Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів і про всяку скотину, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю й води стали відпливати.
І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
Джерела безодні й небесні загати замкнулись, і дощ із неба припинився.
І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
Води ж стали раз-у-раз із землі відступати, і як проминуло сто п'ятдесят днів, опали;
І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату.
А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
А води опадали дедалі аж до десятого місяця, а першого дня десятого місяця стало видно верхів'я.
І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі,
І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі.
І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі.
І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе.
Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега.
І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили.
І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього.
І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
На шістсот першім році свого віку, першого місяця, першого дня цього місяця, коли води висохли на землі, Ной зняв покрівлю з ковчега й глянув, — аж ось поверхня землі була суха,
І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
а другого місяця двадцять сьомого дня земля ствердла.
А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
"Вийди з ковчега, ти, твоя жінка, твої сини й жінки твоїх синів з тобою.
„Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
Все живе, що з тобою, з усякого тіла, птаство, скотину, плазунів, що повзають по землі, виведи з собою: нехай кишать на землі, плодяться й розмножуються на землі."
Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
І вийшов Ной із синами, з жінкою й з жінками своїх синів.
І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
Усі звірі, всі плазуни, все птаство, усе, що рухається на землі, порода за породою, вийшло з ковчегу.
Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику.
І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: "Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був.
І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.