Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
New Living Translation
Господь послав пророка Натана до Давида, і він прийшов до нього та сказав йому: “Було собі два чоловіки в однім місті, один багатий, а другий убогий.
Nathan Rebukes David
So the LORD sent Nathan the prophet to tell David this story: “There were two men in a certain town. One was rich, and one was poor.
So the LORD sent Nathan the prophet to tell David this story: “There were two men in a certain town. One was rich, and one was poor.
а в бідного не було нічого крім овечки, однісінької, маленької, що він її купив і годував, і вона росла в нього разом з його дітьми. З його хліба вона їла й з його чаші пила, спала на його лоні й була йому як дочка.
The poor man owned nothing but one little lamb he had bought. He raised that little lamb, and it grew up with his children. It ate from the man’s own plate and drank from his cup. He cuddled it in his arms like a baby daughter.
Якось прийшов хтось У гості до багатого чоловіка, та цей пожалував узяти зо своїх власних овець і корів, щоб зготувати подорожньому, який прибув до нього, і він забрав овечку в убогого чоловіка й зготував її чоловікові, що прийшов до нього.”
One day a guest arrived at the home of the rich man. But instead of killing an animal from his own flock or herd, he took the poor man’s lamb and killed it and prepared it for his guest.”
Тоді Давид скипів великим гнівом на того чоловіка й скрикнув до Натана: “Як жив Господь! Чоловік, що зробив те заслужив смерть.
David was furious. “As surely as the LORD lives,” he vowed, “any man who would do such a thing deserves to die!
А за овечку поверне вчетверо за те, що вчинив таке й не мав співчуття.”
He must repay four lambs to the poor man for the one he stole and for having no pity.”
Тоді Натан промовив до Давида: “Ти — той чоловік! Так говорить Господь Бог Ізраїля: Я тебе помазав царем над Ізраїлем, я тебе врятував з руки Саула,
Then Nathan said to David, “You are that man! The LORD, the God of Israel, says: I anointed you king of Israel and saved you from the power of Saul.
дав тобі дім пана твого й жінок пана твого на твоє лоно, дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо б цього було ще замало, додав би ще того й цього.
I gave you your master’s house and his wives and the kingdoms of Israel and Judah. And if that had not been enough, I would have given you much, much more.
Чому ж ти так зневажив Господа і вчинив те, що є злом у його очах? Урію хеттита вбив мечем, жінку його взяв собі за жінку, його ж ти вбив мечем аммонійським.
Why, then, have you despised the word of the LORD and done this horrible deed? For you have murdered Uriah the Hittite with the sword of the Ammonites and stolen his wife.
І тому тепер меч навіки не відійде від дому твого за те, що ти мене зневажив і взяв жінку Урії хеттита, щоб була тобі за жінку.
From this time on, your family will live by the sword because you have despised me by taking Uriah’s wife to be your own.
Так говорить Господь: З твого ж власного дому нашлю лихо на тебе; візьму твоїх жінок з-перед твоїх очей і віддам їх ближньому твому, і він буде спати з ними перед обличчям цього сонця.
“This is what the LORD says: Because of what you have done, I will cause your own household to rebel against you. I will give your wives to another man before your very eyes, and he will go to bed with them in public view.
Ти потайки чинив це, а я зроблю це явним перед усім Ізраїлем, перед очима сонця.”
You did it secretly, but I will make this happen to you openly in the sight of all Israel.”
І сказав Давид до Натана. "Згрішив я проти Господа!” А Натан відповів Давидові: “Та Господь прощає тобі гріх твій: ти не вмреш.
David Confesses His Guilt
Then David confessed to Nathan, “I have sinned against the LORD.”
Nathan replied, “Yes, but the LORD has forgiven you, and you won’t die for this sin.
Тільки ж за те, що ти таким учинком тяжко образив Господа, дитина, що в тебе народилась, напевно вмре.”
І Натан пішов додому. Господь же вразив дитину, що вродила Давидові жінка Урії, і вона тяжко захворіла.
After Nathan returned to his home, the LORD sent a deadly illness to the child of David and Uriah’s wife.
Давид благав Бога заради хлопця, постив, ходив у волосяниці, вночі ж лежав на долівці.
David begged God to spare the child. He went without food and lay all night on the bare ground.
Старші в палаці робили все, щоб підняти його з землі, та він не хотів і не їв нічого з ними.
The elders of his household pleaded with him to get up and eat with them, but he refused.
Сьомого дня дитина вмерла, але слуги Давида боялися йому сказати, що дитина вмерла, бо думали: “Коли, була жива дитина, ми вмовляли його, та він не слухав; як же тепер йому сказати, що дитина вмерла? Як уболіватиме він від цього?”
Then on the seventh day the child died. David’s advisers were afraid to tell him. “He wouldn’t listen to reason while the child was ill,” they said. “What drastic thing will he do when we tell him the child is dead?”
Але Давид помітив, що слуги перешіптуються між собою, зрозумів, що дитина вмерла, й спитав слуг: “Чи дитина вмерла?” Вони відповіли: “Вмерла.”
When David saw them whispering, he realized what had happened. “Is the child dead?” he asked.
“Yes,” they replied, “he is dead.”
“Yes,” they replied, “he is dead.”
Встав тоді Давид із землі, помився, намастився, перемінив на собі одіж, пішов до Господнього дому та й поклонився. Потім прийшов додому й велів дати собі страву, і їв.
Та його слуги спитали його: “Що має означати твоя поведінка? Коли дитя було живе, ти постив і плакав, коли ж дитя вмерло, ти встав і їв.”
His advisers were amazed. “We don’t understand you,” they told him. “While the child was still living, you wept and refused to eat. But now that the child is dead, you have stopped your mourning and are eating again.”
Він відповів: “Поки дитина була ще жива, я постив і плакав, бо я думав: хто знає, може Господь змилосердиться надо мною й залишить дитину живою?
David replied, “I fasted and wept while the child was alive, for I said, ‘Perhaps the LORD will be gracious to me and let the child live.’
Та тепер же, коли воно вмерло, чому б мені постити? Хіба я можу ще його назад повернути? Я піду до нього, а воно вже не повернеться до мене.”
But why should I fast when he is dead? Can I bring him back again? I will go to him one day, but he cannot return to me.”
Тоді Давид розважив Ветсавію, свою жінку, пішов до неї і зліг з нею. Вона зачала й уродила сина, й він назвав його Соломон. Господь полюбив його
і послав пророка Натана, й цей дав йому ім'я Єдідея, згідно з Господнім словом.
Тим часом Йоав воював проти Рабби аммоніїв й здобув Водяне Місто.
І послав він посланців до Давида сказати йому: “Я воював проти Рабби й захопив Водяне Місто.
Збери, отже, останок військового люду, обложи місто й візьми його, бо як я його здобуду, воно назветься моїм ім'ям.”
Now bring the rest of the army and capture the city. Otherwise, I will capture it and get credit for the victory.”
Тоді Давид зібрав усе військо, двигнув на Раббу, воював проти неї й здобув її.
So David gathered the rest of the army and went to Rabbah, and he fought against it and captured it.
Він зняв з голови Мілкома вінець, який важив талант золота й мав у собі дорогий камінь; і покладено його на голову Давида. Вивіз також із міста здобичі превелику силу.
Людей же, що були в ньому, вивів і поставив їх до пил, залізних приладь та сокир залізних; заставив їх і цеглу виробляти. Так він чинив з усіма аммонійськими містами. Потім Давид повернувся зо своїм військом у Єрусалим.