Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Новый русский перевод
І коли вони поїли хліб, що привезли його з Єгипту, батько сказав їм: "ідіть знову й купіть трохи харчів."
Когда они съели все зерно, привезенное из Египта, отец сказал им:
— Вернитесь и купите нам еще немного еды.
— Вернитесь и купите нам еще немного еды.
Каже до нього Юда: "Перестеріг нас той чоловік, ось так перестеріг: Вам, каже, не бачити мого лиця, хіба що брат ваш буде з вами.
Но Иуда сказал ему:
— Тот человек нас строго предупредил: «Не показывайтесь мне на глаза, если с вами не будет вашего брата».
— Тот человек нас строго предупредил: «Не показывайтесь мне на глаза, если с вами не будет вашего брата».
Як пустиш нашого брата з нами, ми підемо й купимо для себе харчів.
Если ты отпустишь с нами брата, то мы пойдем и купим для тебя еды.
А як не пустиш, ми не підемо, бо той чоловік сказав нам: Вам не бачити мого лиця, хіба що брат ваш буде з вами."
Но если ты не отпустишь его, мы не пойдем, потому что тот человек сказал нам: «Не показывайтесь мне на глаза, если с вами не будет вашего брата».
А ізраїль і каже: "Навіщо ви мені заподіяли таке лихо та й сказали цьому чоловікові, що в вас є ще брат?"
— Зачем вы навели на меня эту беду, зачем сказали тому человеку, что у вас есть еще один брат? — спросил Израиль.
Вони ж відповіли: "Він пильно розпитував про нас і про нашу родину: чи, мовляв, іще живе ваш батько? чи маєте ще брата? Ми йому й оповіли так, як він питав нас. Хіба ж ми знали, що він скаже: Приведіть вашого брата."
Они ответили:
— Тот человек подробно расспрашивал нас о нас самих и о нашей семье: «Жив ли еще ваш отец? Нет ли у вас еще одного брата?» Мы просто отвечали на его вопросы. Откуда нам было знать, что он скажет: «Приведите сюда вашего брата»?
— Тот человек подробно расспрашивал нас о нас самих и о нашей семье: «Жив ли еще ваш отец? Нет ли у вас еще одного брата?» Мы просто отвечали на его вопросы. Откуда нам было знать, что он скажет: «Приведите сюда вашего брата»?
Тож і каже Юда до ізраїля, свого батька: "Відпусти хлопця зо мною, ми встанемо й підемо, щоб жити нам, а не вмирати — нам самим, тобі й нашим дітям.
Иуда сказал Израилю, своему отцу:
— Отпусти мальчика со мной, и мы тотчас же отправимся, чтобы все мы выжили и не погибли: и мы, и ты, и наши дети.
— Отпусти мальчика со мной, и мы тотчас же отправимся, чтобы все мы выжили и не погибли: и мы, и ты, и наши дети.
Я ручуся за нього, з моїх рук будеш його вимагати. Коли не приведу його назад до тебе й не поставлю його перед тобою, довіку буду я винен перед тобою.
Я лично буду за него порукой; с меня лично ты спросишь за него. Если я не приведу его к тебе и не поставлю здесь перед тобой, я буду виноват перед тобой до самой смерти.
Якби ми були не гаялись, напевно тепер повернулися б удруге."
Если бы мы не медлили, то могли бы пойти и вернуться уже дважды.
На це відозвався до них ізраїль, їхній батько: "Коли так мусить бути, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки щонайкращого цієї землі й завезіть тому чоловікові гостинця: трохи бальсаму, трохи меду, пахощів, ладану, фісташок та миідалів.
Тогда их отец Израиль сказал им:
— Если этого не избежать, то сделайте вот что: положите в сумки лучшие плоды этой земли и отнесите в дар тому человеку — бальзам и мед, специи и мирру, фисташки и миндаль.
— Если этого не избежать, то сделайте вот что: положите в сумки лучшие плоды этой земли и отнесите в дар тому человеку — бальзам и мед, специи и мирру, фисташки и миндаль.
А грошей візьміть із собою вдвоє. Бо гроші, що їх звернено у ваші мішки зверху, візьміть назад із собою, може ж там помилилися.
Возьмите вдвое больше серебра, чтобы вам принести с собой и то, что было положено обратно в ваши мешки: возможно, это была ошибка.
Та й брата вашого беріть і йдіть та й повертайтесь до того чоловіка.
Возьмите и вашего брата и, не медля, идите снова к тому человеку.
Бог же Всемогутній нехай дасть вам ласку перед тим чоловіком, щоб він випустив на волю другого вашого брата, а й Веніямина. Я ж як обездітнів, так і зостануся бездітним!"
Пусть Бог Всемогущий216 дарует вам милость перед ним, чтобы он позволил и другому вашему брату, и Вениамину вернуться с вами. Что же до меня, то если мне суждено лишиться детей, пусть я лишусь.
Взяли чоловіки цього гостинця, взяли грошей із собою удвоє і Веніямина та й, уставши, перейшли в Єгипет і з'явилися перед Йосифом.
Они взяли подарки и вдвое больше серебра, затем взяли Вениамина, немедля отправились в Египет и предстали перед Иосифом.
Як же побачив Йосиф Веніямина з ними, то каже старшому над його домом: "Уведи отих людей у дім, заколи що з худоби і приготуй, зо мною бо їстимуть ці люди в полуднє."
Когда Иосиф увидел, что Вениамин с ними, он сказал своему управляющему:
— Отведи этих людей ко мне в дом, заколи что-нибудь из скота и приготовь обед; они будут есть со мной в полдень.
— Отведи этих людей ко мне в дом, заколи что-нибудь из скота и приготовь обед; они будут есть со мной в полдень.
Чоловік той зробив, як йому велів Йосиф, і ввів людей у Йосифів дім.
Человек сделал, как ему было велено, и привел их в дом Иосифа.
Та чоловіки перелякалися, що ввели їх у Йосифовий дім, та й кажуть: "Це з-за отих грошей, що знайшлись були у наших мішках, нас уводять, щоб вишукати якийсь сповид проти нас, накинутись і уярмити нас разом з нашими ослами."
Они испугались, когда их привели к нему в дом, потому что подумали: «Нас привели сюда из-за серебра, которое вернулось в наши мешки в первый раз. Он хочет напасть на нас, и одолеть, и взять в рабство, и забрать наших ослов».
І приступили вони до старшого над Йосифовим домом і розмовляли з ним при вході до дому,
Они подошли к управляющему Иосифа и заговорили с ним у входа в дом:
та й кажуть: "Добродію, благаємо тебе, ми вже приходили перед тим, щоб купувати збіжжя.
— Послушай, господин, — сказали они, — мы уже приходили сюда один раз купить еды,
Але сталося, як ми прибули до заїздного дому та розв'язали наші лантухи — аж гроші кожного в його мішку зверха, таки ці самі наші гроші! Ми привезли їх назад із собою.
но когда мы остановились на ночь и развязали мешки, каждый из нас нашел там свое серебро полным весом; поэтому мы принесли его обратно.
Принесли ми з собою й інші гроші, щоб купити хліба. Не знаємо, хто вклав наші гроші нам у мішки."
Мы принесли с собой и еще серебра, чтобы купить еды, и мы не знаем, кто в прошлый раз положил наше серебро к нам в мешки.
Він же відповів: "Мир вам, не бійтесь. Бог ваш і Бог вашого батька поклав вам скарб у ваші міхи; ваші гроші дійшли до мене." Тоді вивів до них Симеона.
Он ответил:
— Все в порядке, не бойтесь. Ваш Бог, Бог вашего отца, положил это сокровище в ваши мешки; а я получил ваше серебро.
Затем он вывел к ним Симеона.
— Все в порядке, не бойтесь. Ваш Бог, Бог вашего отца, положил это сокровище в ваши мешки; а я получил ваше серебро.
Затем он вывел к ним Симеона.
І ввів той чоловік їх у дім Йосифа, дав їм води обмити ноги свої, а їхнім ослам дав паші.
Управляющий привел братьев в дом Иосифа, дал им воды вымыть ноги и дал корма их ослам.
Вони напоготовили гостинця, заки прийшов Йосиф у полудень, бо чули, що там обідатимуть.
Они приготовили подарки к прибытию Иосифа в полдень, потому что им сказали, что они будут там обедать.
Коли ж Йосиф прийшов додому, піднесли йому гостинця, що його мали з собою, і поклонилися йому лицем до землі.
Когда Иосиф пришел домой, они преподнесли ему подарки и склонились перед ним до земли.
Тоді він спитав їх про здоров'я та й сказав: "Чи здужає ваш батько старенький, про якого ви мені говорили? Чи він живий ще?" Вони відповіли:
Он спросил их о здоровье, потом сказал:
— А как ваш престарелый отец, о котором вы говорили мне? Жив ли он еще?
— А как ваш престарелый отец, о котором вы говорили мне? Жив ли он еще?
"Здоров раб твій, наш батько; він ще живий", і схиливши голови, поклонились до землі.
Они ответили:
— Твой раб, наш отец, еще жив и здоров.
И низко поклонились из почтения к нему.
— Твой раб, наш отец, еще жив и здоров.
И низко поклонились из почтения к нему.
А він, підвівши свої очі, побачив Веніямина, свого брата одноматірного, та й питає: "Чи це ваш найменший брат, що про нього ви мені казали?" і додав: "Бог нехай милує тебе, мій синку!"
Он оглянулся и увидел своего брата Вениамина, сына своей матери. Он спросил:
— Это — ваш младший брат, тот, о котором вы говорили мне? Бог да будет милостив к тебе, мой сын!
— Это — ваш младший брат, тот, о котором вы говорили мне? Бог да будет милостив к тебе, мой сын!
І хутенько вийшов, бо серце його зворушилось на вигляд брата і сльози зависли на очах його; він пішов у світлицю й там заплакав.
Глубоко тронутый видом брата, он поспешно ушел и искал укромного места. Он вошел к себе в комнату и там разрыдался.
По тому ж, умивши собі обличчя, вийшов, переміг себе й каже: "Подавайте лишень страви."
Затем, умыв лицо, он вновь вышел, и, совладав со своими чувствами, сказал:
— Подавайте еду.
— Подавайте еду.
І подали йому окремо і їм окремо й окремо єгиптянам, які з ним обідали; не можуть бо єгиптяни їсти з євреями, огидно для єгиптян воно.
Ему подали отдельно, братьям отдельно и египтянам, которые ели с ним, отдельно, потому что египтяне не могли есть с евреями, это было мерзко для египтян.
А сиділи вони проти нього згідно з їхнім віком, від найстаршого до наймолодшого. І дивувалися чоловіки, споглядаючи один на одного.
Братьев усадили перед ним по возрасту, от первенца до младшего, и они глядели друг на друга в изумлении.