Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
По тому пустився Яків у дальшу путь і прибув у землю синів сходу.
Підвівшись на ноги, Яків пішов до краю на схід, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.
Дивиться він — аж ось криниця в полі й овець три отари лежать коло неї, бо з тієї криниці напували отари. На ній великий камінь.
Він поглянув, — і ось у долині криниця, а там — три отари овець, які відпочивали біля неї, бо з тієї криниці напували стада. А на отворі криниці був великий камінь.
Коли ж зібралися туди отари, пастухи відкочували камінь від отвору й напували овець та й клали його назад на місце.
Збиралися там усі стада. І відкочували камінь від отвору криниці, напували овець і клали камінь на отвір криниці — на своє місце.
І сказав Яків до них: "Браття, звідкіля ви?" Вони ж відрекли: "Ми з Харану."
Яків запитав їх: Брати, звідки ви? Вони ж промовили: Ми з Харана.
Тоді він каже до них: "Чи знаєте Лавана, сина Нахора?" Вони кажуть: "Знаємо."
Чи знаєте Лавана — Нахорового сина? — запитав їх. Вони ж відповіли: Знаємо.
Тож питає їх: "Чи він жив-здоров?" відповіли: "Здоров, ось і Рахиль його дочка йде з вівцями."
А він запитав їх: Чи здоровий? Вони ж сказали: Здоровий. Ось і Рахиль, його дочка, йде з вівцями.
"Ще дня багато", сказав Яків, "ще не пора зганяти докупи худібку. Понапувайте вівці й ідіть пасти."
А Яків сказав: Ще дня багато і не пора збирати худобу; дайте пити вівцям та йдіть пасти.
Та вони мовили: "Не можемо, доки не зберуться всі отари докупи й не відкотять каменя з-над криниці, тоді й понапуваєм овець."
Вони ж відповіли: Не можемо, доки не зберуться всі пастухи та не відкотять камінь від отвору криниці — тоді напоїмо овець.
Поки він говорив ще з ними, Рахиль надійшла з вівцями свого батька, бо вона пастушкою була.
Ще коли він розмовляв з ними, Рахиль, Лаванова дочка, проходила з вівцями свого батька; вона пасла овець свого батька.
От як тільки Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, з вівцями того ж Лавана, приступив Яків і відкотив камінь від криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері.
Сталося ж: як побачив Яків Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, та овець Лавана, брата своєї матері, — тоді підійшов Яків, відкотив камінь від отвору криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері.
Опісля поцілував Яків Рахиль та й заплакав уголос.
Яків поцілував Рахиль і, голосно вигукнувши, заплакав.
Він розповів Рахилі, що він родич її батька, бож він син Ревеки, а вона побігла й розповіла те своєму батькові.
І розповів Рахилі, що він племінник її батька — син Ревеки, а та, побігши, передала ці слова своєму батькові.
Як же ж Лаван почув вістку про Якова, сина своєї сестри, то вибіг йому назустріч, обійняв його, поцілував його й увів до себе в господу, а він оповів Лаванові про всі речі.
Сталося ж: як почув Лаван ім’я Якова, сина своєї сестри, вибіг йому назустріч, обнявши його, поцілував і ввів його до своєї хати. І той докладно розповів Лаванові про всі ці події.
Тоді Лаван мовив до нього: "Направду, ти кість моя і тіло моє!" І пробув Яків у нього місяць часу.
А Лаван сказав йому: Ти є з моїх кісток і з мого тіла. І Яків перебував у нього місяць.
Тоді Лаван сказав до Якова: "Хіба тому, що ти мій родич, маєш дармо на мене працювати? Скажи мені, скільки тобі платити?"
Сказав Лаван Якову: Хіба працюватимеш мені задарма, тому що ти мій родич? Скажи мені, скільки тобі платити.
Було ж у Лавана дві дочки: старша, на ім'я Лія, та менша, на ім'я Рахиль.
У Лавана було дві дочки: ім’я старшої — Лія, ім’я молодшої — Рахиль.
Очі ж у Лії були тьмяні, а Рахиль була поставна й гарна з виду.
Лія мала хворі очі, а Рахиль була гарна на вигляд і прекрасна обличчям.
Тому сподобав собі Яків Рахиль і каже: "Служитиму тобі сім років за Рахиль, твою молодшу дочку."
І Яків покохав Рахиль, тож сказав: Працюватиму в тебе сім років за Рахиль, твою молодшу дочку.
На це Лаван відповів: "Ліпше мені дати її тобі, ніж комусь іншому. Живи зо мною."
А Лаван йому сказав: Мені краще віддати її за тебе, ніж дати її за іншого чоловіка. Живи в мене.
І вислужив Яків за Рахиль сім років, а здавалось йому, наче кілька днів, тому що він любив її.
І працював Яків за Рахиль сім років, та вони видалися йому, наче декілька днів, оскільки він її кохав.
Тоді Яків і каже до Лавана: "Приведи мою жінку, бо дні мої сповнилися: нехай я ввійду до неї."
Тоді Яків сказав Лаванові: Дай мою дружину, щоб я до неї ввійшов, адже закінчилися мої дні.
Тож Лаван зібрав усіх місцевих людей і зробив учту;
Тож зібрав Лаван усіх чоловіків місцевості, та й зробив весілля.
а ввечері взяв він Лію, свою дочку, та й привів її до Якова, й той увійшов до неї.
А коли настав вечір, Лаван, узявши свою дочку Лію, ввів її до Якова, і Яків зійшовся з нею.
Лаван же дав їй, дочці своїй Лії, за слугиню Зілпу, свою служку.
Своїй дочці Лії Лаван дав рабиню Зелфу, щоби була їй за служницю.
Коли ж настав ранок, то й виявилося, що то Лія, тим то й каже Яків до Лавана: "Що це ти мені заподіяв? Хіба не за Рахиль служив я в тебе? Чому ж ти мене обманув?"
Вранці ж виявилося, що то була Лія. Тож Яків сказав Лаванові: Чому ти таке мені вчинив? Хіба не за Рахиль я працював на тебе? Чому ти мене обманув?
А Лаван і каже: "Немає в нашому краї звичаю видавати молодшу перед старшою.
А Лаван відповів: У нашій місцевості так не заведено, щоб віддавати молодшу раніше від старшої.
Та вже кінчи цей тиждень, а я дам тобі і другу за службу, що її робитимеш мені ще других сім років."
Коли ж закінчиться тиждень із нею, то віддам тобі ще й ту — за працю, яку виконуватимеш у мене ще наступних сім років.
Яків так і зробив. Закінчив цей тиждень з нею, і Лаван дав йому Рахиль, свою дочку, за жінку.
Яків так і зробив. А закінчився тиждень цієї, і Лаван дав йому свою дочку Рахиль за дружину.
Рахилі ж, дочці своїй, дав він за слугиню Білгу, свою служку.
Своїй дочці Рахилі Лаван дав Валу, свою рабиню, щоби була їй за служницю.
Увійшов Яків також до Рахилі й полюбив її більше, ніж Лію, і служив у Лавана других сім років.
І ввійшов до Рахилі, і покохав Рахиль більше, ніж Лію. І працював у нього ще наступних сім років.
Та Господь побачив, що Лія менше люблена, тож обдарував її плодовитістю, а Рахиль була неплідна.
Та Господь побачив, що зненавиджена Лія, і відкрив її лоно. А Рахиль залишалася неплідною.
Отож зачала Лія і породила сина та й назвала його ім'ям Рувим: "бо Господь", сказала, "зглянувсь на моє горе. Тепер мій чоловік буде любити мене."
Лія завагітніла і народила Якову сина; вона дала йому ім’я — Рувим [1] , кажучи: Бо побачив Господь моє приниження; тепер мене любитиме мій чоловік!
І знову зачала й породила сина та й сказала: "Господь почув, що я ненавидна, то дав мені ще й цього; і назвала його Симеон."
І знову завагітніла Лія, і народила Якову другого сина, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені й цього; вона дала йому ім’я — Симеон [2].
І знову зачала і породила сина та й сказала: "Тепер, цим разом, мій чоловік пристане до мене, бо я породила йому трьох синів." Тому й назвала його ім'ям Леві.
І знову завагітніла, і народила сина, і сказала: Тепер буде мій чоловік зі мною, бо я народила йому трьох синів, тому й дано йому ім’я — Левій [3].