Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
По тому ж сталось таке. Була в Авесалома, сина Давида, сестра вродлива, на ім'я Тамар, і закохався в неї Амнон, син Давида.
І сталося після цього, що в Авесалома, сина Давида, була сестра, дуже вродлива, на ім’я Тимар, і її полюбив Амнон, син Давида.
І мучивсь Амнон, що аж занедужав через свою сестру Тамар, бо вона була дівицею, й Амнонові здавалось неможливим зробити їй будь-що.
І Амнон був засмучений аж до хвороби через свою сестру Тимар, бо вона була дівчиною, і тяжким було в очах Амнона щось їй учинити.
А був у Амнона приятель, на ім'я Йонадав, син Шімеа, брата Давида, і був Йонадав чоловік вельми хитрий.
А в Амнона був друг, його ім’я — Йонадав, син Самаа, брата Давида. Йонадав був дуже мудрим чоловіком.
І спитав його: “Чого то ти, царевичу, кожного дня такий пригнічений? Невже мені не скажеш?” Амнон же йому: “Люблю Тамар, сестру мого брата Авесалома.”
І він сказав йому: Що з тобою, чому ти так хворієш, сину царя, з дня на день? Чи не розповіси мені? А Амнон йому відповів: Я кохаю Тимару, сестру Авесалома, мого брата.
На те Йонадав до нього каже: “Лягай у ліжко та вдай недужого, і як твій батько прийде навідатись до тебе, ти йому скажеш: Нехай моя сестра Тамар прийде та дасть мені щонебудь з'їсти: зготує перед очима у мене страву, щоб я бачив і їв з рук її.”
Тоді Йонадав сказав йому: Лягай на своє ліжко і вдай хворого, і коли твій батько ввійде, щоб тебе побачити, то скажеш йому: Нехай прийде моя сестра Тимар і погодує мене, і нехай приготує їжу перед моїми очима, так, щоб я бачив, і їстиму з її рук!
Ліг Амнон і вдав недужого. Коли прийшов цар на нього подивитись, Амнон до царя мовив: “Нехай моя сестра Тамар прийде й зготує перед моїми очима кілька медяників, і я їх з'їм з її руки.”
Тож Амнон ліг і зробився хворим. Увійшов цар, щоб його побачити, а Амнон промовив до царя: Нехай прийде до мене моя сестра Тимар і спече дві паляниці перед моїми очима, і їстиму з її рук!
І послав Давид до дому до Тамарі сказати їй: “Піди до дому твого брата Амнона й зготуй йому їжу.”
І Давид послав до Тимари в дім, кажучи: Піди в дім твого брата Амнона і приготуй йому їжу!
Тоді пішла Тамар до дому Амнона, брата свого, що лежав у ліжку; взяла муки, замісила й зготувала перед очима у нього медяники та й спекла їх.
І Тимар прийшла в дім Амнона, свого брата, а він лежав. Вона взяла тісто і замісила, спекла перед його очима і приготувала паляниці.
Потім узяла пательню й випорожнила перед ним. Він, однак, не хотів їсти й повелів: “Виведіть усіх геть від мене!” І як усі повиходили від нього,
Взяла сковорідку і випорожнила перед ним, та він не захотів їсти. І сказав Амнон: Виведіть кожного чоловіка з-перед мене! І вивели кожного чоловіка з-перед нього.
Амнон каже до Тамарі: “Принеси їжу в кімнату, щоб я міг поживитися з твоєї руки. Взяла Тамар медяники, що зготувала, й принесла їх Амнонові, братові своєму досередини в кімнату.
І промовив Амнон до Тимари: Принеси їжу до кімнати, і їстиму з твоїх рук! І взяла Тимар паляниці, які зробила, і внесла Амнонові, своєму братові, у кімнату,
Як вона подавала йому їсти, він ухопив її та й каже до неї: “Ходи, лягай зі мною, моя сестро!”
й подала йому їсти, а він схопив її і сказав їй: Давай, переспи зі мною, моя сестро!
Вона йому відповіла: “Ні, мій брате! Не безчесть мене, бо так в Ізраїлі не водиться! Не чини такого божевілля!
Вона ж відповіла йому: Ні, мій брате, не безчесть мене, бо такого не слід чинити в Ізраїлі! Не вчини цього безглуздя!
Куди я понесу мій сором? Та й ти будеш неначе який безчесний в Ізраїлі! Тому поговори лишень з царем, він мене тобі не відмовить.”
І куди я понесу свою ганьбу, і ти будеш, як один з безумних в Ізраїлі! Тепер же поговори із царем, бо не затримає мене від тебе!
Він же не хотів слухати її голосу, але насильно її знечестив, лігши з нею.
Але Амнон не захотів послухатись її голосу, подужав її, упокорив її і переспав з нею.
Після того Амнон зненавидів її вельми глибокою ненавистю, — ненависть, якою її зненавидів, була більша за любов, що почував був до неї, — і сказав їй: “Уставай! Геть звідси!”
Та Амнон зненавидів її дуже великою ненавистю, бо сильною була ненависть, якою її зненавидів, — понад любов, якою її полюбив. І сказав їй Амнон: Устань і йди!
Вона ж до нього каже: “Ні, мій брате, проганяти мене — це гірша кривда, ніж перша, що ти мені заподіяв.” Та він не хотів її слухати,
І сказала йому Тимар: Ні, брате, бо останнє зло, — щоб відіслати мене, — більше від першого, яке ти вчинив зі мною! Та Амнон не захотів послухатися її голосу.
а кликнув хлопця, що був на послугах у нього, й велів: “Виведи її геть від мене й засунь двері за нею.”
Він покликав свого слугу, який був над його домом, і сказав йому: Геть відішліть цю від мене! І замкни за нею двері!
Була ж на ній одежа з довгими рукавами, бо так колись вдягались царські дочки-дівиці. І її вивів слуга надвір і засунув двері за нею.
На ній був одяг з довгими рукавами, бо так у свій одяг одягалися дочки царя — дівчата. Його слуга вивів її геть і замкнув за нею двері.
Тоді Тамар посипала собі пороху на голову й роздерла одежу з довгими рукавами, що мала на собі, і, схопивши голову в руки, пішла та, йдучи, ридала.
А Тимар взяла попіл, посипала на свою голову і роздерла одяг з довгими рукавами, якийбув на ній, і поклала свої руки на свою голову, і так усе ходила й голосила [1].
Брат її Авесалом сказав до неї: “Чи не був твій брат Амнон із тобою? Але тепер, моя сестро, мовчи: він бо брат твій. Не бери собі цього до серця!” І жила Тамар покинута в домі свого брата Авесалома.
І сказав їй Авесалом, її брат: Хіба не Амнон, твій брат, був з тобою? Тож тепер, моя сестро, мовчи, бо він — твій брат! Не клади у своє серце, щоб говорити про цю справу! І Тимар перебувала, як вдова, у домі Авесалома, свого брата.
Коли дізнався цар Давид про всю ту справу, то закипів гнівом, але він не докорив своєму синові Амнонові, якого він любив, бо то був його перворідень.
Коли цар Давид почув про всі ці справи, то дуже розгнівався, та він не засмутив душі Амнона, свого сина, тому що любив його, адже він був його первенцем.
Авесалом не сказав Амнонові ні слова, ні доброго, ані злого, бо ненавидів Амнона за те, що знечестив його сестру Тамар.
А Авесалом не говорив з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона з тої причини, що він збезчестив його сестру Тимару.
Сталося, що два роки пізніше Авесалом справляв стрижку овець в Ваал-Хацорі, що біля Ефраїму, і запросив Авесалом усіх царських синів.
І сталося після двох років часу, коли в Авесалома стригли отари у Веласорі поблизу Єфрема, то Авесалом покликав усіх синів царя.
Прийшов Авесалом до царя та й каже: “Дивись, слуга твій справляє стрижку овець. Нехай же цар із слугами зволить прийти до слуги свого.”
І пішов Авесалом до царя, і сказав: Ось стрижуть отари у твого раба, нехай прийде цар і його слуги з твоїм рабом.
І відповів цар Авесаломові: “Ні, сину, не можемо всі тепер прийти, щоб тебе не обтяжувати.” Той наполягав, та він не хотів іти, лише поблагословив його.
І сказав цар Авесаломові: Ні, мій сину, усі ми не підемо і не обтяжимо тебе. Тоді він змушував його, але той не захотів іти, та поблагословив його.
Тоді Авесалом сказав: “Якщо ні, то, прошу, нехай принаймні мій брат Амнон іде з нами.” Цар йому відповів: “Чого він має йти з тобою?”
І сказав Авесалом: Якщо ні, нехай піде з нами Амнон, мій брат. І сказав йому цар: Навіщо піде з тобою?
Як же Авесалом наполягав, він дозволив з ним піти Амнонові й усім царським синам. І справив Авесалом такий бенкет, наче царський бенкет.
І змушував його Авесалом, і він відіслав з ним Амнона і всіх синів царя. Тож Авесалом зробив бенкет, наче бенкет царя.
Авесалом слугам своїм наказав, мовивши: “Пильчуйте, коли Амнонові стане від вина весело на серці й коли я скажу вам: Вдарте на Амнона! — Тоді ви його вб'єте. Не бійтесь, це я даю вам наказ. Будьте відважні й покажіть себе хоробрими.”
І Авесалом сказав своїм слугам, наказуючи: Глядіть, як тільки стане добре серцю Амнона від вина, то я скажу вам: Побийте Амнона і вбийте його! Не злякайтеся! Хіба не я наказую вам? Будьте мужніми і станьте синами сильних!
І розбавились слуги Авесалома з Амноном так, як велів їм Авесалом. Посхоплювались тоді усі царевичі, сіли кожен на свого мула верхи й повтікали.
І слуги Авесалома вчинили Амнонові так, як наказав їм Авесалом. А всі сини царя піднялися, посідали, — кожний на свого осла, — і втекли.
Були вони ще в дорозі, як дійшла до Давида чутка: “Повбивав Авесалом усіх царських синів, що ні один з них не зоставсь.”
І сталося, коли вони були в дорозі, то до Давида дійшла чутка, що Авесалом повбивав усіх синів царя, і не залишилося з них жодного.
Устав цар, роздер на собі одежу та й простерся на землі; усі його слуги, що стояли коло нього, також пороздирали одежі.
І цар устав, розірвав свій одяг і ліг на землю, і всі його слуги, які стояли довкола нього, роздерли своє вбрання.
А Йонадав, син Шімеа, Давидового брата, так озвався, кажучи: “Нехай мій пан не думає, що помордовано всіх юнаків-царевичів, вбито тільки одного Амнона. В Авесалома було таке рішення вже з того дня, як Амнон знечестив його сестру Тамар.
Та Йонадав, син Самаа, брата Давида, звернувся до нього, кажучи: Хай мій володар-цар не говорить, що він убив кожного юнака із синів царя, бо єдиний Амнон помер! Адже він лежав на устах Авесалома від дня, в який збезчестив його сестру Тимару.
Тож нехай цар, мій володар, не бере собі до серця цієї вістки, що всі царевичі повбивані, бо забито тільки одного Амнона.”
Тепер же хай не покладе собі на серце мій володар-цар слово, кажучи: Померли всі царські сини! — бо єдиний Амнон помер.
Авесалом утік. А юнак, що був на сторожі, підвів очі й дивиться: як багато людей іде Хоронаїм-дорогою, спускаючися схилом гори.
Тим часом Авесалом утік. Слуга, який стежив, підняв свої очі й побачив, що ось багато людей ішло дорогою за ним зі сторони гори на сході. І прийшов той, хто стежив, і сповістив цареві, кажучи: Мужів побачив я на дорозі з гір зі сторони гори.
Йонадав і каже до царя: “Ось біжать царські сини; як слуга твій сказав, так воно й є.”
І сказав Йонадав цареві: Ось це — сини царя! За словом твого раба саме так і трапилось.
Ледве встиг він сказати це, як прибули царські сини, плачучи вголос; та й сам цар з усіма слугами теж ревно заплакав.
І сталося, коли він закінчив говорити, ось прийшли сини царя, підвищили свій голос і заплакали. І цар, і всі його слуги заголосили дуже великим плачем.
Але Авесалом утік: пішов він до Талмая, Амігудового сина, гешурського царя. І оплакував Давид свого сина по всі дні.
Авесалом же втік і пішов до Толми, сина Еміюда, царя Ґедсура, у землю Махад. А цар Давид оплакував свого сина всі дні.
Авесалом же втік і пішов у Гешур, і перебував там три роки.
Авесалом втік і пішов до Ґедсура, і пробув там три роки.