Гетї:
  • Семей оседлал своего осла и отправился в Геф к Анхусу искать своих рабов. Он нашёл рабов и привёл их назад домой.
  • І зібрався Семей, осїдлав осла свого та й пустивсь у дорогу в Гет до Анхуса шукати рабів своїх. І вернувся Семей й привів раби свої з Гета.
  • Но Соломону донесли, что Семей уходил из Иерусалима в Геф и возвратился.
  • От і з'ясовано Соломонові, що Семей виходив з Ерусалиму в Гет і вернувсь назад.
  • Тогда царь позвал Семеяи сказал ему: "Я клялся Господом, что ты умрёшь, если выйдешь из Иерусалима. Я предупреждал тебя, что, если ты уйдёшь куда-нибудь, ты сам будешь виноват в своей смерти. Тогда ты сказал мне: "Хорошо. Я подчинюсь".
  • І післав царь закликати Семея, та й каже йому: Чи ж я не поклявся тобі Господом і не завірив тебе: скоро ти звідсї пійдеш куди небудь, мусиш — знай се — вмерти? Ти ж відказав менї: добре! чую!
  • Почему же ты нарушил своё обещаниеи не подчинился моему приказанию?
  • Чом же ти не вважив на виречену перед Господом божбу й на повелїннє тобі дане?
  • Ты знаешь всё зло, которое ты причинил моему отцу Давиду. И теперь Господь накажет тебя за всё это зло.
  • І рече царь надто Семеєві: Сам ти знаєш і серце твоє знає все те зло, яке ти заподїяв отцеві мойму Давидові. Нехай же Господь оберне твою злість на твою голову,
  • А меня Господь благословит. Он сделает царство Давида непоколебимым во веки".
  • Царь же Соломон нехай буде благословен, і Давидів престол нехай буде непорушен перед Господом по вічні часи!
  • И дал царь приказание Ванее, сыну Иодая, убить Семея, и тот пошёл и убил его. Теперь Соломон полностью отвечал за своё царство.
  • І повелїв царь Банеї Йодаєнкові; він вийшов і стратив його, й той вмер.

  • ← (3 Царств 1) | (3 Царств 3) →

    История обновлений История обновлений

    © UA biblenet - 2025