Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Cовременный перевод WBTC
Тоді зворушився цар і пішов до горниці над ворітьми, заплакав і так говорив, плачучи: “Сину мій Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, щоб я був умер замість тебе! Авесаломе, мій сину, сину мій!”
Иоаву сказали: "Царь плачет и горюет об Авессаломе".
Тим часом донесли Йоавові: “Слухай, цар плаче та сумує за Авесаломом!”
И победа в тот день обернулась печалью для всего народа, потому что люди слышали, что царь очень скорбит о своём сыне.
І обернулась того дня перемога в жалобу всього народу, бо народ почув того дня, що цар уболіває над своїм сином.
Народ входил в город, стараясь не шуметь, как люди, которые стыдятся, когда бегут с битвы.
Тому входив того дня народ крадькома в місто, як прокрадається засоромлене військо, що втекло в часі бою.
А царь, закрыв лицо, громко рыдал: "О сын мой Авессалом! Авессалом, сын мой, сын мой!"
Цар же закрив собі обличчя й кричав уголос: “Сину мій Авесаломе, Авесаломе мій сину, мій сину!”
Иоав пришёл к царю в дом и сказал: "Ты унизил сегодня всех своих воинов, которые спасли твою жизнь, жизнь твоих сыновей и дочерей, и жизнь жён твоих и наложниц.
І ввійшов Йоав до царя в дім і каже: “Сьогодні покрив ти соромом обличчя усіх твоїх слуг, що спасли нині життя твоє, твоїх синів, твоїх дочок, твоїх жінок і твоїх наложниць,
Ты любишь тех, кто ненавидит тебя, и ненавидишь тех, кто тебя любит. Ты показал сегодня, что воины и слуги ничего для тебя не значат. Я вижу, что тебе было бы приятнее, если бы Авессалом был сегодня жив, а мы все убиты.
бо ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить! Ти бо сьогодні показав, що воєводи й слуги У тебе ніщо; бо тепер я знаю, що як би Авесалом був живий, а всі ми сьогодні вмерли, ти був би нині задоволений.
Выйди и поговори со своими воинами. Приободри их! Клянусь Господом, если ты не выйдешь, в эту же ночь не останется у тебя ни одного человека. И это будет страшнее любого бедствия, которое ты знал с детских лет".
Ото вставай тепер, вийди та й промов приязно до твоїх слуг, бо, клянусь Господом, коли ти не вийдеш, цієї ж ночі ніхто не зостанеться з тобою. А це буде гірше тобі за все лихо, що спало на тебе від твоєї молодости.”
И встал царь и сел у ворот. Народу возвестили об этом, и весь народ предстал перед царём. Между тем, все израильтяне, которые были с Авессаломом, разбежались по домам.
Тож устав цар і сів у брамі. І сповіщено всьому народові: “Дивіться, цар сидить у брамі.” І ввесь народ прийшов перед царя. Ізраїльтяни ж порозбігались — кожен у свій намет.
Во всех коленах Израиля люди спорили друг с другом и говорили: "Царь избавил нас от наших врагов и освободил нас от филистимлян. А сейчас он сам бежал от Авессалома.
Увесь народ — в усіх колінах ізраїльських — ремствував, кажучи: “Цар спас нас із рук ворогів наших, це ж він урятував нас з рук філістимлян, а тепер йому довелось утікати з краю від Авесалома.
Но Авессалом, которого мы выбрали править нами, погиб в сражении. Мы должны снова поставить Давида царём".
А щодо Авесалома, що його ми помазали над нами, то він упав у бою. Чому ж ото вагаєтесь, щоб привернути царя?”
И царь Давид послал сказать священникам Садоку и Авиафару: "Скажите старейшинам Иудеи: "Почему не ваш род первым хочет вернуть царя в его дом? Смотрите, все израильтяне только и говорят о том, чтобы вернуть царя.
Цар Давид послав так сказати священикам — Цадокові й Евіятарові: “Говоріть зо старшими Юди й скажіть: Чому ви маєте бути останні, щоб привернути царя в його дім? І те, що говорилось у цілім Ізраїлі, дійшло було до царя в його дім.
Вы — братья мои, кровь моя и плоть моя. Так почему вы должны быть последними из тех, кто хочет вернуть царя?"
Ви ж мої брати, моя кість і моє тіло; чого ж ви хочете бути останні, щоб привернути царя?
И скажите Амессаю: "Ты принадлежишь к моей семье. Пусть Бог накажет меня, если я не сделаю тебя начальником своей армии вместо Иоава"".
Та й Амасові скажіть: Чи ти ж не моя кість і не моє тіло! Нехай Бог мені відплатить і гіршим, якщо ти не будеш у мене відтепер начальником над військом замість Йоава!”
Давид расстрогал сердца иудеев, и они все, как один, согласились послать к царю и сказать: "Возвратись со всеми своими людьми!"
І прихилив він собі серце всіх людей Юди, всіх як одного чоловіка, і вони послали сказати цареві: “Вертайсь назад — сам і всі твої слуги.”
И возвратился царь, и пришёл к реке Иордан. И все иудеи пришли в Галгал, чтобы встретить царя и перевести его через Иордан.
Тож повернувся цар і прибув до Йордану, а юдеї прийшли у Гілгал, щоб зустрічати царя й переправити його через Йордан.
Семей, сын Геры, вениамитянин из Бахурима, поспешил и пошёл с иудеями навстречу царю Давиду.
Та й Семей, Герів син, веніяминянин з Бахуріму, теж поспішив і прибув з людьми Юди назустріч цареві Давидові.
Тысяча человек из вениамитян пришли с ним. И Сива, слуга Саула, тоже пришёл и привёл с собой пятнадцать своих сыновей и двадцать слуг. Они спешили к Иордану, чтобы встретить царя Давида.
Мав він із собою тисячу чоловік з веніяминового коліна й Ціву, слугу Саулового дому, з його п'ятнадцятьма синами і дванадцятьма слугами. І прибули вони до Йордану ще перед царем.
Они перешли Иордан, чтобы перевести семью царя, и делать всё, что царь пожелает. Когда царь перешёл через реку, Семей, сын Геры, упал на землю перед царём.
Перейшли вони вбрід, щоб переправити царську родину й стали йому до послуг. Семей, Герів син, упав перед царем, як цей мав переправлятись через Йордан.
Семей сказал царю: "Господин мой, не думай о тех грехах, которые я совершил, когда господин мой царь выходил из Иерусалима. Не вспоминай их и не держи зла на сердце своём.
І каже він до царя: “Нехай мій пан не вважає мене винним, ані не пам'ятає того, чим твій раб провинився того дня, коли цар, мій пан, виходив з Єрусалиму. Нехай цар не бере того до серця!
Я, раб твой, знаю, что я согрешил. Но сегодня я пришёл первый из всего дома Иосифа, чтобы встретить господина моего царя".
Бо твій раб знає, що згрішив; але дивися, сьогодні я прийшов перший з усього Йосифового дому, щоб вийти назустріч, моєму панові.”
Но Авесса, сын Саруи, сказал: "Мы должны убить Семея, ибо он проклинал помазанника Господа".
Але Авішай, син Церуї, відповів, кажучи: “Чи не повинен Семей піти на смерть за те, що проклинав Господнього помазаника?”
Давид сказал: "Что мне делать с вами, сыны Саруи. Ваше поведение может принести нам беды. Сегодня никто в Израиле не будет лишён жизни. Сегодня, в день, когда я узнал, что я царь над Израилем".
Та Давид сказав: “Яке діло я маю з вами, сини Церуї, що ви сьогодні стаєте як мої противники? Чи ж мав би сьогодні хтось згинути в Ізраїлі? Хіба ви не знаєте, що я сьогодні цар над Ізраїлем?”
И сказал царь Семею: "Ты не умрёшь". И царь поклялся ему в этом.
І каже цар до Семея: “Ти не помреш!” І поклявсь йому цар.
Мемфивосфей, внук Саула, тоже вышел встретить царя. Мемфивосфей не мыл ног своих, не стриг бороду и не стирал свою одежду с того дня, как царь покинул Иерусалим, и до того дня, как Давид возвратился назад с миром.
Мерібаал, Саулів нащадок, теж вийшов назустріч цареві. Не мив він своїх ніг і не розчісував бороди, і не прав своєї одежі з того дня, як цар відійшов, до того дня, поки він повернувся здоровий.
Когда он вышел из Иерусалима навстречу царю, Давид спросил его: "Мемфивосфей, почему ты не пошёл со мной?"
А коли прийшов він з Єрусалиму назустріч цареві, цар спитав його: “Чому не пішов ти зо мною, Мерібаале!”
Мемфивосфей ответил: "Господин мой царь, меня обманул слуга. Я сказал ему: "Я — хром. Оседлай мне осла. Я сяду на него и поеду с царём".
Той відповів: “Царю, мій пане, мій слуга обманув мене, бо твій раб сказав був: Осідлаю я собі ослицю, на яку сяду й поїду за моїм царем, бо твій слуга кривий.
Но слуга обманул меня. Он оклеветал меня перед тобой. Но господин мой царь, как Ангел Божий. Делай то, что считаешь правильным.
Отож оббрехав він твого раба перед царем, моїм паном, але цар, мій пан, як той янгол Божий, тому вчини, що добре в твоїх очах.
Ты мог бы убить всю семью моего деда, но ты посадил меня, раба твоего, с теми, кто ест с тобой за одним столом. Я не имею права ни на что жаловаться царю".
Вся бо родина мого батька на смерть заслужила собі перед царем, моїм паном, проте ти поставив твого слугу між тих, що їдять з твого столу. Та й яке ж у мене ще право взивати до царя?”
Царь сказал Мемфивосфею: "Хватит говорить об этом. Я решил, что ты и Сива разделите между собой землю".
Відповів йому цар: “Та чого ти так розводишся словами? Я вирішив: ти й Ціва поділитесь посілістю.”
Мемфивосфей сказал царю: "Пусть Сива возьмёт себе всю землю, после того, как господин мой царь с миром вернулся к себе домой".
Тоді Мерібаал каже до царя: “То нехай радше забере собі все, бо ти пан мій, цар, здоров вернувсь до себе додому.”
Верзеллий Галаадитянин пришёл из Роглима, чтобы перевести царя через реку Иордан и проводить его из Иордана.
Барзіллай-гілеадянин зійшов з Рогеліму й пішов із царем до Йордану, щоб провести його до річки.
Верзеллий был очень стар. Ему было восемьдесят лет. Он был очень богат и обеспечивал царя Давида всем необходимым, когда тот пребывал в Маханаиме.
Був Барзіллай вельми старий. Було йому вісімдесят років. То він харчував царя за його побуту в Махнаїмі, бо був він людиною вельми заможною.
Давид сказал Верзеллию: "Перейди реку и живи со мной в Иерусалиме, я сам буду заботиться о тебе".
І цар каже Барзіллаєві: “Ходи зо мною, я влаштую тебе в себе в Єрусалимі.”
Но Верзеллий ответил царю: "Мне слишком мало осталось жить, чтобы идти с царём в Иерусалим.
Барзіллай же каже цареві: “Скільки то ще років мого життя, щоб мені йти з царем у Єрусалим?
Мне уже восемьдесят лет! Я слишком стар, чтобы отличить хорошее от плохого: я не знаю вкуса того, что я ем или пью, и не слышу голоса певцов и певиц. Зачем же мне идти, чтобы быть обузой господину моему царю?
Вісімдесят років мені тепер. Чи ж: можу я розрізнити між добрим і злим? Чи твоєму слузі смакує те, що він їсть або що п'є? Чи можу ще я слухати голос співаків та співачок? Чого ж то твій слуга мав би бути ще тягарем цареві, моєму панові?
Я пройду ещё немного с царём за Иордан. Мне не нужно вознаграждение, которое ты хочешь мне дать.
Тільки трохи твій слуга проведе царя за Йордан. І за що цар віддячуватиме мені такою милістю?
Позволь рабу твоему возвратиться, чтобы я мог умереть в родном городе около могилы моего отца и матери. Но вот мой сын Кимгам, раб твой, пусть пойдёт с господином моим царём, и поступай с ним, как тебе угодно".
Дозволь, нехай твій раб повернеться, щоб умерти у своїм родиннім місті коло гробу мого батька й моєї матері. Але нехай твій слуга Кімгам іде з царем, моїм паном. Зроби з ним, що тобі довподоби.”
И сказал царь: "Пусть Кимгам перейдёт со мной через реку, и я сделаю для него всё, что ты хочешь. И для тебя самого я тоже сделаю всё, что ни пожелаешь".
І відповів цар: “Нехай Кімгам іде зо мною, я зроблю йому те, що тобі подобається. Що б не забажав від мене, зроблю для тебе
Царь поцеловал Верзеллия, благословил его, и Верзеллий возвратился домой, а царь и весь народ переправились через реку Иордан.
Тоді народ перебрів Йордан, і цар теж перейшов. І поцілував цар Барзіллая та поблагословив його, і той повернувся додому.
Царь направился в Галгал, и Кимгам пошёл с ним. Весь народ Иудеи и половина народа Израиля провожали царя.
Далі пішов цар до Гілгалу, Кімгам же ішов з ним. Увесь народ Юди, як також: і половина народу ізраїльського, проводжали царя.
Вскоре все израильтяне пришли к царю и сказали: "Почему братья наши, иудеи, похитили тебя и проводили тебя со всей твоей семьёй и всеми твоими людьми через Иордан?"
Та прийшли всі мужі ізраїльські до царя й питають царя: “Чому наші брати, мужі Юди, викрали тебе й переправили через Йордан царя й увесь його дім та й усіх людей Давида з ним?”
И ответил народ Иудеи: "Мы сделали это потому, что царь — наш близкий родственник. Почему вы сердитесь на нас за это? Мы не питались за счет царя, и он не давал нам подарков".
І відповіли мужі Юди мужам ізраїльським: “Бо цар наш родич; і чого ви сердитесь за це? Чи ми їли щось від царя або одержали щось від нього?”
Израильтяне ответили иудейскому народу: "Нас десять частей у царя. Значит у нас больше прав на Давида. А вы унизили нас. Нам принадлежало первое слово о возвращении нашего царя". Но иудеи ответили ещё грубее, чем израильтяне.