Переклад Хоменка

New King James Version

І коли Яків довідався, що в Єгипті є хліб, каже до своїх синів: "Чого перезираєтесь один з одним?

Joseph’s Brothers Go to Egypt

When Jacob saw that there was grain in Egypt, Jacob said to his sons, “Why do you look at one another?”

2

Я чув, що в Єгипті є хліб. Ідіть туди й купіть там хліба, аби нам жити, а не повмирати."

2

And he said, “Indeed I have heard that there is grain in Egypt; go down to that place and buy for us there, that we may live and not die.”

3

І вирушили десятеро братів Йосифа купити збіжжя в Єгипті.

3

So Joseph’s ten brothers went down to buy grain in Egypt.

4

Веніямина ж, Йосифового брата, Яків не пустив з його братами, казав бо сам до себе: щоб не сталася з ним, мовляв, якась знегода.

4

But Jacob did not send Joseph’s brother Benjamin with his brothers, for he said, “Lest some calamity befall him.”

5

Між іншими, що приходили, прибули й сини Ізраїля, щоб купити хліба, бо голоднеча була в Ханаан-краю.

5

And the sons of Israel went to buy grain among those who journeyed, for the famine was in the land of Canaan.

6

Краєм же правив Йосиф, він продавав збіжжя всім людям у краї. Прийшли отож Йосифові брати і вклонилися йому лицем до землі.

6

Now Joseph was governor over the land; and it was he who sold to all the people of the land. And Joseph’s brothers came and bowed down before him with their faces to the earth.

7

Побачив Йосиф братів своїх та й пізнав їх, але вдавав, що він чужий їм: говорив з ними шорстко. Спитав їх: "Звідкіля ви?" А вони; "З Ханаан-краю прийшли, купити хліба."

7

Joseph saw his brothers and recognized them, but he acted as a stranger to them and spoke [a]roughly to them. Then he said to them, “Where do you come from?”
And they said, “From the land of Canaan to buy food.”

8

Йосиф пізнав своїх братів, але вони його не впізнали.

8

So Joseph recognized his brothers, but they did not recognize him.

9

І згадав він тоді сни, які йому снились, та й каже до них: "Ви підглядачі! Прийшли ви розвідати, що безборонне в країні."

9

Then Joseph remembered the dreams which he had dreamed about them, and said to them, “You are spies! You have come to see the [b]nakedness of the land!”

10

А вони відрекли: "Ні, владико! Твої раби прийшли харчів купити.

10

And they said to him, “No, my lord, but your servants have come to buy food.

11

Всі ми сини одного чоловіка, ми люди чесні; раби твої ми, а не підглядачі."

11

We are all one man’s sons; we are honest men; your servants are not spies.”

12

Та він до них: "Ні", каже, "ви прийшли оглянути, що відкрите у країні."

12

But he said to them, “No, but you have come to see the nakedness of the land.”

13

Вони ж відповіли: "Дванадцять нас, твоїх рабів; ми сини одного батька в Ханаан-краю. Найменший тепер з батьком, а одного немає."

13

And they said, “Your servants are twelve brothers, the sons of one man in the land of Canaan; and in fact, the youngest is with our father today, and one is no more.”

14

А Йосиф до них і каже: "Так воно є, як я сказав вам: ви підглядачі!

14

But Joseph said to them, “It is as I spoke to you, saying, ‘You are spies!’

15

Ось тому перевіримо вас: як жив фараон, не вийти вам звідсіля, хіба що прийде сюди ваш найменший брат.

15

In this manner you shall be tested: By the life of Pharaoh, you shall not leave this place unless your youngest brother comes here.

16

Пошліть одного з вас, нехай він приведе брата, ви ж сидітимете в'язнями у темниці. Так випробуються ваші слова, чи вони правдиві. Як же ні, — жив фараон! — ви підглядачі."

16

Send one of you, and let him bring your brother; and you shall be [c]kept in prison, that your words may be tested to see whether there is any truth in you; or else, by the life of Pharaoh, surely you are spies!”

17

І посадив їх усіх на три дні в темницю.

17

So he [d]put them all together in prison three days.

18

На третій день, каже до них Йосиф: "От що зробіть, — і залишетеся живими, бо ж я боюся Бога.

18

Then Joseph said to them the third day, “Do this and live, for I fear God:

19

Як ви чесні люди, нехай один з вас, братів, зостанеться в'язнем у темниці, а ви йдіть та й везіть вашим родинам хліб, щоб не голодували.

19

If you are honest men, let one of your brothers be confined to your prison house; but you, go and carry grain for the famine of your houses.

20

Та приведіть до мене вашого найменшого брата; тоді справдяться ваші слова, й ви не помрете." Вони так і зробили.

20

And bring your youngest brother to me; so your words will be verified, and you shall not die.”
And they did so.

21

Але заговорили вони один до одного: "Направду провинилися ми супроти нашого брата, коли бачили, як боліла душа його, коли він благав ласки в нас, а ми не послухали; тому й найшло на нас це нещастя."

21

Then they said to one another, “We are truly guilty concerning our brother, for we saw the anguish of his soul when he pleaded with us, and we would not hear; therefore this distress has come upon us.”

22

А Рувим відповів їм: "Чи ж я вам не говорив: Не грішіть, кажу, проти дитини! Та ви не послухали. Ось тому й домагається (від нас) його крови."

22

And Reuben answered them, saying, “Did I not speak to you, saying, ‘Do not sin against the boy’; and you would not listen? Therefore behold, his blood is now required of us.”

23

Вони ж не знали, що Йосиф розуміє їх, бо між ними був перекладач.

23

But they did not know that Joseph understood them, for he spoke to them through an interpreter.

24

А він відвернувся від них і заплакав. Потім обернувся до них, порозмовляв з ними, а тоді взяв з-поміж них Симеона і на їхніх очах звелів його ув'язнити.

24

And he turned himself away from them and wept. Then he returned to them again, and talked with them. And he took Simeon from them and bound him before their eyes.

25

По тому наказав Йосиф наповнити їхні лантухи збіжжям і повернути кожному в мішок їхні гроші та й дати їм ще харчів на дорогу. Так і зроблено.

25

The Brothers Return to Canaan

Then Joseph gave a command to fill their sacks with grain, to restore every man’s money to his sack, and to give them provisions for the journey. Thus he did for them.

26

І нав'ючивши своїх ослів збіжжям, відійшли звідти.

26

So they loaded their donkeys with the grain and departed from there.

27

Коли ж один (із них) на ночівлі розв'язав свій мішок, щоб всипати ослові корму, побачив свої гроші в мішку зверха;

27

But as one of them opened his sack to give his donkey feed at the encampment, he saw his money; and there it was, in the mouth of his sack.

28

тож каже він до своїх братів: "Звернули мої гроші, й вони навіть у моєму мішку!" Серце в них охляло, й вони, тремтівши, говорили один до одного: "Що це Бог учинив нам?"

28

So he said to his brothers, “My money has been restored, and there it is, in my sack!” Then their hearts [e]failed them and they were afraid, saying to one another, “What is this that God has done to us?”

29

Прибули вони до Якова, свого батька, в Ханаан-край, і оповіли йому все, що спіткало їх, кажучи:

29

Then they went to Jacob their father in the land of Canaan and told him all that had happened to them, saying:

30

"Промовляв до нас той чоловік, господар цього краю, шорстко та й узяв нас за підглядачів у краю.

30

“The man who is lord of the land spoke [f]roughly to us, and took us for spies of the country.

31

Але ми казали йому: Ми чесні люди, ми не підглядачі.

31

But we said to him, ‘We are honest men; we are not spies.

32

Нас дванадцятеро братів, синів нашого батька; одного нема, а найменший тепер з нашим батьком у Ханаан-краю.

32

We are twelve brothers, sons of our father; one is no more, and the youngest is with our father this day in the land of Canaan.’

33

Але той чоловік, господар краю, відповів нам: От по чому я знатиму, що ви чесні: зоставте одного з ваших братів у мене, візьміть для ваших голодних родин збіжжя та й рушайте.

33

Then the man, the lord of the country, said to us, ‘By this I will know that you are honest men: Leave one of your brothers here with me, take food for the famine of your households, and be gone.

34

І приведіть вашого найменшого брата до мене; тоді я знатиму, що ви не підглядачі, а чесні люди. Тоді й віддам вам брата вашого, й будете приходити в цей край."

34

And bring your youngest brother to me; so I shall know that you are not spies, but that you are honest men. I will grant your brother to you, and you may trade in the land.’ ”

35

Та коли вони заходилися випорожнювати свої лантухи, аж тут торбинка кожного з грішми була в його мішку. Як же побачили вони й їх батько гаманці з грішми, то налякалися.

35

Then it happened as they emptied their sacks, that surprisingly each man’s bundle of money was in his sack; and when they and their father saw the bundles of money, they were afraid.

36

Тоді каже до них Яків, їхній батько: "Ви робите мене бездітним. Немає Йосифа й немає Симеона, ще й Веніямина хочете забрати. Все падає на мене!"

36

And Jacob their father said to them, “You have bereaved me: Joseph is no more, Simeon is no more, and you want to take Benjamin. All these things are against me.”

37

Тоді промовив Рувим до свого батька: "Вбий", каже, "двох моїх синів, як не приведу його (Веніямина) назад до тебе! Вручи його мені, і я поверну його назад тобі."

37

Then Reuben spoke to his father, saying, “Kill my two sons if I do not bring him back to you; put him in my hands, and I will bring him back to you.”

38

Та той промовив: "Не піде мій син з вами, бож брат його вмер і він сам зостався. Як скоїться й з ним якесь лихо в дорозі, в яку пускаєтесь, то смутком зведете мене, сивоголового, до Шеолу."

38

But he said, “My son shall not go down with you, for his brother is dead, and he is left alone. If any calamity should befall him along the way in which you go, then you would bring down my gray hair with sorrow to the grave.”

Паралельне читання

Переклад Хоменка

New King James Version

Буття 42

Genesis 42