Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Огієнка
Маскиль Асафа Послушайте моё ученье, люди, прислушайтесь к моим словам.
Пісня навча́льна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, —
Мои уста поведают вам притчу, историю давно минувших лет.
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Я расскажу, что знаю со слов отцов.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Не станем от своих детей скрывать, расскажем следующим поколениям о всех делах Господних, и Его могуществе, и сотворённом чуде.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
Он для Иакова установил закон, закон для Израиля, который завещал, чтоб наши предки передавали всем потомкам.
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Чтоб знало следующее поколение закон, и нерожденные ещё, когда придет их час, своим расскажут детям, и чтобы было так из рода в род.
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
Тогда продлится в людях вера в Бога, и не забудутся Его дела, и все Его заветам подчинятся.
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
Они не будут, как их предки были, упрямым, непослушным поколеньем, сердца которого не с Богом были, и души Богу не были верны.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
Ефремовы сыны бежали с поля боя, во всеоружьи, с луками бежали.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Они заветов Божьих не исполнили, жить не хотели по Его законам.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
Они забыли о Его делах, о чудесах, которые явил Он.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
В египетской земле Цоан Бог показал им чудеса.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Он море Красное разъединил, провёл через него, и воды стояли, словно стены.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Днём облаком их вёл Господь, а ночью огнем указывал им путь.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
Господь в пустыне камень расколол и дал им воду, как из моря, в изобильи,
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
заставил воду течь из скал, реке подобно.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Но люди продолжали и в пустыне грешить противу Бога своего,
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
и, Божью силу проверяя, испрашивали пищу по душе.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
Они на Бога жаловаться смели: "Накрыть в пустыне стол способен Бог?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
Когда рассёк Он камень — в изобилье была вода для всех, но сможет ли в пустыне Бог мясом накормить народ Свой?"
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Господь услышал их, и разгорелся огонь против Иакова, гнев двинулся на Израиль,
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
за то, что не было в них веры в Бога, не верили они в спасение Его.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Тогда велел Господь вратам небесным раскрыться
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
и, народ осыпав манной, Он дал им в долг небесного зерна.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
И люди ели ангельский тот хлеб, Он дал им столько, сколько съесть могли.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Своею силой вызвал Он восточный ветер и ветер южный,
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
и наслал Он тучи птиц, которые всё небо затемнили.
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
И птицы падали на их шатры, посередине их жилищ убогих.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
Они так много ели, ибо Он им дал того, чего они просили.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Но не успели даже есть закончить,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
как Бог на них разгневался и самых стойких, самых молодых сынов Израиля убил.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
Но всё равно они в грехе жить продолжали и не поверили Господним чудесам.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
И Он наполнил ужасом их годы, и в бесполезности закончились их дни.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Когда Господь карал одних из них, к Нему оставшиеся повернулись, к Нему бежали.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Вспомнили они, что был Господь для них скалой, что им Спасителем был Бог Всевышний.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
Уста их стали льстить Ему, и ложь таилась на их грешных языках,
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
сердца их с Богом не были, они Его заветам не внимали.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
Но Бог был милосерден и простил их прошлые грехи, Он их не наказал. Чтоб не рассвирепеть, Господь свой гнев неоднократно усмирял.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Он вспомнил, что это просто люди, словно ветер, они не возвращаются назад.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Как они часто, будучи в пустыне, Его не слушались и повергали в скорбь.
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
Они испытывали Бога вновь и вновь, Израилю Святому досаждая.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Они забыли о могуществе Его, когда Он от врагов спасал их жизни.
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
О чудесах они забыли, что Господь им показал в земле Цоан, в Египте.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
Их реки в кровь Он превратил, чтоб не смогли они напиться.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
Он тучи мух наслал, чтоб ели их, и жадных жаб, чтоб их губили.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Он гусениц на них наслал и хлебные поля отдал Он саранче.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
Он градом виноградники побил и наводненьем уничтожил все деревья.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Посёк Он скот их градом, молниями — их стада.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Он гнев и ярость показал Свои, и ангелов карающих послал.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Нашёл Он выход гневу своему, ни одного от смерти не избавил.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
Перворождённых сыновей Египта и Хама первородных — убил Господь.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
Но вёл людей через пустыню, вёл, как ведут стада овец.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
Он вёл их безопасными путями, остались в Красном море их враги.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
Он их привёл в святую землю, к горам, Его десницею добытым.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Изгнал Господь чужие племена, дал землю им в наследство, поселил в домах Израилево племя.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
Но вновь они испытывали Бога, Его заветам не внимали вновь.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Они опять от Бога отвернулись, как их отцы восстали на Него, кривым уподобляясь лукам.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Опять они разгневали Его и поклоненьем идолам своим вновь Его ревность породили.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Услышав их, Бог гневом воспылал и отказался от народа Израиля.
Бог почувусе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Покинул Бог шатёр Силома, где пребывал среди людей.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
Дал полонить Он Свой народ, и Свою славу предал Он врагу.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
Предал мечу Он Свой народ за то, что в гнев Его опять повергли.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
Не пели девы свадебных стихов, поскольку женихов огню Он предал.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
И меч разил священников, но вдовы не плакали, как принято, по ним.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Но, как солдат, одолевая пьяный сон, воспрял Господь и пробудился.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Развеял Он и обесчестил на веки вечные врагов.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
Шатры Иосифа отверг Господь, семьи Ефремовой не принял.
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Иуды род избрал Господь, гору Сион любимой выбрал.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
На высоте воздвиг Свой храм, навек — пока земля пребудет.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
Избрал Господь Давида, и забрал его от стад овечьих.
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
Забрал Давида от овец, чтоб впредь он пас народ Иакова, народ Израиля — наследство Божье.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —