Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Сучасний переклад
Когда было решено, что мы поплывём в Италию, Павел и некоторые другие узники были переданы центуриону из Августова полка по имени Юлий.
Коли було прийняте рішення про те, щоб нам відплисти до Італії, Павла і ще кількох інших в’язнів передали офіцеру [71] на ім’я Юлій, який служив у полку імператора.
Мы сели на корабль из Адрамиттия, который отплывал к берегам Азии, и отправились в путь. С нами был Аристарх, македонянин из Фессалоники.
Ми сіли на адрамитський корабель, що відходив до портів уздовж азіатського узбережжя. З нами був Аристарх, македонець із Солуні.
На следующий день мы высадились в Сидоне, и Юлий по-хорошему обошёлся с Павлом, позволив ему пойти к друзьям, которые и позаботились о его нуждах.
Наступного дня ми припливли в Сидон. Юлій доброзичливо поставився до Павла й дозволив йому відвідати своїх друзів, щоб ті подбали про нього.
Оттуда мы вышли в море и поплыли на юг от Кипра, ибо шли против ветра.
Звідти ми відпливли до Кіпру, оскільки був зустрічний вітер.
Мы пересекли море, омывающее берега Киликии и Памфилии, и прибыли в Миры, что в Ликии.
Ми пройшли через відкриті води біля берегів Кілікії та Памфилії і прибули до Міри, що в Лікії.
Там центурион нашёл александрийский корабль, плывущий в Италию, и посадил нас на него.
Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.
Мы медленно плыли несколько дней. Ветер был встречный, и потому, с трудом добравшись до Книда, мы не смогли продолжать путь в том направлении, а поплыли на юг от острова Крит, держась около Салмоны.
Кілька днів ми пливли повільно й ледве досягли Кніда. Оскільки вітер перешкоджав триматися нашого курсу, ми попливли на південь до Криту біля Салмона.
С трудом преодолевая течение, мы подошли к месту, называемому Хорошие Пристани, недалеко от города Ласеи.
Долаючи великі труднощі, ми пливли вздовж критського берега, аж доки не пристали до місця, що мало назву Добра Пристань, неподалік міста Ласея.
Много времени было потеряно, и плыть стало уже опасно, потому что к тому времени и еврейский пост уже прошёл. Павел предупредил их, сказав:
Багато часу вже було згаяно, і плисти вже стало небезпечно, тому що юдейський Піст [72] уже пройшов.
"Послушайте! Я предвижу, что наше путешествие обернётся бедой, корабль вместе с грузом будет потерян, да и мы можем жизнь потерять".
Павло попереджав їх: «Люди, я передбачаю, що плавання наше буде небезпечним і призведе до багатьох втрат. Під загрозою не лише вантаж і корабель, але й наше життя».
Но кормчий и владелец судна убедили центуриона, и он не послушал Павла.
Та офіцера переконали капітан і власник корабля, а не Павлові слова.
Так как пристань не подходила для зимовки, большинство решило выйти оттуда в море, чтобы попытаться достичь Финика, пристани на Крите, обращённой на юго-запад и северо-запад, и там перезимовать.
Оскільки пристань була непридатна для зимівлі, то більшість вирішила, що треба вийти в море і, якщо вдасться, дістатися Фенікса, міста на Криті, і вже там перебути зиму. У Феніксі була бухта, яка виходила як на південно-західне, так і на північно-західне узбережжя.
Когда подул лёгкий южный ветер, они подумали, что это как раз то, что им нужно, подняли якорь, и мы поплыли вдоль Крита.
Коли ж повіяв легкий південний вітерець, вони вирішили, що це якраз слушний момент, тож підняли якір і вирушили вздовж критського узбережжя.
Но вскоре со стороны острова поднялся ветер, называемый северо-восточным.
Та невдовзі з острова почав задувати ураганний вітер, який називався «Північносхідник».
Корабль попал в бурю и не мог идти против ветра. Мы отдались на волю ветра, нас бросало в разные стороны.
Він захопив наш корабель і нас понесло, та оскільки ми не могли плисти проти бурі, то вирішили віддатися на волю вітрові.
Мы пронеслись мимо островка, называемого Клавда, и с большим трудом смогли закрепить спасательную лодку.
Коли ми пропливали повз маленький острівець Кавда, він трохи захистив нас від вітру. І з великими труднощами нам ледве вдалося втягти на палубу рятувальний човен.
Подняв её, канатами укрепили снизу судно. Опасаясь, как бы не сесть на мель в Сирте, спустили парус, и ветер носил нас.
Після того ми намагалися обв’язати канатами корабель. А щоб не сісти на мілину Сірти, матроси спустили вітрила й віддалися на волю хвиль.
На следующий день буря так разбушевалась, что мы стали выбрасывать груз,
Шторм дужчав. Тож наступного дня вони почали викидати за борт вантаж,
а на третий день бросили и корабельные снасти.
а на третій день повикидали і усе корабельне знаряддя.
Ни солнце, ни звёзды не появлялись в течение многих дней, а буря продолжала свирепствовать; всякая надежда на наше спасение окончательно исчезла.
Кілька діб не з’являлися на небі ні сонце, ані зірки. Шторм усе лютував і у нас не лишалося ніякої надії на порятунок.
Уже давно никто ничего не ел. Тогда Павел встал и сказал: "Люди, надо было вам послушаться моего совета и не отплывать с Крита. Тогда бы не было ни всех этих бедствий, ни потерь.
Давно вже ніхто нічого не їв. Тоді Павло встав перед ними і сказав: «Люди, ви мусили послухатися моєї поради й не відпливати з Криту. Тоді б ви уникли таких втрат і такої шкоди.
Но теперь я призываю вас не падать духом, потому что никто из вас не погибнет, только корабль сгинет.
Але зараз я закликаю вас не впадати в розпач, ніхто з вас не загине, тільки корабель втратимо.
Ибо прошлой ночью явился мне ангел от Бога, Которому я принадлежу и Которому служу,
Бо минулої ночі з’явився мені Ангел від Бога, Якому я належу і Якому служу.
и сказал: "Не бойся, Павел. Ты должен предстать перед кесарем, и Бог даёт тебе обещание, что все, плывущие с тобой, будут невредимы".
Ангел сказав мені: „Не бійся, Павле. Ти маєш стати перед цезарем, тому Бог збереже життя тобі й людям, які пливуть з тобою”.
Поэтому не падайте духом, друзья, ибо я верю в Бога и в то, что всё случится так, как мне было сказано.
Тож тримайтеся, мужі, бо я вірю в Бога і в те, що все станеться так, як було мені сказано.
Когда наступила четырнадцатая ночь, нас несло через Адриатическое море. Около полуночи корабельщики почувствовали, что рядом какая-то земля.
Як настала чотирнадцята ніч, нас все несло через Адріатичне море. Десь опівночі моряки відчули, що поруч земля.
Измерив глубину, они нашли двадцать сажен. Через некоторое время они вновь измерили глубину, и теперь она была пятнадцать сажен.
Вони заміряли глибину, і знайшли, що вона становила біля сорока метрів.[73] Трохи далі заміряли, і виявилося вже тридцять.[74]
Опасаясь, что мы можем сесть на подводные камни, они сбросили с кормы четыре якоря и стали молиться о наступлении дня.
Остерігаючись наскочити на підводне каміння, моряки скинули з корми чотири якорі. Всі молилися, щоб швидше настав день.
Корабельщики пытались бежать с корабля: они спустили на воду лодку будто для того, чтобы бросить якори с носа,
Деякі моряки спробували втекти з корабля. Вони спустили рятувальний човен, удаючи, що збираються кинути ще кілька якорів з носа корабля.
но Павел сказал центуриону и солдатам: "Если они не останутся на корабле, то вам не спастись".
Та Павло сказав офіцерові й воїнам: «Якщо ці люди не залишаться на борту, не буде вам порятунку».
Тогда воины перерезали канаты, державшие лодку, и она упала.
Тоді воїни перерізали канати і скинули рятувальний човен.
Перед самым рассветом Павел уговорил всех поесть, говоря: "Сегодня четырнадцатый день нашего ожидания, а вы всё это время ничего не ели.
Перед самим світанком Павло умовляв усіх поїсти, кажучи: «Сьогодні вже чотирнадцятий день напруженого чекання, та ви увесь час нічого не їли.
Поэтому, прошу вас, поешьте что-нибудь, ибо вы нуждаетесь в этом, чтобы выжить и чтобы с вашей головы не упал ни один волос".
Отож благаю вас трохи попоїсти, бо вам це необхідно, аби вижити, щоб жодна волосина не впала з вашої голови».
Сказав это, он взял немного хлеба, возблагодарил Бога перед всеми и, преломив, стал есть.
Сказавши так, Павло узяв хлібину, віддав хвалу Богові перед усіма і, переломивши хліб, почав їсти.
Всего же было на корабле двести семьдесят шесть человек.
Всього ж на кораблі нас було двісті сімдесят шість душ.
Насытившись, они стали освобождать корабль от лишнего груза, выкидывая в море зерно.
Добре поївши, вони почали викидати пшеницю у море, аби полегшити корабель.
Когда же настало утро, они не узнали землю, но заметили залив с песчаной отмелью и решили по возможности попытаться причалить.
А як настав день, то побачили вони невідому землю, але помітили затоку із похилим берегом та й вирішили, якщо вдасться, там пристати.
Освободив якоря и перерезав канаты, державшие кормила, направили носовой парус по ветру и поплыли к берегу.
Отож, відрубавши якорі, вони залишили їх у морі. Потім моряки відв’язали канати, якими були закріплені керма, й поставивши вітрило за вітром, попрямували до берега.
Но корабль попал на песчаную мель, нос его увяз и оказался недвижим, а корма разбивалась сильными волнами.
Але потрапивши на піщану мілину, ніс корабля нерухомо загруз, а корму розбивали потужні хвилі.
Солдаты решили было убить узников, чтобы ни один не мог уплыть и скрыться,
Воїни змовилися повбивати полонених, щоб жоден не міг поплисти й утекти.
но центурион, желая спасти жизнь Павлу, удержал их от этого. Он приказал тем, кто умел плавать, первыми прыгать с корабля и добираться до суши,
Але офіцер хотів врятувати Павла і тому утримав їх від цього. Він наказав тим, хто вміє плавати, першими стрибати з корабля в море і добиратися до суші.