Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Новый русский перевод
Господь послав пророка Натана до Давида, і він прийшов до нього та сказав йому: “Було собі два чоловіки в однім місті, один багатий, а другий убогий.
Господь послал к Давиду Нафана. Он пришел к нему и сказал:
— В одном городе было два человека, один богатый, а другой бедный.
— В одном городе было два человека, один богатый, а другой бедный.
В багатого була превелика сила овець і корів,
У богача было очень много мелкого и крупного скота,
а в бідного не було нічого крім овечки, однісінької, маленької, що він її купив і годував, і вона росла в нього разом з його дітьми. З його хліба вона їла й з його чаші пила, спала на його лоні й була йому як дочка.
а у бедняка не было ничего, кроме одной маленькой овечки, которую он купил. Он заботился о ней, и она выросла у него вместе с его детьми. Она ела из его тарелки, пила из его чаши и даже спала у него на груди. Она была у него как дочь.
Якось прийшов хтось У гості до багатого чоловіка, та цей пожалував узяти зо своїх власних овець і корів, щоб зготувати подорожньому, який прибув до нього, і він забрав овечку в убогого чоловіка й зготував її чоловікові, що прийшов до нього.”
К богачу пришел путник, но богач пожалел взять что-либо из своего мелкого или крупного скота, чтобы приготовить пищу для пришедшего к нему путника. Вместо этого он взял овечку бедняка и приготовил ее для того, кто пришел к нему.
Тоді Давид скипів великим гнівом на того чоловіка й скрикнув до Натана: “Як жив Господь! Чоловік, що зробив те заслужив смерть.
Сильно разгневался Давид на этого человека и сказал Нафану:
— Верно, как и то, что жив Господь, человек, который сделал это, заслуживает смерти!
— Верно, как и то, что жив Господь, человек, который сделал это, заслуживает смерти!
А за овечку поверне вчетверо за те, що вчинив таке й не мав співчуття.”
Он должен заплатить за овечку четырехкратно, потому что он сделал это и не имел сострадания.
Тоді Натан промовив до Давида: “Ти — той чоловік! Так говорить Господь Бог Ізраїля: Я тебе помазав царем над Ізраїлем, я тебе врятував з руки Саула,
Тогда Нафан сказал Давиду:
— Ты — тот человек! Вот что говорит Господь, Бог Израиля: «Я помазал тебя царем над Израилем и избавил тебя от руки Саула.
— Ты — тот человек! Вот что говорит Господь, Бог Израиля: «Я помазал тебя царем над Израилем и избавил тебя от руки Саула.
дав тобі дім пана твого й жінок пана твого на твоє лоно, дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо б цього було ще замало, додав би ще того й цього.
Я отдал тебе дом твоего господина и жен твоего господина отдал в твои объятия. Я отдал тебе дом Израиля и Иуды. И если бы всего этого было слишком мало, Я дал бы тебе еще больше.
Чому ж ти так зневажив Господа і вчинив те, що є злом у його очах? Урію хеттита вбив мечем, жінку його взяв собі за жінку, його ж ти вбив мечем аммонійським.
Так почему же ты пренебрег словом Господа, сделав зло в Его глазах? Ты поразил хетта Урию мечом и взял его жену себе в жены. Ты убил его мечом аммонитян.
І тому тепер меч навіки не відійде від дому твого за те, що ти мене зневажив і взяв жінку Урії хеттита, щоб була тобі за жінку.
Поэтому меч никогда не отступит от твоего дома, так как ты пренебрег Мной и взял себе в жены жену хетта Урии».
Так говорить Господь: З твого ж власного дому нашлю лихо на тебе; візьму твоїх жінок з-перед твоїх очей і віддам їх ближньому твому, і він буде спати з ними перед обличчям цього сонця.
Так говорит Господь: «Я наведу на тебя беду из твоего же дома. У тебя на глазах Я возьму твоих жен и отдам их твоему ближнему, и он будет спать с твоими женами так, что все будут об этом знать.
Ти потайки чинив це, а я зроблю це явним перед усім Ізраїлем, перед очима сонця.”
Ты сделал это тайно, а Я сделаю это пред всем Израилем и пред солнцем».
І сказав Давид до Натана. "Згрішив я проти Господа!” А Натан відповів Давидові: “Та Господь прощає тобі гріх твій: ти не вмреш.
И Давид сказал Нафану:
— Я согрешил перед Господом.
Нафан ответил:
— И Господь снял с тебя твой грех. Ты не умрешь.
— Я согрешил перед Господом.
Нафан ответил:
— И Господь снял с тебя твой грех. Ты не умрешь.
Тільки ж за те, що ти таким учинком тяжко образив Господа, дитина, що в тебе народилась, напевно вмре.”
Но так как, сделав это, ты выказал совершенное презрение Господу,43 сын, который у тебя родится, умрет.
І Натан пішов додому. Господь же вразив дитину, що вродила Давидові жінка Урії, і вона тяжко захворіла.
После этого Нафан ушел к себе домой. Господь поразил ребенка, которого жена Урии родила Давиду, и он заболел.
Давид благав Бога заради хлопця, постив, ходив у волосяниці, вночі ж лежав на долівці.
Давид молился Богу о ребенке. Он постился и проводил ночи в своей комнате лежа на земле.
Старші в палаці робили все, щоб підняти його з землі, та він не хотів і не їв нічого з ними.
Старейшины его дома стояли рядом с ним, пытаясь поднять его с земли, но он отказывался и не ел с ними никакой пищи.
Сьомого дня дитина вмерла, але слуги Давида боялися йому сказати, що дитина вмерла, бо думали: “Коли, була жива дитина, ми вмовляли його, та він не слухав; як же тепер йому сказати, що дитина вмерла? Як уболіватиме він від цього?”
На седьмой день ребенок умер. Слуги Давида боялись сказать ему, что ребенок мертв, так как они думали: «Когда ребенок был еще жив, мы говорили с Давидом, но он не слушал нас. Как же нам сказать ему, что ребенок умер? Он может что-нибудь сделать с собой».
Але Давид помітив, що слуги перешіптуються між собою, зрозумів, що дитина вмерла, й спитав слуг: “Чи дитина вмерла?” Вони відповіли: “Вмерла.”
Давид заметил, что его слуги перешептываются, и понял, что ребенок умер.
— Умер ребенок? — спросил он.
— Да, — ответили они, — умер.
— Умер ребенок? — спросил он.
— Да, — ответили они, — умер.
Встав тоді Давид із землі, помився, намастився, перемінив на собі одіж, пішов до Господнього дому та й поклонився. Потім прийшов додому й велів дати собі страву, і їв.
Тогда Давид поднялся с земли. Вымывшись, умастившись благовониями и переодевшись, он пошел в дом Господа и поклонился. Затем он пошел в свой дом, где по его приказу ему подали пищу, и поел.
Та його слуги спитали його: “Що має означати твоя поведінка? Коли дитя було живе, ти постив і плакав, коли ж дитя вмерло, ти встав і їв.”
Слуги спросили его:
— Почему ты поступаешь таким образом? Когда ребенок был жив, ты постился и плакал; теперь ребенок мертв, а ты встал и ешь!
— Почему ты поступаешь таким образом? Когда ребенок был жив, ты постился и плакал; теперь ребенок мертв, а ты встал и ешь!
Він відповів: “Поки дитина була ще жива, я постив і плакав, бо я думав: хто знає, може Господь змилосердиться надо мною й залишить дитину живою?
Он ответил:
— Когда ребенок еще был жив, я постился и плакал. Я думал: «Кто знает? Вдруг Господь будет милостив ко мне, и ребенок останется жив».
— Когда ребенок еще был жив, я постился и плакал. Я думал: «Кто знает? Вдруг Господь будет милостив ко мне, и ребенок останется жив».
Та тепер же, коли воно вмерло, чому б мені постити? Хіба я можу ще його назад повернути? Я піду до нього, а воно вже не повернеться до мене.”
Но теперь он умер, и зачем мне поститься? Разве я могу его вернуть? Я пойду к нему, а он ко мне не вернется.
Тоді Давид розважив Ветсавію, свою жінку, пішов до неї і зліг з нею. Вона зачала й уродила сина, й він назвав його Соломон. Господь полюбив його
Затем Давид утешил свою жену Вирсавию, вошел к ней и лег с ней. Она забеременела и родила сына. Давид назвал его Соломоном. Господь полюбил его
і послав пророка Натана, й цей дав йому ім'я Єдідея, згідно з Господнім словом.
и послал пророка Нафана, чтобы тот по повелению Господа назвал его Иедидия.44
Тим часом Йоав воював проти Рабби аммоніїв й здобув Водяне Місто.
Тем временем Иоав воевал против аммонитской столицы Раввы и взял царскую крепость.
І послав він посланців до Давида сказати йому: “Я воював проти Рабби й захопив Водяне Місто.
Иоав послал к Давиду вестников, говоря:
— Я воевал с Раввой и захватил ее водный запас.
— Я воевал с Раввой и захватил ее водный запас.
Збери, отже, останок військового люду, обложи місто й візьми його, бо як я його здобуду, воно назветься моїм ім'ям.”
Итак, собери оставшихся воинов, осади город и возьми его. Иначе я сам возьму город, и он будет назван моим именем.
Тоді Давид зібрав усе військо, двигнув на Раббу, воював проти неї й здобув її.
Давид собрал все войско, пошел на Равву и, сразившись, взял ее.
Він зняв з голови Мілкома вінець, який важив талант золота й мав у собі дорогий камінь; і покладено його на голову Давида. Вивіз також із міста здобичі превелику силу.
Он снял золотую корону с головы их царя45 — корона весила талант46 и была украшена драгоценным камнем — и возложил ее на свою голову.47 Еще он взял в городе огромную добычу.
Людей же, що були в ньому, вивів і поставив їх до пил, залізних приладь та сокир залізних; заставив їх і цеглу виробляти. Так він чинив з усіма аммонійськими містами. Потім Давид повернувся зо своїм військом у Єрусалим.
Он вывел жителей, которые были в нем, заставив их работать пилами, железными мотыгами и топорами, а также изготавливать кирпичи.48 Он поступил так со всеми аммонитскими городами. После этого Давид со всем своим войском вернулся в Иерусалим.