Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Сучасний переклад
Когда беспорядки прекратились, Павел позвал к себе учеников и, обратившись к ним со словами ободрения, простился с ними и отправился в Македонию.
Коли припинилися заворушення, Павло покликав учнів Ісусових і, звернувшись до них із втішним словом, попрощався з ними, й подався до Македонії.
На своём пути он говорил о многом таком, что вселяло бодрость в верующих. Затем он пришёл в Грецию,
Мандруючи тими краями, він знаходив багато слів, які підбадьорювали людей.
где пробыл три месяца. И как раз перед тем, как он собирался отплыть в Сирию, иудеи составили против него заговор, и он решил отправиться в Сирию, пройдя снова через Македонию.
Потім Павло дістався до Греції, де пробув три місяці. А як зібрався відплисти до Сирії, юдеї змовилися проти нього, і тому він вирішив повертатися до Сирії через Македонію.
Его сопровождали Сосипатр из Верии, сын Пирра, Аристарх и Секунд из Фессалоники, Гаий из Дервы, Тимофей и двое из Азии, Тихик и Трофим.
Супроводжували Павла Сопатер, син Пирра з Верії, Аристарх та Секунд із Солуні, Ґай з Дервії, Тимофій та Тихик і Трохим з Малої Азії.
Мы же отплыли из Филиппии после Дней Пресных Хлебов и, пять дней спустя, присоединились к ним в Троаде, где пробыли неделю.
Ми ж відпливли з Филипії після свята Опрісноків і через п’ять днів приєдналися до них у Троаді, де й пробули сім днів.
В воскресенье, когда мы собрались вместе, чтобы совершить вечерю Господню, Павел беседовал с нами. Намереваясь отплыть на следующий день, он говорил до полуночи.
У неділю, [50] коли учні зібралися всі разом для вечері Господньої,[51] Павло розмовляв з ними. Маючи намір відбути наступного дня, він говорив до півночі.
В комнате наверху, где мы собрались, было много светильников.
У верхній кімнаті, де ми зібралися, горіло багато світильників.
Павел всё продолжал проповедь, и юноша по имени Евтих, сидевший на окне, понемногу стал засыпать. В конце концов, сон одолел его, и он упал из окна третьего этажа. Когда подняли его, был он мёртв.
Поки Павло говорив, молодик, на ім’я Евтих, який сидів на підвіконні, став потихеньку засинати. Нарешті, сон зовсім здолав його і він упав з третього поверху. Коли люди підняли його, він був мертвий.
Павел спустился вниз, припал к нему и, обняв, сказал: "Не печальтесь, ибо он ожил".
Павло, зійшовши униз, припав до юнака, обняв його й промовив: «Не хвилюйтеся, він іще живий».
Поднявшись наверх, он разделил хлеб и поел, и ещё долго говорил с ними, до самого рассвета, а затем ушёл.
Потім Павло піднявся нагору, переломив хліб і поїв. І він довго говорив, аж до світанку, а потім пішов.
Между тем они привели юношу домой живым и полностью утешились.
А юнака живого повели додому, і всі були дуже втішені.
Мы же отплыли на корабле в Асс, чтобы потом взять там на борт Павла, ибо он велел нам сделать так, намереваясь сам идти туда пешком.
Ми ж вирушили далі й попливли до Асси, де збиралися зустріти Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до того міста пішки.
Когда он встретился с нами в Ассе, мы взяли его на корабль и отправились в Митилену.
Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена.
Отплыв оттуда на следующий день, остановились неподалёку от Хиоса, на другой день мы пересекли пролив и пристали к Самосу, а днём позже прибыли в Милет.
Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета.
Ибо Павел решил миновать Ефес, чтобы не тратить времени в Азии, так как спешил прибыть в Иерусалим по возможности до дня Пятидесятницы.
Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Малій Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до дня П’ятидесятниці.
Из Милита он послал в Ефес просить, чтобы пришли старейшины церкви,
З Мілета він послав гінця до Ефеса, щоб той запросив старійшин церкви.
и когда они прибыли, он сказал им: "Вы знаете, как я жил всё время, что был с вами с первого дня моего прибытия в Азию:
Коли вони прибули, Павло сказав їм: «Ви знаєте, як я жив увесь цей час, коли був із вами, з першого дня, як прибув до Малої Азії.
я служил Господу со всей смиренностью и слезами, через многие испытания, выпавшие на мою долю по злоумышлениям иудеев.
Я покірно і з сльозами служив Господу, незважаючи на всі випробування, що випали на мою долю через змови юдеїв.
Я не колеблясь оповещал вас обо всём, что могло быть полезным для вас, и проповедовал всенародно и в каждом отдельном доме.
Ви знаєте, що я завжди проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав вас Благовісті про Христа без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім.
Иудеям и грекам равно я свидетельствовал о раскаянии и обращении к Богу и о вере в нашего Господа Иисуса,
Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа.
а теперь, повинуясь велению Духа Святого, я иду в Иерусалим и не знаю, что ждёт меня там.
І тепер, за велінням Святого Духа, йду я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною станеться.
Знаю только, что в каждом городе Святой Дух предостерегает меня, говоря, что ожидают меня испытания и темница.
Знаю тільки, що в кожному місті Дух Святий застерігає мене про те, що ув’язнення й випробування чекають на мене в Єрусалимі.
Но жизнь моя не имеет для меня никакой цены, только бы мне закончить дело и служение, принятое мною от Господа Иисуса, — принести людям благую весть о великой благодати Божьей.
Я не вважаю життя своє цінним для себе. Найважливіше — закінчити справу та служіння, яке дав мені Господь Ісус — розповідати людям Благовість про Божу милість.
И я знаю теперь, что ни один из вас, среди кого я провозглашал Царство Божье, не увидит меня больше.
І тепер я знаю, що ніхто з вас, з ким я ходив, проповідуючи про Царство Боже, більше ніколи не побачить мене.
Поэтому я объявляю вам сегодня, что не буду в ответе, если кто-то из вас не будет спасён,
Ось чому сьогодні я й проголошую вам, що Господь не судитиме мене, якщо хтось не буде врятований, бо без вагань проповідував я вам волю Божу.
ибо не колеблясь проповедовал вам волю Божью, ничего не скрывая.
Будьте же бдительны и осторожны по отношению к себе и к стаду, над которым Святой Дух поставил вас блюстителями и заботьтесь о церкви Божьей, которую обрёл Он кровью Своею.
Пильнуйте себе і всіх тих, кого Господь ввірив вам.[52] Дух Святий обрав вас, аби ви стали пастирями церкви Божої,[53] яку Він викупив кров’ю Свого власного Сина.[54]
Я знаю, что когда уйду от вас, придут свирепые волки и не пощадят стада.
Знаю я, що після того, як я піду, деякі люди, немов люті вовки з’являться поміж вас. І не помилують вони стада.
Даже среди вас появятся люди, извращающие правду ради того, чтобы верующие следовали за ними.
Навіть серед вас заведуться такі люди, які перекрутять правду, щоб потягнулися за ними учні.
Так будьте же бдительны. Помните, что три года денно и нощно я непрестанно предупреждал вас, моля каждого со слезами.
Тож будьте обережні! Пам’ятайте, як я невпинно закликав зі сльозами кожного з вас день і ніч, протягом трьох років, триматися істинного життя.
Теперь же я вверяю вас Богу и слову благодати Его, которое может укрепить вас и дать наследие среди тех, кто освящён Богом.
А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Слово Господнє може укріпити вас і дати вам спадщину милості Божій серед усіх людей святих.
Когда был я с вами, то никогда не пожелал я ни денег ничьих, ни богатой одежды.
Ніколи я не зазіхав на чиєсь срібло, золото або гарне вбрання.
Вы сами знаете, что моим нуждам и нуждам тех, кто был со мной, послужили мои же руки.
Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, які були зі мною.
Как мог, показал я вам, что так тяжело трудясь, мы должны помогать слабым и помнить слова Господа Иисуса, который говорил: "Больше счастья в том, чтобы давать, чем в том, чтобы брать".
Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомагати немічним. Необхідно пам’ятати слова Господа Ісуса, які Він сказав: „Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати”».
И сказав это, преклонил колени вместе со всеми и молился.
Як промовив це Павло, всі стали на коліна молитися.
И все плакали и, обнимая, целовали его,
Віруючі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його.