Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (2 Царів 5) | (2 Царів 7) →

Переклад Хоменка

Новый русский перевод

  • Пророчі учні сказали Єлисеєві: “Як бачиш, місце, де живемо ми при тобі, тісне для нас.
  • Ученики пророков сказали Елисею:
    — Послушай, здесь, где мы живем под твоим началом, нам не хватает места.
  • Дозволь, отже, піти нам на Йордан і взяти кожному по деревині, щоб спорядити нам там місце, де б могли осістись.” А він сказав: “Ідіть.”
  • Позволь нам пойти к Иордану, взять оттуда по бревну и построить себе там жилище.
    — Идите, — сказал он.
  • Один з них просить: “Зроби нам ласку, іди з твоїми слугами.” І він сказав: “Добре, я піду.”
  • Тогда один из них сказал:
    — Не будет ли и тебе угодно пойти со своими слугами?
    — Я пойду, — сказал Елисей.
  • От і пішов з ними. Прийшли вони на Йордан і заповзялися рубати дерево.
  • И он пошел с ними. Они пришли к Иордану и начали рубить деревья.
  • Тим часом, як один рубав деревину, сокира впала в воду, і він скрикнув: “Ой, пане! Та вона ж позичена!”
  • Когда один из них валил дерево, железное лезвие его топора упало в воду.
    — Ах, мой господин! — закричал он. — Ведь я его одолжил!
  • Божий чоловік каже: “Де вона впала?” Той показав йому місце. Тоді Єлисей зрубав шматок дерева, кинув туди — і сокира сплила.
  • Божий человек спросил:
    — Где оно упало?
    Когда он показал ему место, Елисей отрубил ветку, бросил ее туда, и железо всплыло.
  • Він і каже: “Лови!” Той простяг руку й узяв її.
  • — Возьми его, — сказал он.
    Тот человек протянул руку и взял его.
  • Одного разу, коли арамійський цар воював проти Ізраїля, порадив він своїм слугам: “Зробіть засідку ось там і там.”
  • Царь Арама воевал с Израилем. Посовещавшись со слугами, он сказал:
    — Я расположу лагерь там-то и там-то.
  • Та Божий чоловік послав до ізраїльського царя сказати: “Бережись проходити тим місцем, бо арамії сидять там у засідці.”
  • Божий человек послал сказать царю Израиля:
    — Берегись проходить через то место, потому что туда спускаются арамеи.
  • Ізраїльський цар послав вивідати те місце, що вказав йому Божий чоловік. І так попереджав він його, і цар устерігся. Так не раз і не два.
  • И царь Израиля проверял места, которые указывал ему Божий человек. Не раз и не два Елисей предостерегал царя, и тот бывал в таких местах настороже.
  • Серце арамійського царя стривожилось цим. Скликав він своїх слуг і каже до них: “Чи не могли б ви мені сказати, хто мене зраджує ізраїльському цареві.”
  • Царь Арама весьма встревожился. Он призвал своих приближенных и спросил у них:
    — Не скажете ли вы мне, кто из наших людей на стороне царя Израиля?
  • Один із його слуг відповів: “Та ніхто ж інший, пане мій, царю, як пророк Єлисей, що в Ізраїлі! То він доносить ізраїльському цареві навіть слова, які ти промовляєш у себе в спальні.”
  • — Никто, господин мой царь, — ответил один из приближенных. — Это Елисей, пророк, что в Израиле, передает царю Израиля даже те слова, которые ты говоришь у себя в спальне.
  • І повелів цар: “Ідіте та подивіться, де він. Пошлю за ним, щоб його взяли.” Як же донесли йому: “Ось він у Догані”,
  • — Идите и узнайте, где он находится, — приказал царь, — чтобы мне послать людей и схватить его.
    Ему доложили:
    — Он в Дотане.
  • — то послав він туди коней, колісниці й багато військових. Прибули вони вночі й оточили місто.
  • Он послал туда лошадей, колесницы и большое войско. Они пришли ночью и окружили город.
  • Другого дня встав Божий чоловік уранці й вийшов — аж ось військові з кіньми й колісницями облягли навкруги місто. Слуга йому каже: “Горе, мій пане! Що нам оце чинити?”
  • Когда рано утром слуга Божьего человека поднялся и вышел, город был окружен войском с конями и колесницами.
    — Ах, мой господин, что же нам делать? — спросил слуга.
  • Він же сказав: “Не бійся, бо тих, що з нами, більш, ніж тих, що з ними.”
  • — Не бойся, — ответил пророк. — Тех, кто с нами, больше, чем тех, кто с ними.
  • І почав Єлисей молитись і сказав: “Господи! Відкрий йому очі, щоб він бачив!” І відкрив Господь слузі очі, й дивиться він — гора навколо Єлисея, повна коней й вогненних колісниць.
  • И Елисей помолился:
    — Господи, открой его глаза, чтобы он мог видеть!
    Господь открыл слуге глаза, и он посмотрел и увидел, что вокруг Елисея, по всей горе, были огненные кони и колесницы.
  • Як же арамії пустились проти Єлисея, він молився до Господа, промовлявши: “Побий, благаю, цих людей сліпотою!” І вдарив їх Господь сліпотою за словом Єлисея.
  • Когда враги двинулись на него, Елисей помолился Господу:
    — Порази этих людей слепотой.
    И Он поразил их слепотой, как просил Елисей.
  • Тоді Єлисей сказав їм: “Це не та дорога, це не те місто. Ідіть за мною, я вас приведу до того чоловіка, що ви шукаєте.” І привів їх у Самарію.
  • Елисей сказал им:
    — Это не та дорога и не тот город. Идите за мной, и я приведу вас к человеку, которого вы ищете.
    И он привел их в Самарию.
  • А як прийшли вони в Самарію, Єлисей сказав: “Господи! Відкрий їм очі, щоб вони бачили!” І відкрив їм Господь очі, й побачили, що були посеред Самарії.
  • Когда они вошли в город, Елисей сказал:
    — Господи, открой глаза этих людей, чтобы они могли видеть.
    Господь открыл им глаза, и они увидели, что находятся в Самарии.
  • Побачивши їх, ізраїльський цар спитав Єлисея: “Чи мені їх вистинати, батьку?”
  • Когда царь Израиля увидел их, он спросил Елисея:
    — Не перебить ли их, отец мой? Не перебить ли?
  • Він же відповів: “Не вбивай їх! Хочеш убити тих, яких не взяв у полон твоїм мечем і твоїм луком? Постав перед ними хліб і воду, нехай їдять і п'ють, і нехай собі йдуть до свого пана.”
  • — Нет, — ответил он. — Разве ты перебил бы тех, кого захватил своим мечом и луком? Дай им хлеб и воду, пусть едят, пьют и возвращаются к своему господину.
  • І справив їм бучний бенкет, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пішли вони до свого пана. З того часу арамії не сміли більш робити наскоків на Ізраїльську землю.
  • Тогда он приготовил для них большой пир, и после того, как они кончили есть и пить, отпустил их, и они вернулись к своему господину. И отряды из Арама перестали совершать набеги на землю Израиля.
  • Після цього Бен-Гадад, арамійський цар, зібрав усе своє військо, двигнувся та й обложив Самарію.
  • Некоторое время спустя Венадад,19 царь Арама, собрал войско, выступил и осадил Самарию.
  • Настав великий голод у Самарії. Облога була така тяжка, що осляча голова коштувала 80 срібних шеклів, а чвертка каву дикої цибулі — 5 срібних шеклів.
  • В городе начался страшный голод. Осада так затянулась, что ослиную голову продавали за восемьдесят шекелей20 серебра, а четверть каба21 голубиного помета за пять шекелей.22
  • І як ізраїльський цар проходив раз по мурі, заголосила до нього якась жінка: “Поможи, пане мій, царю!”
  • Когда царь Израиля проходил по городской стене, одна женщина закричала ему:
    — Помоги мне, господин мой царь!
  • Він відповів: “Коли тобі не допоможе Господь, то звідки я тобі поможу? З току чи чавила?”
  • Царь ответил:
    — Если тебе не помогает Господь, то откуда же я добуду тебе помощь? С гумна? Из давильни для винограда?
  • Потім спитав її цар: “Що тобі?” А та: “Оця жінка мені сказала: Дай твого сина, ми його з'їмо сьогодні, а завтра з'їмо мого сина.
  • Потом он спросил ее:
    — В чем дело?
    Она ответила:
    — Вот эта женщина сказала мне: «Отдай своего сына, чтобы нам съесть его сегодня, а завтра съедим моего».
  • От ми й зварили мого сина, і з'їли; а як на другий день я їй сказала: — давай сюди твого сина, ми з'їмо його, — то вона сховала свого сина.”
  • Мы сварили моего сына и съели. На другой день я сказала ей: «Дай твоего сына — мы съедим его», но она спрятала его.
  • Як же почув цар слова жінки, роздер на собі одежу; він же ходив по мурі, і народ бачив, що під сподом на його тілі було вереття.
  • Услышав слова женщины, царь разорвал на себе одежды. А так как он шел по стене, народ увидел, что у него на теле было рубище.
  • І сказав він: “Нехай Бог зробить мені сяк і так, та ще й причинить, коли голова Єлисея, сина Сафата, зостанеться сьогодні на плечах у нього.”
  • Он сказал:
    — Пусть Бог сурово накажет меня, если голова Елисея, сына Шафата, усидит сегодня у него на плечах!
  • Тим часом, як Єлисей сидів у своїй хаті, й старші сиділи в нього, послав цар поперед себе чоловіка. Та перш, ніж посланець увійшов до Єлисея, цей сказав старшим: “Гляньте, той син душогубця послав до мене чоловіка, щоб стяти мені голову. Глядіть же, як тільки посланець надійде, зачиніть двері й відіпхніть його дверима! Чи ж ви не чуєте за ним кроків його пана?”
  • — и послал от себя человека.
    А Елисей сидел у себя дома, и с ним сидели старейшины. Прежде чем прибыл посланец, Елисей сказал старейшинам:
    — Знаете ли вы, что этот сын убийцы послал человека отсечь мне голову? Когда посланец придет, смотрите, заприте дверь и держите ее перед ним запертой. Не звук ли шагов его господина за ним?
  • Ще він говорив до них, а вже прибув цар до нього й каже: “Бачиш яке лихо від Господа! Чого ж мені ще звірятись на Господа?”
  • Пока он еще говорил с ними, посланец пришел к нему и сказал:
    — Эта беда от Господа. Зачем мне дальше надеяться на Господа?

  • ← (2 Царів 5) | (2 Царів 7) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025