Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Ілля тішбій, з Тішбе у Гілеаді, сказав до Ахава: «Так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, якому я служу, цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово.»
І промовив Ілля, пророк, тесвітянин з Тесвони ґалаадської, до Ахава: Нехай живе Господь, Бог сил, Бог Ізраїля, перед Яким я стою, якщо в цьому році буде роса і дощ! Але хіба що за словом моїх уст!
«Іди звідси й повернися на схід сонця та сховайся коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану.
Іди звідси на схід і сховайся біля потоку Хоррат, що перед Йорданом.
Ти питимеш з потоку, а крукам я повелів, щоб постачали там тобі їжу.»
І станеться, що питимеш з потоку воду, а крукам заповідаю прогодувати тебе там.
Пішов він і зробив на Господній наказ, і рушив, і оселився коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану.
І вчинив Ілля за словом Господа, і поселився біля потоку Хоррат перед Йорданом.
Круки приносили йому хліба й м'яса вранці та хліба й м'яса ввечері, а пив він з потоку.
І круки приносили йому хліб вранці й м’ясо ввечері, а з потоку він пив воду.
Та ось по деякому часі висох потік, бо не було дощу в країні.
І сталося, що через певний час, потік висох, бо на землі не було дощу.
«Встань, іди в Сарепту сидонську і перебувай там. Я повелів там удові, щоб давала тобі їсти.»
Уставай і йди в Сарепту сидонську. Ось Я дав там вказівку жінці-вдові тебе прогодувати!
Устав він та й подався в Сарепту; прийшов до воріт міста, аж ось удовиця збирає дрова. Покликав він її та й каже: «Дай мені, будь ласка, трохи води з глечика напитись.»
І він устав, і прийшов у Сарепту, до брами міста, і ось там жінка-вдова збирала дрова. Тож Ілля гукнув їй услід, звертаючись до неї: Принеси мені трохи води в глечику, щоб напитися!
Як же вона йшла по воду, кликнув у слід і каже: «Приниси мені, будь ласка, і шматок хліба.»
І вона пішла взяти глечик, а Ілля закричав за нею, гукаючи: Візьми для мене і шматок хліба у свою руку!
Вона ж каже: «Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема в мене нічого печеного, тільки пригорща муки в посудині та трошки олії у глечику. Оце назбираю трохи дров та повернувшись, приготую, що маю, собі та синові, а там з'їмо й помремо.»
А жінка сказала: Нехай живе Господь, Бог твій, якщо є в мене хліб, але хіба тільки пригорща борошна у відрі й трохи олії в посудині. І ось я назбираю два полінця, піду і спечу це собі та моїм дітям, тож ми з’їмо і помремо.
Ілля ж їй: «Не журись, іди й зроби, як сказала; тільки наперед спечи мені коржика і принеси сюди, собі ж і синові приготуєш опісля.
І сказав їй Ілля: Кріпися, увійди і зроби за своїм словом. Але спочатку зроби мені з того малу паляницю і винесеш мені, собі ж і своїм дітям зробиш пізніше.
Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля: Посуд з мукою не спорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю.»
Бо так говорить Господь: Борошно у відрі не закінчиться, і в посудині олії не убуватиме аж до дня, коли Господь пошле на землю дощ!
Пішла вона й зробила, як сказав їй Ілля; і їла вона, він і її син довго.
Жінка пішла і зробила. Тож і він їв, і вона та її діти.
Посуд з мукою не спорожнювався, глечик з олією не вичерпувався, за словом, що Господь сказав через Іллю.
І борошно у відрі не закінчилося, і в посудині олії не стало менше — за Господнім словом, яке Він сказав через Іллю.
Після цього занедужав син тієї жінки, що її була господа, і недуга його була така важка, що зостався без віддиху.
І сталося після цього, що захворів син жінки, господині дому, і його хвороба була дуже тяжка, аж доки не забракло в ньому духу.
І каже вона до Іллі: «Що мені чинити з тобою, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене на те, щоб нагадати мої гріхи та навести смерть на мого сина.»
І вона промовила до Іллі: Що мені й тобі, чоловіче Божий? Чи ти ввійшов до мене, щоби згадати мої несправедливості та вбити мого сина?
А він сказав до неї: «Дай мені сюди твого сина.» І взяв у неї з лона, поніс його на гору у світлицю, де мешкав, та й поклав його на своїй постелі.
І сказав Ілля жінці: Дай мені твого сина. І він узяв його з її грудей і поніс його на горище, на якому він перебував, і поклав його на своє ліжко.
Тоді візвав Господа словами: «Господи, Боже мій! Невже ж ти хочеш заподіяти таке зло вдовиці, де я гостював, щоб навести смерть на її сина?»
І закричав Ілля, гукаючи: Горе мені, Господи, свідку вдови, в якої я живу, ти зло вчинив, щоб убити її сина!
І простягся тричі над хлопчиком і візвав до Господа словами: «Господи, Боже мій, вчини так, благаю, щоб душа цього хлопчика повернулась до нього!»
І він дмухнув тричі на дитину, закликав Господа і сказав: Господи, Боже мій, нехай же повернеться душа цієї дитини до неї.
Почув Господь голос Іллі, і душа хлопцева повернулась до нього, і він ожив.
І сталося так, і закричала дитина.
Узяв Ілля хлопця, зніс його зо світлиці вниз у хату та й передав матері, кажучи: «Дивися, син твій живий.»
І він завів її з горища в дім, і дав її матері. І сказав Ілля: Глянь, твій син живе.