Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Cовременный перевод WBTC
Господь послав пророка Натана до Давида, і він прийшов до нього та сказав йому: “Було собі два чоловіки в однім місті, один багатий, а другий убогий.
Господь послал к Давиду Нафана, и тот сказал: "В одном городе было два человека, один богатый, а другой бедный.
В багатого була превелика сила овець і корів,
У богатого было очень много мелкого и крупного скота,
а в бідного не було нічого крім овечки, однісінької, маленької, що він її купив і годував, і вона росла в нього разом з його дітьми. З його хліба вона їла й з його чаші пила, спала на його лоні й була йому як дочка.
а у бедного не было ничего, кроме маленькой овечки, которую он купил. Он выкормил её, и она выросла вместе с его детьми. Она ела то, что он ел, пила из его чаши, спала у него на груди и была ему как дочь.
Якось прийшов хтось У гості до багатого чоловіка, та цей пожалував узяти зо своїх власних овець і корів, щоб зготувати подорожньому, який прибув до нього, і він забрав овечку в убогого чоловіка й зготував її чоловікові, що прийшов до нього.”
Однажды, к богатому человеку пришёл странник. Но богач не хотел брать из своих овец и коров, чтобы приготовить еду для странника. Он взял овечку бедняка и приготовил её для гостя, который пришёл к нему".
Тоді Давид скипів великим гнівом на того чоловіка й скрикнув до Натана: “Як жив Господь! Чоловік, що зробив те заслужив смерть.
Давид очень разгневался на этого человека и сказал Нафану: "Жив Господь! Человек, сделавший это, достоин смерти!
А за овечку поверне вчетверо за те, що вчинив таке й не мав співчуття.”
За овечку он должен заплатить вчетверо, ибо сделал это страшное дело и не имел сострадания".
Тоді Натан промовив до Давида: “Ти — той чоловік! Так говорить Господь Бог Ізраїля: Я тебе помазав царем над Ізраїлем, я тебе врятував з руки Саула,
И сказал Нафан Давиду: "Ты — тот человек! Вот что говорит Господь, Бог Израиля: "Я помазал тебя на царство в Израиле, Я избавил тебя от руки Саула.
дав тобі дім пана твого й жінок пана твого на твоє лоно, дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо б цього було ще замало, додав би ще того й цього.
Я дал тебе дом господина твоего, и дал тебе жён господина твоего, и царства Израиля и Иудеи. И если бы этого было мало, Я дал бы тебе ещё больше.
Чому ж ти так зневажив Господа і вчинив те, що є злом у його очах? Урію хеттита вбив мечем, жінку його взяв собі за жінку, його ж ти вбив мечем аммонійським.
Почему же ты пренебрёг словом Господа, сделав то, что Он считает злом? Ты поразил мечом Урию Хеттеянина и взял себе его жену. Ты убил его мечом аммонитян.
І тому тепер меч навіки не відійде від дому твого за те, що ти мене зневажив і взяв жінку Урії хеттита, щоб була тобі за жінку.
Поэтому, меч всегда будет угрожать твоему дому за то, что ты пренебрёг Мною и взял себе в жёны жену Урии Хеттеянина".
Так говорить Господь: З твого ж власного дому нашлю лихо на тебе; візьму твоїх жінок з-перед твоїх очей і віддам їх ближньому твому, і він буде спати з ними перед обличчям цього сонця.
Так говорит Господь: "Я навлеку беды против тебя в твоём собственном доме. У тебя на глазах Я возьму твоих жён и отдам их человеку, который очень близок тебе. И будет он спать с твоими жёнами, и все будут об этом знать.
Ти потайки чинив це, а я зроблю це явним перед усім Ізраїлем, перед очима сонця.”
Ты сделал это тайно, Я же сделаю это перед всем Израилем"".
І сказав Давид до Натана. "Згрішив я проти Господа!” А Натан відповів Давидові: “Та Господь прощає тобі гріх твій: ти не вмреш.
И сказал Давид Нафану: "Согрешил я перед Господом". Нафан ответил Давиду: "Господь простил тебе грехи твои. Ты не умрёшь.
Тільки ж за те, що ти таким учинком тяжко образив Господа, дитина, що в тебе народилась, напевно вмре.”
Но так как, сделав это, ты презрел Господа, то умрёт родившийся у тебя сын".
І Натан пішов додому. Господь же вразив дитину, що вродила Давидові жінка Урії, і вона тяжко захворіла.
После того, как Нафан пошёл к себе в дом, Господь поразил ребёнка, которого родила Давиду жена Урии, и он заболел.
Давид благав Бога заради хлопця, постив, ходив у волосяниці, вночі ж лежав на долівці.
Давид молился Богу о младенце. Он постился и, уединившись в доме, проводил ночи, лёжа на земле.
Старші в палаці робили все, щоб підняти його з землі, та він не хотів і не їв нічого з ними.
Старейшины дома его пришли к нему, чтобы поднять его с земли, но он не встал и отказался есть с ними.
Сьомого дня дитина вмерла, але слуги Давида боялися йому сказати, що дитина вмерла, бо думали: “Коли, була жива дитина, ми вмовляли його, та він не слухав; як же тепер йому сказати, що дитина вмерла? Як уболіватиме він від цього?”
На седьмой день младенец умер. Слуги Давида боялись сказать ему, что ребёнок мёртв, ибо думали: "Мы пытались говорить с Давидом, когда ребёнок был ещё жив, но он отказывался слушать нас. Как же нам сказать ему, что ребёнок умер? Он сделает что-нибудь безумное".
Але Давид помітив, що слуги перешіптуються між собою, зрозумів, що дитина вмерла, й спитав слуг: “Чи дитина вмерла?” Вони відповіли: “Вмерла.”
Давид заметил, что слуги его перешёптываются между собой, и понял, что ребёнок умер. Он спросил: "Умер ребёнок?" Слуги ответили: "Да, умер".
Встав тоді Давид із землі, помився, намастився, перемінив на собі одіж, пішов до Господнього дому та й поклонився. Потім прийшов додому й велів дати собі страву, і їв.
Тогда Давид встал с земли, умылся, помазался маслом, переоделся и пошёл в дом Господа молиться. Затем он пошёл домой и потребовал, чтобы ему принесли еду. Слуги принесли ему еду, и он стал есть.
Та його слуги спитали його: “Що має означати твоя поведінка? Коли дитя було живе, ти постив і плакав, коли ж дитя вмерло, ти встав і їв.”
Слуги Давида спросили его: "Почему ты ведёшь себя так? Когда ребёнок был ещё жив, ты постился и плакал, а когда ребёнок умер, ты встал и попросил есть".
Він відповів: “Поки дитина була ще жива, я постив і плакав, бо я думав: хто знає, може Господь змилосердиться надо мною й залишить дитину живою?
Давид ответил: "Когда ребёнок был ещё жив, я постился и плакал потому, что думал: "Кто знает? Может помилует меня Господь, и дитя останется живым".
Та тепер же, коли воно вмерло, чому б мені постити? Хіба я можу ще його назад повернути? Я піду до нього, а воно вже не повернеться до мене.”
Но сейчас ребёнок умер. Зачем же мне поститься? Разве я могу возвратить его? Нет! Когда-нибудь я пойду к нему, а он не вернётся ко мне".
Тоді Давид розважив Ветсавію, свою жінку, пішов до неї і зліг з нею. Вона зачала й уродила сина, й він назвав його Соломон. Господь полюбив його
Затем Давид утешил Вирсавию, жену свою. Он вошёл к ней и спал с ней. Она снова забеременела и родила сына, которого они назвали Соломоном. И Господь полюбил его.
і послав пророка Натана, й цей дав йому ім'я Єдідея, згідно з Господнім словом.
Господь послал пророка Нафана, и тот от имени Господа дал ребёнку имя: Иедидиа.
Тим часом Йоав воював проти Рабби аммоніїв й здобув Водяне Місто.
Равва была столицей аммонитян. Иоав воевал против Раввы и захватил город.
І послав він посланців до Давида сказати йому: “Я воював проти Рабби й захопив Водяне Місто.
Иоав отправил послов к Давиду сказать: "Я воевал против Раввы и захватил город Воды.
Збери, отже, останок військового люду, обложи місто й візьми його, бо як я його здобуду, воно назветься моїм ім'ям.”
Теперь собери остальной народ, подойди к городу и захвати его. Если я возьму город, то он будет назван моим именем".
Тоді Давид зібрав усе військо, двигнув на Раббу, воював проти неї й здобув її.
И собрал Давид весь народ и пошёл к Равве. Он сразился против Раввы и захватил город.
Він зняв з голови Мілкома вінець, який важив талант золота й мав у собі дорогий камінь; і покладено його на голову Давида. Вивіз також із міста здобичі превелику силу.
Давид снял с головы их царя венец из чистого золота, украшенный драгоценными камнями, который весил один талант. Венок этот был возложен на голову Давида. И вынес Давид из города много драгоценных вещей.
Людей же, що були в ньому, вивів і поставив їх до пил, залізних приладь та сокир залізних; заставив їх і цеглу виробляти. Так він чинив з усіма аммонійськими містами. Потім Давид повернувся зо своїм військом у Єрусалим.
Давид также вывел всех жителей Раввы и заставил их работать пилами, железными молотилками и топорами и обжигать кирпич. Так он поступил со всеми аммонитскими городами. Затем Давид и всё его войско возвратились в Иерусалим.