Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
New Living Translation
Потім Йосиф звелів старшому над його домом: "Наповни мішки чоловіків збіжжям, скільки зможуть нести, і вклади гроші кожному в його мішок зверху.
Joseph’s Silver Cup
When his brothers were ready to leave, Joseph gave these instructions to his palace manager: “Fill each of their sacks with as much grain as they can carry, and put each man’s money back into his sack.
When his brothers were ready to leave, Joseph gave these instructions to his palace manager: “Fill each of their sacks with as much grain as they can carry, and put each man’s money back into his sack.
А мою чашу, срібну чашу, покладеш найменшому в мішок зверху, разом з його грішми за хліб." І той зробив так, як велів Йосиф.
Then put my personal silver cup at the top of the youngest brother’s sack, along with the money for his grain.” So the manager did as Joseph instructed him.
Раннім ранком відпущено людей, їх самих і їхніх ослів.
The brothers were up at dawn and were sent on their journey with their loaded donkeys.
Та ледве вони вийшли з міста, ще не були й далеко, аж Йосиф каже тому, що був над його домом: "Уставай, біжи за тими людьми, а як доженеш їх, то скажи їм, чому це ви, мовляв, заплатили злом за добро?
But when they had gone only a short distance and were barely out of the city, Joseph said to his palace manager, “Chase after them and stop them. When you catch up with them, ask them, ‘Why have you repaid my kindness with such evil?
Таж то чаша, що з неї п'є мій владика, ще й ворожить на ній. Ви зле зробили, вчинивши таке."
Отож наздовнагши він їх, передав їм ті слова.
When the palace manager caught up with the men, he spoke to them as he had been instructed.
А вони йому відповіли: "Навіщо владика такі слова говорить? Де ж би таке могло бути, щоб твої раби допустилися такого діла!
“What are you talking about?” the brothers responded. “We are your servants and would never do such a thing!
Оце гроші, що їх ми знайшли в наших мішках під верхом, назад тобі принесли з Ханаан-краю, — то як же б ми крали з дому твого владики срібло чи золото?
Didn’t we return the money we found in our sacks? We brought it back all the way from the land of Canaan. Why would we steal silver or gold from your master’s house?
Знайдеться в когонебудь із твоїх рабів чаша, хай йому й смерть, та ще й ми будемо нашому владиці рабами."
If you find his cup with any one of us, let that man die. And all the rest of us, my lord, will be your slaves.”
А той каже: "Нехай воно тепер так і буде, як ви сказали: той, у кого знайдеться чаша, буде мені рабом, ви ж будете невинні."
“That’s fair,” the man replied. “But only the one who stole the cup will be my slave. The rest of you may go free.”
Метнулися вони, та й кожен скинув свій лантух на землю і кожний свій мішок розв'язав.
They all quickly took their sacks from the backs of their donkeys and opened them.
Він обшукав, почавши від найстаршого, а скінчивши на найменшім, — і знайшлася чаша в мішку Веніяминовім.
The palace manager searched the brothers’ sacks, from the oldest to the youngest. And the cup was found in Benjamin’s sack!
Тоді пороздирали вони на собі одежі й, нав'ючивши кожен свого осла, повернулися назад у місто.
When the brothers saw this, they tore their clothing in despair. Then they loaded their donkeys again and returned to the city.
Увійшов отже Юда зо своїми братами до Йосифа в дім, — а він був ще там, — та й попадали перед ним ниць на землю.
Joseph was still in his palace when Judah and his brothers arrived, and they fell to the ground before him.
А Йосиф промовив до них: "То що за вчинок ви зробили? Хіба ви не знали, що такий чоловік, як я, напевне ворожить?"
“What have you done?” Joseph demanded. “Don’t you know that a man like me can predict the future?”
На те Юда відповів: "Що ж нам казати нашому владиці? Що говорити? Як нам виправдатись? Бог відкрив провину рабів твоїх. Ми ж раби владиці, так ми, як і той, у кого знайшлась оця чаша."
Judah answered, “Oh, my lord, what can we say to you? How can we explain this? How can we prove our innocence? God is punishing us for our sins. My lord, we have all returned to be your slaves — all of us, not just our brother who had your cup in his sack.”
А Йосиф каже: "Де ж би я таке робив?! Той, у кого знайдено чашу, буде мені рабом, а ви йдіть у мирі до вашого батька."
“No,” Joseph said. “I would never do such a thing! Only the man who stole the cup will be my slave. The rest of you may go back to your father in peace.”
Тоді приступив до нього Юда й каже: "Прошу, владико, дозволь твоєму рабові промовити до мого владики на вухо й не прогнівись на твого раба, бож ти — як сам фараон.
Judah Speaks for His Brothers
Then Judah stepped forward and said, “Please, my lord, let your servant say just one word to you. Please, do not be angry with me, even though you are as powerful as Pharaoh himself.
Владика питав був своїх рабів, чи є, мовляв, у вас батько або брат?
“My lord, previously you asked us, your servants, ‘Do you have a father or a brother?’
Ми відповіли владиці: Є в нас старенький батько й молодий брат, який народився в нього під старість. Брат його вмер і він один зостався з дітей своєї матері, то й полюбив його батько.
And we responded, ‘Yes, my lord, we have a father who is an old man, and his youngest son is a child of his old age. His full brother is dead, and he alone is left of his mother’s children, and his father loves him very much.’
Ти ж сказав до твоїх рабів: Приведіть його до мене, щоб я поглянув на нього.
“And you said to us, ‘Bring him here so I can see him with my own eyes.’
Ми ж відповіли владиці: Не може хлопець лишити свого батька, бо як лишить свого батька, то той умре.
But we said to you, ‘My lord, the boy cannot leave his father, for his father would die.’
Тоді ти сказав до рабів твоїх: Коли не прийде ваш найменший брат з вами, не бачити вам більше лиця мого.
But you told us, ‘Unless your youngest brother comes with you, you will never see my face again.’
І як ми повернулися до твого раба, мого батька, то й розповіли слова владики.
“So we returned to your servant, our father, and told him what you had said.
Тоді батько наш сказав: Ідіть знову, купіть нам трохи харчів.
Later, when he said, ‘Go back again and buy us more food,’
А ми відповіли: Не можемо йти. Як буде з нами наш найменший брат, то підемо. Ми бо не можемо з'явитися перед лицем цього мужа, коли не буде з нами нашого найменшого брата.
we replied, ‘We can’t go unless you let our youngest brother go with us. We’ll never get to see the man’s face unless our youngest brother is with us.’
Тоді твій раб, мій батько, каже до нас: Ви самі знаєте, що двох тільки вродила мені моя жінка.
“Then my father said to us, ‘As you know, my wife had two sons,
Один з них пішов від мене, і я сказав: Певно роздерто його на кавалки! та й не бачив я його й досі.
and one of them went away and never returned. Doubtless he was torn to pieces by some wild animal. I have never seen him since.
Як же ви візьмете від мене ще й цього і спіткає його якесь лихо, то мене, сивоголового, зведете від смутку до Шеолу.
Тож як тепер прийду до твого раба, а мого батька, і хлопця не буде з нами — його ж душа так зв'язана з душею хлопця —
“And now, my lord, I cannot go back to my father without the boy. Our father’s life is bound up in the boy’s life.
і станеться, коли він тільки побачить, що хлопця немає, то помре; та й так твої раби зведуть твого сивоголового раба, нашого батька, смутком у Шеол.
If he sees that the boy is not with us, our father will die. We, your servants, will indeed be responsible for sending that grieving, white-haired man to his grave.
Тому що я, твій раб, заручив собою своєму батькові за хлопця, бо сказав: Як не приведу я його назад до тебе, то я буду винен перед моїм батьком на все моє житя.
My lord, I guaranteed to my father that I would take care of the boy. I told him, ‘If I don’t bring him back to you, I will bear the blame forever.’
Тепер отже благаю тебе, щоб твій раб зостався моєму владиці невільником замість хлопця, а хлопець нехай повернеться зо своїми братами.
“So please, my lord, let me stay here as a slave instead of the boy, and let the boy return with his brothers.