Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Турконяка
Смотри, как во гневе Господь покрыл дочь Сиона облаком. Славу Израиля Он с небес поверг на землю. Не помнил Он в день гнева Своего, что был Израиль подножием Его.
Як покрив мороком у Своєму гніві Господь дочку Сіон! Він скинув з неба на землю славу Ізраїля і не згадав підніжжя Своїх ніг у день Свого гніву.
Без жалости Господь жилища Иакова разрушил. Он в гневе уничтожил крепости дочери Иуды. Иуды царство и его правителей Господь поверг на землю. И царство это Он разрушил.
Господь потопив, не пощадивши всю красу Якова, знищив у Своєму гніві укріплення дочки Юди, приліпив до землі, опоганив її царів і її володарів.
Господь в порыве гнева все силы у Израиля забрал. И когда враг пришёл, Он отвёл правую руку Свою от Израиля. В Иакове горел Он, как пылающий огонь, который всё вокруг сжигает.
Розбив у гніві Свого обурення всякий ріг [1] Ізраїля, повернув назад Свою правицю від обличчя ворога і запалив полум’я в роді Якова, як вогонь, і воно пожерло все, що довкола.
Как неприятель, натянул Свой лук. В Своей правой руке держал Он меч, как враг, убил Он всех мужчин красивых в Иудее. И на шатры Сиона Он ярость Свою излил, как огонь.
Він натягнув Свій лук, як ворог, скріпив Свою правицю, як противник, і повбивав усе любе моїм очам у шатрі дочки Сіону, вилив Свій гнів, як вогонь.
Господь стал, как неприятель. Он поглотил Израиль. Он разорил все её палаты, и крепости её разрушил, умножил у дочери Иуды печаль и плач над мёртвыми.
Господь став, немов ворогом, затопив Ізраїля, потопив його замки, знищив його твердині та помножив у дочки Юди принижену й упокорену.
Господь шатёр Свой снёс, как будто это сад был. Он уничтожил место то, куда Ему ходили люди поклоняться. Господь заставил в Сионе забыть праздники их и отдыха дни. Господь в негодовании и гневе Своём отверг царя и священников.
Він розсипав Своє поселення, наче виноград, знищив Своє свято: Господь учинив, щоб у Сіоні забули свято та суботу, і розгнівив люттю Свого гніву царя, володаря і священика.
Господь отверг Свой алтарь и Святое Место поклонения. Он позволил врагам снести стены палат Иерусалима. И радостно кричали в храме Господа они, как в дни праздников.
Господь відкинув Свій жертовник, покинув Свою святиню, розбив рукою ворога мур його визначних домів. Голос подали в Господньому домі, як у день свята.
Господь задумал разрушить стену вокруг дочери Сиона. Стену Он линией отмерил. И не отвёл руки Своей от разорения. Все укрепления и стены заставил Он от горя плакать, и вместе рухнули они.
І Господь повернувся, щоби знищити мур дочки Сіону. Він витягнув мірило, не відвернув Своєї руки від топтання, і передмур’я заголосило, і разом ослаб мур.
Ворота Иерусалима ушли в землю. Разбил и уничтожил Он ворот запоры. Царь и князья её среди других народов, и нет уже для них заветов. И нет от Господа видений у её пророков.
Її брами прибиті до землі, Він знищив і розбив її засуви, її царя та її володарів між народами. Немає закону! І її пророки не бачили видіння від Господа.
Вожди Сиона безмолвно на земле сидят, посыпали головы пеплом и во власяницу оделись. Девушки иерусалимские к земле опустили головы свои.
Посідали на землю і замовкли старці дочки Сіону, посипали порох на свою голову, підперезалися мішковиною, звели в землю старших над дівчатами в Єрусалимі.
Ослабели от слез глаза мои, и внутренности мои в муках. Сердце моё будто изливается на землю! Всё это оттого, что народ мой разбит, и от голода на улицах города умирают грудные младенцы и дети.
Потемніли мої очі від сліз, стривожилося моє лоно, на землю вилилася моя слава через побиття дочки мого народу, коли забракло немовляти й дитини на дорогах міста.
Умирая, они говорят матерям: "Где хлеб и вино?" Как раненые на городских улицах, они слабеют и на коленях своих матерей умирают.
Своїм матерям вони казали: Де пшениця і вино? — коли вони зникали, як ранені на дорогах міста, коли виливалися їхні душі на лоно їхніх матерів.
Что я сказать тебе могу? С чем я сравнить тебя могу, девица дочь, Иерусалим? С чем мне сравнить тебя, чтобы тебя утешить, девица дочь, Сион? Рана твоя, как море, глубока! Кто может излечить её?
Що тобі засвідчу чи що уподібню до тебе, дочко Єрусалиме? Що до тебе прирівняю і як тебе потішу, дівице, дочко Сіоне? Адже великою стала чаша твого побиття! Хто тебе вилікує?
Видения твоих пророков были пусты и ложны. Они грехи твои не раскрывали, чтобы пленение твоё предотвратить. И предсказания их были ложны, и в заблуждение тебя вводили.
Твої пророки бачили для тебе марне і безумність, і вони не відкрили твоєї неправедності, щоб повернути твоїх полонених, а побачили для тебе марні здобутки та вигнання.
От удивления руками всплескивают все, кто проходит мимо. Они свистят и головой качают о дочери, Иерусалиме, и в удивлении говорят: "Тот ли это город, который люди называли совершенством красоты и радостью земли всей?"
Заплескали над тобою руками всі, що проходять дорогою, засичали і покивали своєю головою на дочку Єрусалима: Хіба це місто, про яке говорять: Вінець слави, радість усієї землі?
Все твои враги смеются над тобой. Они свистят, скрипят зубами и говорят: "Мы поглотили их! Вот день, которого мы ждали. Мы дожили, чтобы его увидеть".
Відкрили проти тебе свої уста всі твої вороги, засичали і заскреготали зубами, сказали: Ми його пожерли, однак це день, який ми очікували, ми його знайшли, ми побачили!
Господь совершил то, что задумал. Исполнил слово Своё, которое изрёк давно, без сожаления разорил тебя, врагам позволил радоваться Он, и силы их Он преумножил.
Господь зробив те, що задумав, сповнив Свої слова, які заповів від давніх днів, — знищив і не пощадив, — і над тобою зрадів ворог! Він підняв ріг твого гнобителя.
К Господу взывайте своими сердцами! О, стена дочери Сиона, пусть твои слезы день и ночь текут ручьём! Покоя не давай себе! И пусть не будет отдыха глазам!
Їхнє серце заволало до Господа. Мури Сіону, зведіть сльози, як потоки вдень і вночі! Не дай собі спочити, хай не замовкне твоє око, дочко!
Вставай и по ночам взывай! Взывай в начале каждой части ночи! Как воду, сердце перед Господом своё излей! В молитве руки протяни к Нему. Проси Его, чтоб дал Он твоим детям жизнь, детям, слабеющим от голода на всех улицах города.
Устань, радій вночі на початку твоєї сторожі, вилий, як воду, твоє серце перед обличчям Господа, підніми до Нього твої руки за душу твоїх немовлят, знесилених голодом на початку всіх виходів.
Смотри, Господи, смотри с кем поступил Ты так! Должны ли женщины своих младенцев есть, которым дали жизнь и воспитали? Должны ли священники и пророки в храме Господа убитыми быть?
Поглянь, Господи, і подивися, кого Ти так обібрав! Хіба жінки їстимуть плід їхнього лона? Різник зробив збирання. Чи вб’єш у Господній святині священика і пророка?
Дети и старцы в пыли на улицах лежат. Мечом убиты юноши и девушки мои. Ты, Господи, убил их в день гнева Твоего! Ты убивал их без пощады!
Заснули на дорозі землі дитина і старець. Мої дівчата і мої молоді впали від меча. Ти вбив у день Твого гніву, Ти влаштував різанину, не пощадив!
Ты ужасы созвал ко мне со всех сторон, Ты звал их, как на праздник. В день гнева Господа никто не уцелел, не спасся. Кого вскормил я и кого растил, мой враг тех уничтожил.
Ти скликав, як на день свята, мої поселення довкола, — і не стало в день Господнього гніву того, що спасається чи залишається, як Я скріпив і помножив усіх Моїх ворогів.