Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання  
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
І сталося, що люди, пересуваючися зо сходу, знайшли рівнину в Шінеар-краю й осілись там.
            І сталося, коли мандрували люди зі сходу, то знайшли рівнину в Сеннаарській землі й там оселилися.
            Вони сказали один до одного: "Нумо лишень робити цеглу та випалювати її." І була цегла їм за камінь, а земляна смола за заправу.
            І сказали вони одне одному: Давайте, наробимо цегли і випалимо її у вогні. І була їм цегла замість каменю, а смола була їм замість розчину.
            Та й сказали: "Ану збудуймо собі місто й вежу з верхом до неба та й утворім собі ім'я, щоб ми не розпорошувались по всій землі."
            Давайте, — сказали вони, — збудуємо собі місто й вежу, вершина якої сягатиме неба, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по поверхні всієї землі.
            Тоді зійшов Господь побачити місто й вежу, що їх сини чоловічі будували
            І зійшов Господь побачити місто й вежу, яку будували людські сини.
            і мовив Господь: "Оце вони один народ і мова в них усіх одна, і це щойно початок їхньої праці: тож що вони не задумають, не буде їм важко зробити.
            І сказав Господь: Ось рід один і мова одна в усіх; та ось почали робити, і тепер усе, що тільки забажають зробити, буде їм під силу.
            Отож зійдімо наниз і помішаймо там їх мову, щоб не розуміли одне одного."
            Тож давайте, зійшовши, помішаємо там їхню мову, щоб ніхто не міг розуміти мови ближнього.
            І розсіяв їх Господь звідтіля по всій землі, й вони перестали будувати місто.
            І розсіяв їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати місто і вежу.
            Тому то названо його Бабел (Вавилон), бо там Господь помішав мову всієї землі й звідти розсіяв їх Господь по всій землі.
            Тому-то й названо його Замішання, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь Бог по поверхні всієї землі.
            Ось родовід Сима: як Симові було сто років, він породив Арпахшада, два роки після потопу.
            Ось родовід Сима: Симові було сто років, коли породив Арфаксада, — через два роки після потопу.
            Породивши Арпахшада, жив Сим ще 500 років і зродив синів та дочок.
            І прожив Сим після того, як породив він Арфаксада, п’ятсот років; і породив синів та дочок; і помер.
            Як Арпахшадові було 35 років, він породив Шелаха;
            Арфаксад прожив сто тридцять п’ять років, — і породив Каїнана.
            породивши Шелаха, жив Арпахшад 403 роки і породив синів та дочок.
            І прожив Арфаксад після того, як породив він Каїнана, чотириста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер. Каїнан прожив сто тридцять років — і породив Салу. І прожив Каїнан після того, як породив він Салу, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер.
            Як Шелахові було 30 років, він породив Евера;
            Сала прожив сто тридцять років — і породив Евера.
            породивши Евера, жив Шелах 403 роки і породив синів та дочок.
            І прожив Сала після того, як породив він Евера, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер.
            Як Еверові було 34 роки, він породив Пелега;
            Евер прожив сто тридцять чотири роки — і породив Фалека.
            породивши Пелега, жив Евер 430 роки і породив синів та дочок.
            І прожив Евер після того, як породив він Фалека, триста сімдесят років, і породив синів та дочок; і він помер.
            Як Пелегові було 30 років, він породив Реу;
            Фалек прожив сто тридцять років — і породив Раґава.
            породивши Реу, жив Пелег 209 роки і породив синів та дочок.
            І прожив Фалек після того, як породив він Раґава, двісті дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.
            Як Реу було 32 роки, він породив Серуга;
            Раґав прожив сто тридцять два роки — і породив Серуха.
            породивши Серуга, жив Реу 207 років і породив синів та дочок.
            І прожив Раґав після того, як породив він Серуха, двісті сім років, і породив синів та дочок; і він помер.
            Як Серугові було 30 років, зін породив Нахора;
            Серух прожив сто тридцять років — і породив Нахора.
            породивши Нахора, жив Серуг 200 років і породив синів та дочок.
            І прожив Серух після того, як породив він Нахора, двісті років, і породив синів та дочок; і він помер.
            Як Нахорові було 29 років, він породив Тераха;
            Нахор прожив сімдесят дев’ять років — і породив Тару.
            породивши Тераха, жив Нахор 119 років і породив синів та дочок.
            І прожив Нахор після того, як породив він Тару, сто двадцять дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.
            Як Терахові було 70 років, він породив Аврама, Нахора і Гарана.
            Тара прожив сімдесят років — і породив Аврама, Нахора й Арана.
            Оце родовід Тераха. У Тераха народилися Аврам, Нахор і Гаран. Гаран же породив Лота,
            Ось родовід Тари: Тара породив Аврама, Нахора й Арана; Аран породив Лота.
            і помер Гаран на очах батька свого, в своїм ріднім краю, в Урі Халдейськім.
            Аран помер раніше за Тару, свого батька, у землі, в якій народився, у Халдейському краю.
            І взяли собі Аврам і Нахор жінок, жінка ж Аврама звалася Сараї, а жінка Нахора звалась Мілка, дочка Гарана, що був батьком Мілки й батьком Іски.
            І взяли Аврам і Нахор собі дружин: ім’я Аврамової дружини — Сара, а ім’я Нахорової дружини — Мелха, дочка Арана, який був батьком Мелхи і батьком Єсхи.
            Взяв Терах Аврама, свого сина, та Лота, свого внука, сина Гарана, і Сараї, свою невістку, жінку Аврама, свого сина, та й з ними вийшов з Уру Халдейського, щоб іти в Ханаан-край. Так прийшли вони в Харан і там осілись.
            І взяв Тара Аврама, свого сина, і свого внука Лота, Аранового сина, і Сару — свою невістку, дружину свого сина Аврама, — і вивів їх з Халдейської землі, щоб піти в Ханаанську землю; він дійшов аж до Харана, та й поселився там.