Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Cовременный перевод WBTC
По смерті Саула Давид, повертаючись по розгромі амалекитян, перебув два дні в Ціклазі.
Разгромив амаликитян, Давид вернулся и пробыл в Секелаге два дня. Это случилось вскоре после того, как был убит Саул.
Аж ось третього дня приходить чоловік із табору, від Саула; одіж на ньому розірвана, а голова порохом покрита. Приступивши до Давида, він припав обличчям до землі й поклонився.
На третий день из лагеря Саула пришёл человек. Одежда на нём была разодрана и голова посыпана пылью. Придя к Давиду, он поклонился ему до самой земли.
Спитав його Давид: “Звідки ти прийшов?” А той йому відповів: “Я врятувався з ізраїльського табору.”
Давид спросил его: "Откуда ты пришёл?"Человек ответил: "Я убежал из израильского лагеря".
Давид спитав його: “Що там сталось? Повідай мені.” А той мовив: “Військо втекло з бою, й багато з війська полягло; та й Саула з сином Йонатаном нема в живих.”
Давид спросил: "Что там произошло? Расскажи мне". И человек ответил: "Народ наш бежал с поля сражения. Многие убиты, и Саул и сын его Ионафан тоже мертвы".
Тоді спитав Давид юнака, що приніс йому вістку: “Як ти знаєш, що Саул і його сини неживі?”
Давид спросил юношу, который рассказывал ему об этом:"Откуда ты знаешь, что Саул и его сын Ионафан мертвы?"
Юнак-звістовник на те: “Я був випадком на горі Гільбоа, коли ж дивлюсь — Саул оперся об свій спис, а колісниці й комонники на нього натискають.
И юноша ответил: "Я случайно оказался на Гелвуйской горе и увидел Саула, опирающегося на своё копьё, а колесница и всадники настигали его.
Він обернувсь назад, й побачивши мене, кликнув до мене; я ж відповів: Я тут.
Он оглянулся назад и, увидев меня, позвал. И я ответил ему.
І він спитав мене: Хто ти? Я відповів йому: Я амалекитянин.
Саул спросил: "Кто ты?"И я сказал ему, что я — амаликитянин.
Сказав він тоді до мене: Приступи но до мене та й убий мене, бо тривога смертна мене огорнула, хоч і життя ще все в мені.
Тогда Саул сказал мне: "Подойди и убей меня! Я в смертельных муках, но всё ещё жив".
І приступив я й завдав йому смерть, бо знав, що він не переживе своєї поразки. Далі я зняв у нього з голови царський вінець і запинку з руки та й оце приніс сюди моєму панові.”
И я подошёл и убил его, ибо знал, что он тяжело ранен и не сможет выжить после своего падения. Затем я взял венец с его головы и браслет и принёс их сюда, мой господин".
Тоді Давид ухопився за свою одежу й роздер її, а й усі люди, що були при ньому.
Тогда Давид и все люди, бывшие с ним, разодрали на себе одежды, чтобы выразить свою печаль.
І сумували, плачучи, й постили до вечора за Саулом, за його сином Йонатаном, за Господнім народом і за домом Ізраїля, вони бо полягли від меча.
Они рыдали, плакали и постились до захода солнца о Сауле и о сыне его Ионафане, о народе Господнем и об Израиле, ибо пали они от меча.
Давид спитав юнака-звістовника: “Звідки ти?” А той: “Я син амалекитянина, поселенця.”
Затем Давид сказал юноше, который рассказал ему о смерти Саула:"Откуда ты?"Юноша ответил: "Я — сын пришельца, амаликитянин".
Давид сказав до нього: “Як же ти не боявся простягти руку, щоб убити помазаника Господнього?”
Тогда Давид сказал ему:"Как не побоялся ты поднять руку, чтобы убить помазанника Господа?"
Кликнув Давид до одного зо слуг і звелів: “Приступи до нього й убий його!” Той рубнув, і вмер він.
Затем Давид призвал одного из молодых слуг и велел ему убить амаликитянина,
Давид сказав до нього: “Кров твоя на твоїй голові, бо твої уста свідчили проти тебе, коли ти сказав: Я вбив Господнього помазаника.”
и тот убил его. И сказал Давид амаликитянину:"Ты сам виноват в своей смерти. Ты сказал, что убил помазанника Господа, так что твои собственные слова доказывают твою вину".
Давид співав тужливу пісню над Саулом і над його сином Йонатаном;
Давид пел печальную песнь о Сауле и сыне его Ионафане.
він учинив так, щоб навчити синів Юди, — вона записана в “Книзі Праведного”, — тож примовляв він:
Он велел своим людям научить народ Иудеи этой песне, которая называется "Поклон". Она записана в книге праведного.
“Ой, слава твоя, Ізраїлю, лежить прошита стрілами на твоїх горах! Як же то полягли хоробрі?
"Краса твоя, Израиль, повержена на высотах твоих! О, как пали эти герои!
Не оповідайте про це в Гаті, не звіщайте по вулицях Аскалону, щоб не раділи дочки філістимлян, щоб дочки необрізаних не веселились!
Не рассказывайте об этом в Гефе, не объявляйте на улицах Аскалона. Чтоб не радовались дочери филистимлян. Чтоб не торжествовали дочери необрезанных.
Ой Гільбоа-гори! Ані роса, ні дощ нехай на вас не спадає, о поля смерти, бо там заплямлений був щит хоробрих, щит Саула, не помазаний олією ніколи,
О, горы Гелвуйские! Пусть не падает на вас ни роса, ни дождь. И не будет полей, приносящих урожай. Ибо щит героев заржавел там, Не был помазан елеем щит Саула.
лише кров'ю поранених, туком хоробрих. Лук Йонатана не повертавсь назад ніколи, ні меч Саула — не повертався намарно.
Из крови раненых и тука сильных Не возвращался назад лук Ионафана. Пустым не возвращался и Саула меч.
Сауле та Йонатане, любі та милі, і за життя й по смерті нерозлучні! Вони були понад орлів прудкіші, сильніші понад левів.
Саул и Ионафан — в жизни своей они друг друга любили и в согласии были. И даже смерть не разлучила их! Быстрее орлов, сильнее львов они были.
Дочки Ізраїля, ридайте над Саулом, що одягав вас у пурпуру й дорогі тканини, чіпляв вам на одежу золоті прикраси.
О, дочери Израиля, плачьте о Сауле! Который одевал вас в пурпурные одежды и золотом одежду вашу украшал.
Як полягли хоробрі в битві? О Йонатане, смерть твоя зранила мене важко.
Как пали сильные в битве! Ионафан лежит убитый на высотах Гелвуйских.
Тужу я за тобою, мій брате Йонатане! Ти був для мене такий милий! Твоя любов була мені дорожча, ніж любов жіноча.
Скорблю я о тебе, брат мой Ионафан! Ты очень дорог был мне. Любовь твоя была превыше для меня, чем женщины любовь.