Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Cовременный перевод WBTC
По тому ж сталось таке. Була в Авесалома, сина Давида, сестра вродлива, на ім'я Тамар, і закохався в неї Амнон, син Давида.
У Авессалома, сына Давида, была очень красивая сестра, по имени Фамарь. Другой сын Давида, Амнон, полюбил Фамарь.
І мучивсь Амнон, що аж занедужав через свою сестру Тамар, бо вона була дівицею, й Амнонові здавалось неможливим зробити їй будь-що.
Амнон довёл себя до болезни, думая о Фамари, так как Фамарь была девственница, и Амнон считал невозможным что-либо сделать с ней.
А був у Амнона приятель, на ім'я Йонадав, син Шімеа, брата Давида, і був Йонадав чоловік вельми хитрий.
У Амнона был друг, по имени Ионадав, сын Самая (Самай был братом Давида). Ионадав был очень умным человеком.
І спитав його: “Чого то ти, царевичу, кожного дня такий пригнічений? Невже мені не скажеш?” Амнон же йому: “Люблю Тамар, сестру мого брата Авесалома.”
Он сказал Амнону: "Почему ты худеешь с каждым днём? Ты же царский сын! У тебя вдоволь еды, а ты худеешь. Скажи мне!" И Амнон сказал ему: "Я люблю Фамарь, сестру моего сводного брата Авессалома".
На те Йонадав до нього каже: “Лягай у ліжко та вдай недужого, і як твій батько прийде навідатись до тебе, ти йому скажеш: Нехай моя сестра Тамар прийде та дасть мені щонебудь з'їсти: зготує перед очима у мене страву, щоб я бачив і їв з рук її.”
Ионадав сказал ему: "Ложись в постель и притворись больным. И когда отец твой придёт навестить тебя, скажи ему: "Пусть придёт Фамарь, сестра моя, и накормит меня. Пусть она приготовит еду у меня на глазах. Я увижу это и поем из её рук"".
Ліг Амнон і вдав недужого. Коли прийшов цар на нього подивитись, Амнон до царя мовив: “Нехай моя сестра Тамар прийде й зготує перед моїми очима кілька медяників, і я їх з'їм з її руки.”
Амнон лёг и притворился больным. Когда царь пришёл навестить его, Амнон сказал ему: "Пожалуйста, пусть придёт сестра моя, Фамарь, и испечёт для меня пару лепёшек, и я поем из её рук".
І послав Давид до дому до Тамарі сказати їй: “Піди до дому твого брата Амнона й зготуй йому їжу.”
И послал Давид к Фамари домой сказать: "Пойди в дом Амнона, брата твоего, и приготовь ему еду".
Тоді пішла Тамар до дому Амнона, брата свого, що лежав у ліжку; взяла муки, замісила й зготувала перед очима у нього медяники та й спекла їх.
И пошла Фамарь в дом своего брата Амнона. Амнон лежал в постели. Фамарь взяла немного муки, замесила её, слепила лепёшки на глазах у Амнона и испекла их.
Потім узяла пательню й випорожнила перед ним. Він, однак, не хотів їсти й повелів: “Виведіть усіх геть від мене!” І як усі повиходили від нього,
Затем она сняла со сковороды лепёшки и подала их Амнону. Но он отказался есть. Он сказал: "Пусть все выйдут отсюда!" И все слуги вышли из комнаты.
Амнон каже до Тамарі: “Принеси їжу в кімнату, щоб я міг поживитися з твоєї руки. Взяла Тамар медяники, що зготувала, й принесла їх Амнонові, братові своєму досередини в кімнату.
Тогда Амнон сказал Фамари: "Отнеси еду в мою спальню, и я поем из твоих рук". Фамарь отнесла еду, которую приготовила для брата, к нему в спальню.
Як вона подавала йому їсти, він ухопив її та й каже до неї: “Ходи, лягай зі мною, моя сестро!”
Но когда она начала кормить его, он схватил её и сказал ей: "Иди и ложись со мной в постель, сестра моя".
Вона йому відповіла: “Ні, мій брате! Не безчесть мене, бо так в Ізраїлі не водиться! Не чини такого божевілля!
Но она сказала: "Нет, брат мой! Не заставляй меня! Такие ужасные вещи не должны происходить в Израиле! Не делай этого бесстыдства!
Куди я понесу мій сором? Та й ти будеш неначе який безчесний в Ізраїлі! Тому поговори лишень з царем, він мене тобі не відмовить.”
А я, как смогу я избавиться от своего бесчестия? И тебя люди будут считать одним из безумных в Израиле. Пожалуйста, поговори с царём. Он разрешит тебе жениться на мне".
Він же не хотів слухати її голосу, але насильно її знечестив, лігши з нею.
Но он не хотел слушать её, и так как был сильнее, одолел её и изнасиловал.
Після того Амнон зненавидів її вельми глибокою ненавистю, — ненависть, якою її зненавидів, була більша за любов, що почував був до неї, — і сказав їй: “Уставай! Геть звідси!”
Потом Амнон возненавидел её. Он возненавидел её так, что ненависть его к ней была сильнее, чем любовь, которая была у него к ней раньше. И сказал ей Амнон: "Встань и уйди отсюда!"
Вона ж до нього каже: “Ні, мій брате, проганяти мене — це гірша кривда, ніж перша, що ти мені заподіяв.” Та він не хотів її слухати,
Фамарь сказала ему: "Нет! Не прогоняй меня. Это зло будет ещё больше, чем то, которое ты уже причинил мне!" Но Амнон не хотел её слушать.
а кликнув хлопця, що був на послугах у нього, й велів: “Виведи її геть від мене й засунь двері за нею.”
Он позвал своего слугу и сказал ему: "Выгони отсюда эту женщину и запри за ней дверь".
Була ж на ній одежа з довгими рукавами, бо так колись вдягались царські дочки-дівиці. І її вивів слуга надвір і засунув двері за нею.
И слуга вывел её и запер за ней дверь. Фамарь была одета в длинную разноцветную одежду. Такую одежду носили царские дочери-девственницы.
Тоді Тамар посипала собі пороху на голову й роздерла одежу з довгими рукавами, що мала на собі, і, схопивши голову в руки, пішла та, йдучи, ридала.
Фамарь посыпала свою голову пеплом и разодрала свою разноцветную одежду. Затем она обхватила голову руками и пошла, громко рыдая.
Брат її Авесалом сказав до неї: “Чи не був твій брат Амнон із тобою? Але тепер, моя сестро, мовчи: він бо брат твій. Не бери собі цього до серця!” І жила Тамар покинута в домі свого брата Авесалома.
И сказал ей брат её Авессалом: "Не брат ли твой Амнон был с тобой? Успокойся, сестра моя. Он — твой брат. Не принимай это близко к сердцу". И жила Фамарь, обесчещенная женщина, в доме своего брата Авессалома.
Коли дізнався цар Давид про всю ту справу, то закипів гнівом, але він не докорив своєму синові Амнонові, якого він любив, бо то був його перворідень.
Когда царь Давид услышал обо всём этом, он сильно разгневался.
Авесалом не сказав Амнонові ні слова, ні доброго, ані злого, бо ненавидів Амнона за те, що знечестив його сестру Тамар.
Авессалом же не сказал Амнону ни одного слова, ни хорошего, ни плохого, но возненавидел Амнона за то, что тот обесчестил его сестру Фамарь.
Сталося, що два роки пізніше Авесалом справляв стрижку овець в Ваал-Хацорі, що біля Ефраїму, і запросив Авесалом усіх царських синів.
Через два года Авессалом стриг овец в Ваал-Гацоре. И Авессалом пригласил туда всех царских сыновей.
Прийшов Авесалом до царя та й каже: “Дивись, слуга твій справляє стрижку овець. Нехай же цар із слугами зволить прийти до слуги свого.”
Авессалом пришёл к царю и сказал: "Ко мне пришли люди стричь овец. Пожалуйста, пусть царь и слуги его присоединятся ко мне".
І відповів цар Авесаломові: “Ні, сину, не можемо всі тепер прийти, щоб тебе не обтяжувати.” Той наполягав, та він не хотів іти, лише поблагословив його.
Но царь Давид сказал Авессалому: "Нет, сын мой. Мы не пойдём все. Мы только будем тебе обузой". Авессалом сильно упрашивал его, но царь, благословив сына, отказался идти.
Тоді Авесалом сказав: “Якщо ні, то, прошу, нехай принаймні мій брат Амнон іде з нами.” Цар йому відповів: “Чого він має йти з тобою?”
Тогда Авессалом сказал ему: "Если ты не хочешь, то позволь брату моему Амнону пойти с нами". Царь спросил его: "Зачем ему идти с тобой?"
Як же Авесалом наполягав, він дозволив з ним піти Амнонові й усім царським синам. І справив Авесалом такий бенкет, наче царський бенкет.
Но Авессалом продолжал упрашивать его, и Давид отпустил с ним Амнона и всех остальных царских сыновей.
Авесалом слугам своїм наказав, мовивши: “Пильчуйте, коли Амнонові стане від вина весело на серці й коли я скажу вам: Вдарте на Амнона! — Тоді ви його вб'єте. Не бійтесь, це я даю вам наказ. Будьте відважні й покажіть себе хоробрими.”
Тогда Авессалом приказал своим слугам: "Смотрите за Амноном. Когда он развеселится от выпитого вина, и я скажу вам: "Поразите Амнона!", — тогда убейте его. Не бойтесь. Это я приказываю вам, а вы только исполняете моё приказание. Будьте смелы и мужественны".
І розбавились слуги Авесалома з Амноном так, як велів їм Авесалом. Посхоплювались тоді усі царевичі, сіли кожен на свого мула верхи й повтікали.
И слуги Авессалома сделали так, как он им приказал. Они убили Амнона, а все другие царские сыновья сели каждый на своего мула и убежали.
Були вони ще в дорозі, як дійшла до Давида чутка: “Повбивав Авесалом усіх царських синів, що ні один з них не зоставсь.”
Пока царские сыновья были ещё в пути, до Давида дошёл слух, что Авессалом убил всех царских сыновей, и не осталось ни одного из них.
Устав цар, роздер на собі одежу та й простерся на землі; усі його слуги, що стояли коло нього, також пороздирали одежі.
И встал царь, разодрал на себе одежды и лёг на землю. И все слуги, стоявшие возле него, тоже разодрали свои одежды.
А Йонадав, син Шімеа, Давидового брата, так озвався, кажучи: “Нехай мій пан не думає, що помордовано всіх юнаків-царевичів, вбито тільки одного Амнона. В Авесалома було таке рішення вже з того дня, як Амнон знечестив його сестру Тамар.
Но Ионадав, сын Самая, брата Давида, сказал: "Пусть не думает господин мой, что убиты все царские сыновья! Убит только Амнон. Авессалом собирался сделать это с того дня, когда Амнон изнасиловал сестру его Фамарь.
Тож нехай цар, мій володар, не бере собі до серця цієї вістки, що всі царевичі повбивані, бо забито тільки одного Амнона.”
Господин мой, не думай, что все сыновья царские убиты. Убит один только Амнон".
Авесалом утік. А юнак, що був на сторожі, підвів очі й дивиться: як багато людей іде Хоронаїм-дорогою, спускаючися схилом гори.
Между тем, Авессалом сбежал. Человек, стоявший на страже у городской стены, увидел на дороге много людей, спускавшихся по склону горы.
Йонадав і каже до царя: “Ось біжать царські сини; як слуга твій сказав, так воно й є.”
Тогда Ионадав сказал царю: "Смотри, я был прав! Это идут царские сыновья".
Ледве встиг він сказати це, як прибули царські сини, плачучи вголос; та й сам цар з усіма слугами теж ревно заплакав.
И как только он это сказал, пришли царские сыновья, громко плача. И сам царь и все слуги его громко рыдали.
Але Авесалом утік: пішов він до Талмая, Амігудового сина, гешурського царя. І оплакував Давид свого сина по всі дні.
Царь Давид оплакивал сына своего каждый день. Авессалом же сбежал и пошёл к Фалмаю, сыну Емиуда, царю Гессурскому.
Авесалом же втік і пішов у Гешур, і перебував там три роки.
Авессалом убежал, пришёл в Гессур и пробыл там три года.