Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Одна з жінок пророчих учнів, голосячи, промовила до Єлисея: “Мій чоловік, твій слуга, помер, а ти знаєш, що він, твій слуга, боявся Господа; тепер же прийшов позичальник і хоче забрати моїх обох хлопців у невольники.”
І одна жінка (дружина одного із синів-пророків) закликала до Елісея, волаючи: Твій раб, мій чоловік, помер! А ти знаєш, що раб боявся Господа. А той, хто дав позичку, прийшов взяти собі моїх двох синів за рабів!
Єлисей сказав їй: “Що маю тобі зробити? Скажи мені, що є в тебе в хаті?” Вона ж на те: “Нема нічого в твоєї слугині, крім посуди з олією.”
Що я можу зробити для тебе? — запитав Елісей. Сповісти мені, що в тебе є в домі. Вона ж відповіла: Немає у твоєї рабині нічого в домі, але хіба тільки олія, якою змащуюся.
А він їй: “Іди, напозичай по всіх твоїх сусідах посудів, та щоб були порожні, і назбирай чимало!
І він сказав їй: Іди, попроси собі ззовні, у всіх твоїх сусідів, посуд — порожній посуд, і не мало!
Тоді ввійдеш, замкнеш за собою й за своїми синами двері й наллєш у всі ті посуди. Коли котрий буде повний, відставиш набік.”
Увійдеш у дім і замкнеш за собою і за твоїми синами двері, і наливатимеш у ці посудини, і забиратимеш ту, яка наповнюватиметься.
Пішла вона від нього та й зачинила двері за собою і за своїми синами. Вони їй подавали, а вона наливала.
І вона відійшла від нього і так зробила. Вона замкнула за собою і за своїми синами двері, і вони підносили до неї, а вона наливала,
А як посуди були повні, каже своєму синові: “Подай мені ще посуд.” Той їй: “Нема вже більш посуду.” І не текло більш олії.
аж доки посуд не наповнився. І вона сказала своїм синам: Принесіть мені ще посудину! Та вони відповіли їй: Немає більше посудин! І олія спинилася.
Пішла вона й розповіла про це Божому чоловікові, а він і каже: “Іди, продай олію й заплати твою позичку, а з останку житимеш сама й твої сини.”
Тоді вона прийшла і сповістила Божому чоловікові. А Елісей сказав: Іди, продай олію і заплатиш свої борги! А ти і твої сини будете жити за рахунок олії, що залишилася.
Одного дня, коли Єлисей проходив через Шунам, якась багата жінка, що там жила, принукала його щось з'їсти. І так щоразу, як іде було проз, заверне туди підживитись.
Настав день, і Елісей перейшов до Сумани, а там була славетна жінка, і вона примусила його попоїсти з ними. І бувало при нагоді, коли він приходив, то звертав туди їсти.
І каже вона раз своєму чоловікові: “Я певна, що цей Божий чоловік, що попри нас завжди проходить, свята людина.
І сказала жінка своєму чоловікові: Ось я пізнала, що цей чоловік, який постійно приходить до нас, — Божий святець.
Тож збудуймо невеличку верхню світлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільця й каганець, щоб він, як зайде колись, міг там притулитись.”
Тож зробімо йому горішню кімнату, мале місце, і поставимо йому там ліжко, стіл, крісло і свічник. І буде, коли він заходитиме до нас, то заверне туди.
Одного дня прийшов він і зайшов у верхню світлицю та й спочивав там.
Настав день, і він зайшов туди і звернув до верхньої кімнати, і спав там.
І сказав своєму слузі Гехазі: “Поклич но сюди тую шунамійку.” Той покликав, і вона стала перед ним.
І він сказав своєму слузі Ґіезієві: Поклич мені цю соманітянку. І той покликав її, і вона стала перед ним.
Єлисей мовив до нього: “Скажи їй: Оце ти так горливо дбаєш про нас. Що хочеш, щоб я зробив для тебе? Може щось сказати за тебе цареві або начальникові над військом?” Та вона відповіла: “Я живу собі серед мого народу!”
А Елісей сказав йому: Скажи їй: Ось ти здивувала нас усім цим дивом. Що потрібно тобі зробити? Чи є в тебе слово до царя, чи до командувача армії? Вона ж сказала: Я живу серед мого народу.
Спитав він: “Що ж би таке їй зробити?” Гехазі відповів: “Та ось сина нема у неї, чоловік же її старий.”
А він сказав: Що треба для неї зробити? І Ґіезій, його слуга, сказав: І справді в неї сина немає, а її чоловік старий.
Єлисей сказав: “Поклич її.” Той покликав, і стала вона на дверях.
Тож він її покликав, і вона стала біля дверей.
І сказав Єлисей: “Через рік о цій порі пригортатимеш сина.” Вона ж каже: “Ні, мій пане, чоловіче Божий! Не обманюй твоєї слугині!”
І сказав їй Елісей: У цей час, як прийде пора, ти будеш жива і обніматимеш сина! Вона ж відповіла: Ні, мій володарю, не обмани твоєї рабині!
Але зачала жінка й вродила своєчасно сина, як раз о ту пору, коли Єлисей сказав їй.
І жінка завагітніла, і народила сина в той час, як прийшла пора, будучи живою, — як сказав їй Елісей.
Як же хлопчик підріс, пішов одного дня до батька до женців,
І дитина росла. І сталося, коли хлопець вийшов до свого батька до женців,
і кволиться батькові: “Ой голова моя, голова моя!” Той же сказав слузі: “Одведи його до матері.”
то сказав своєму батькові: Моя голова, моя голова! І той сказав слузі: Віднеси його до його матері.
Взяв він хлоп'я та й одвів до матері. І сиділо воно аж до полудня на колінах у неї, і вмерло.
І він відніс його до його матері, і до полудня той спав на її колінах, і помер.
Тоді пішла вона нагору, поклала його у Божого чоловіка на ліжку, зачинила двері й вийшла;
І вона віднесла його, поклала його на ліжко Божого чоловіка і замкнула за ним двері, і вийшла.
покликала свого чоловіка та й каже: “Пришли мені котрогось із слуг з ослицею; поїду притьмом до Божого чоловіка, а тоді повернусь.”
Вона покликала свого чоловіка і сказала: Пошли мені одного зі слуг і одного осла, і побіжу до Божого чоловіка, і повернуся.
Він же каже: “Чого тобі йти до нього? Хіба сьогодні новомісяччя чи субота?” Та вона відповіла: “Бувай мені здоров!”
А той сказав: Як це, що ти ідеш до нього сьогодні? Це не новий місяць і не субота! Вона ж сказала: З миром.
Осідлавши ослицю, сказала слузі: “Рушай небарно! Та не зупиняйся в дорозі, хібащо тоді, як тобі скажу.”
Вона засідлала осла і промовила до свого слуги: Скеровуй, вирушай! Не призупиняйся, іди заради мене, доки не скажу тобі!
Поїхала вона й прибула до Божого чоловіка на Кармель-гору. Як же побачив її Божий чоловік здалека, сказав своєму слузі Гехазі: “Та це ж шунамійка!
Давай! Вона пішла і прибула до Божого чоловіка, до гори Кармил.
І сталося, коли Елісей побачив, як вона підходила, то промовив до Ґіезія, свого слуги: Ось та соманітянка.
І сталося, коли Елісей побачив, як вона підходила, то промовив до Ґіезія, свого слуги: Ось та соманітянка.
Біжи лишень їй назустріч та спитай: Чи все гаразд із тобою? Чи все гаразд із твоїм чоловіком? Чи все гаразд із хлоп'ям?” Вона відповіла: “Гаразд”
Біжи тепер їй назустріч і запитаєш: Чи мир тобі? Чи мир твоєму чоловікові? Чи мир дитині? Вона ж відповіла: Мир.
І як вийшла на гору до Божого чоловіка, обняла його ноги, але Гехазі приступив, щоб відвести її. Та Божий чоловік сказав: “Лиши її, бо вона тяжко сумна, і Господь скрив це від мене, не об'явив мені.”
І вона підійшла до Елісея, до гори, і схопилася за його ноги. А Ґіезій наблизився, щоб її відтягнути, та Елісей сказав: Облиш її, бо її душа сильно в ній засмучена, а Господь приховав від мене, та не сповістив мені!
І каже вона: “Чи ж я прохала сина в мого пана? Чи я ж бо не казала: Не обманюй мене?”
Вона ж сказала: Хіба я просила сина в мого володаря? Хіба не сказала я: Не обмани мене?
Тоді Єлисей повелів Гехазі: “Підпережи твої боки, візьми мою палицю в руки та йди. Коли зустрінеш когось, не вітай його. А коли хтось вітатиме тебе, не відповідай йому! Та поклади мою палицю на обличчя хлоп'яткові.”
Тоді Елісей сказав Ґіезієві: Підпережи свої стегна і візьми мою палицю у свої руки, і йди. А якщо натрапиш на чоловіка, то не поблагословиш його, і якщо поблагословить тебе чоловік, то не відповіси йому! І покладеш мою палицю на обличчя дитини.
Мати хлопчикова каже: “Так певно, як живе Господь і як живеш ти, я не покину тебе!” Встав Єлисей і пішов слідом за нею.
І сказала матір дитини: Нехай живе Господь, і нехай живе твоя душа, не залишу тебе! Тож Елісей піднявся і пішов за нею.
Гехазі ж випередив їх і поклав палицю на обличчя хлоп'яткові, та не було ні голосу, ні руху. І повернувся він назустріч Єлисеєві й сповістив його: “Хлоп'ятко не прокинулось.”
А Ґіезій пішов перед нею і поклав палицю на обличчя дитини, та не було голосу, і не було слуху. Він повернувся йому назустріч і сповістив йому, кажучи: Дитина не пробудилася!
Як же прибув Єлисей до хати, аж ось хлоп'ятко мертве, лежить у нього на постелі.
І Елісей увійшов у дім, і ось дитина мертва, покладена на його ліжко.
Ввійшов він, замкнув двері, так що всередині було їх двоє, та й молився Господеві.
І ввійшов Елісей у дім, і замкнув двері перед ними двома, і помолився до Господа.
Потім підійшов до ліжка, простягся над хлоп'ятком, притулив свої уста до його уст, свої очі до його оченят, свої руки до його рученят, і пригорнувсь до нього, і огрілось тіло хлоп'ятка.
Він устав, ліг на дитину і поклав свої уста на його уста, свої очі — на його очі, свої руки — на його руки. І схилився над ним, і тіло дитини зігрілося.
Піднявсь він знов, і ходив туди й сюди по світлиці, потім підійшов знову й схиливсь над ним, аж ось хлоп'ятко сім разів чхнуло й розкрило оченята.
І він повернувся, і походив по хаті сюди-туди, пішов і нахилявся над дитиною до семи разів, і дитина відкрила свої очі.
Кликнув тоді Гехазі й каже: “Поклич сюди шунамійку!” Покликав той, а як вона увійшла, сказав їй Єлисей: “Візьми твого сина.”
І Елісей закликавав до Ґіезія, гукаючи: Поклич цю соманітянку! І він покликав, і вона прийшла до нього. І Елісей сказав: Візьми твого сина.
Приступила вона й упала йому в ноги й уклонилась до землі; потім узяла свого сина й вийшла.
І жінка ввійшла, упала йому до ніг, поклонилася до землі, узяла свою дитину й вийшла.
Єлисей повернувсь у Гілгал. А була тоді голоднеча в краю. Раз якось, коли пророчі учні сиділи перед ним, сказав він своєму слузі: “Постав великого казана на вогонь й звари юшку пророчим учням.”
А Елісей повернувся в Ґалґал, а в тій землі був голод, і сини пророків сиділи перед ним. Тож Елісей сказав своєму слузі: Постав великий казан і звари їжу синам пророків!
Один з них пішов у поле, щоб назбирати зела, і знайшов дику лозу, нарвав з неї овочів повну одежу, прийшов і накришив їх у казан з юшкою, бо не знав, що то було.
І вийшов один на поле, щоби збирати зелень, знайшов лозу в полі, зібрав з неї дикі плоди — повний свій плащ і всипав у казан з їжею, бо вони не знали їх.
Налили людям їсти. Як тільки ті скуштували юшки, закричали: “Смерть у казані, чоловіче Божий!” І не могли їсти.
І він приніс чоловікам їсти. І сталося, коли вони їли їжу, і ось закричали і сказали: Смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.
Тоді Єлисей сказав: “Принесіть муки!” І всипав її в казан і сказав: “Наливай людям, нехай їдять.” І не було вже нічого шкідливого в казані.
А той сказав: Візьміть борошно і вкиньте в казан. Після чого Елісей промовив до слуги Ґіезія: Налий народові, і хай їдять! І там, у казані, не було більше поганої речі.
Якийсь чоловік прийшов із Ваал-Шаліші й приніс у сакві Божому чоловікові нового хліба — 20 ячмінних буханців і свіжого зерна в колосках. Єлисей звелів: “Дай людям, нехай їдять!”
І прийшов чоловік із Ветсаріси, і приніс до Божого чоловіка з первоплодів двадцять ячмінних хлібів і фігові плитки, і сказав: Дайте народові, і хай їдять!
Слуга ж його відповів: “Що тут класти перед сотнею чоловік?” Він же каже: “Дай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: їстимуть, та ще й зостанеться.”
А його слуга запитав: Як подам це на сто чоловіків? Та він сказав: Дай народові, і хай їдять, бо так говорить Господь: Їстимуть і залишиться!