Переклад Хоменка

New King James Version

У місяці Ніссані, двадцятого року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. Я взяв та й подав цареві й намагався не бути смутним перед ним.

1

Nehemiah Sent to Judah

And it came to pass in the month of Nisan, in the twentieth year of King [a]Artaxerxes, when wine was before him, that I took the wine and gave it to the king. Now I had never been sad in his presence before.

2

Але цар промовив до мене: «Чого ти сумний на виду? Адже ж ти не хворий. Ніщо інше, як якусь журбу маєш на серці.» Я злякався вельми

2

Therefore the king said to me, “Why is your face sad, since you are not sick? This is nothing but sorrow of heart.”
So I became [b]dreadfully afraid,

3

й сказав цареві: «Нехай цар живе повіки! Як же не бути смутним моєму обличчю, коли місто, де гроби батьків моїх, зруйноване й брами його спалені вогнем!»

3

and said to the king, “May the king live forever! Why should my face not be sad, when the city, the place of my fathers’ tombs, lies waste, and its gates are burned with fire?”

4

І сказав цар до мене: «Чого ж ти просиш?» Тут я помолився Богові неба

4

Then the king said to me, “What do you request?”
So I prayed to the God of heaven.

5

і сказав цареві: «Коли цареві довподоби й коли слуга твій тобі вгодний, пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його.»

5

And I said to the king, “If it pleases the king, and if your servant has found favor in your sight, I ask that you send me to Judah, to the city of my fathers’ tombs, that I may rebuild it.”

6

І сказав мені цар: із царицею, що сиділа коло нього: «Скільки триватиме твоя подорож, і коли ти повернешся?» Тож припало до серця цареві послати мене, і я означив йому час.

6

Then the king said to me (the queen also sitting beside him), “How long will your journey be? And when will you return?” So it pleased the king to send me; and I set him a time.

7

Далі сказав я цареві: «Коли цареві довподоби, нехай дадуть мені листи до начальників заріччя, щоб вони мене пропустили, доки не дійду до Юдеї,

7

Furthermore I said to the king, “If it pleases the king, let letters be given to me for the governors of the region beyond [c]the River, that they must permit me to pass through till I come to Judah,

8

та й лист до Асафа, царського лісничого, щоб дав мені дерева на колоди для брам у твердині, що при храмі, на міські мури та на дім, в якому буду жити. І дав мені цар, бо добродійна рука мого Бога була надо мною.

8

and a letter to Asaph the keeper of the king’s forest, that he must give me timber to make beams for the gates of the [d]citadel which pertains to the [e]temple, for the city wall, and for the house that I will occupy.” And the king granted them to me according to the good hand of my God upon me.

9

От і прийшов я до начальників заріччя і передав їм царські листи. А цар післав зо мною військових начальників і кіннотчиків.

9

Then I went to the governors in the region beyond the River, and gave them the king’s letters. Now the king had sent captains of the army and horsemen with me.

10

Коли зачули про те Санбаллат із Хорону й Товія, слуга аммонський, велика досада пойняла їх, що от прийшов хтось піклуватися про добро синів Ізраїля.

10

When Sanballat the Horonite and Tobiah the Ammonite [f]official heard of it, they were deeply disturbed that a man had come to seek the well-being of the children of Israel.

11

Прийшов я в Єрусалим і пробув там три дні.

11

Nehemiah Views the Wall of Jerusalem

So I came to Jerusalem and was there three days.

12

Тоді ж устав я вночі, ще й кілька чоловік зо мною, та не казав я нікому, що поклав мені Бог мій на серце зробити для Єрусалиму. Скотини ж не було ніякої при мені, крім тієї скотини, на якій я їхав.

12

Then I arose in the night, I and a few men with me; I told no one what my God had put in my heart to do at Jerusalem; nor was there any animal with me, except the one on which I rode.

13

Я вирушив уночі через Долинні ворота до Драконової криниці та до Гнояних воріт, і оглянув мури Єрусалиму, що були в руїнах, а його ворота були спалені вогнем.

13

And I went out by night through the Valley Gate to the Serpent Well and the [g]Refuse Gate, and [h]viewed the walls of Jerusalem which were broken down and its gates which were burned with fire.

14

Далі прийшов до Джерельних воріт і до царської саджавки, але там не було місця перейти для скотини, що була підо мною.

14

Then I went on to the Fountain Gate and to the King’s Pool, but there was no room for the animal under me to pass.

15

Отак уночі, долиною, піднявсь я вгору, оглядаючи мур. По тому ж завернув і проїхав через Долинні ворота й повернувся.

15

So I went up in the night by the valley,[i] and [j]viewed the wall; then I turned back and entered by the Valley Gate, and so returned.

16

А старшини не знали, куди то я ходив і що я робив; ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні старшинам, ні іншим, що робили цю роботу я до того часу нічого не повідав.

16

And the officials did not know where I had gone or what I had done; I had not yet told the Jews, the priests, the nobles, the officials, or the others who did the work.

17

Потім же сказав я їм: «Бачите, в яких ми злиднях, як Єрусалим зруйнований та як брами його спалені вогнем. Нумо ж, відбудуймо єрусалимський мур, щоб не бути нам більш посміховищем.»

17

Then I said to them, “You see the distress that we are in, how Jerusalem lies [k]waste, and its gates are burned with fire. Come and let us build the wall of Jerusalem, that we may no longer be a reproach.”

18

Оповів я їм про добродійну руку Бога мого, що була надо мною, а й про те, що цар мені сказав був. А вони вго лос: «Берімся до будови!» І заповзя лися завзято до цього доброго діла.

18

And I told them of the hand of my God which had been good upon me, and also of the king’s words that he had spoken to me.
So they said, “Let us rise up and build.” Then they set[l] their hands to this good work.

19

Як зачули про це Санбаллат із Хорону й Товія, слуга аммонський, та араб Гешем, то стали з нас сміятись і говорили про нас із погордою: «Що то ви робите? Хочете збунтуватись проти царя?»

19

But when Sanballat the Horonite, Tobiah the Ammonite official, and Geshem the Arab heard of it, they laughed at us and despised us, and said, “What is this thing that you are doing? Will you rebel against the king?”

20

Тоді я у відповідь їм: «Бог неба — він нам сприятиме; ми ж, його слуги, беремось до будови, а ви не маєте ні частки, ні права, — ані й згадки про вас в Єрусалимі!»

20

So I answered them, and said to them, “The God of heaven Himself will prosper us; therefore we His servants will arise and build, but you have no heritage or right or memorial in Jerusalem.”

Паралельне читання

Переклад Хоменка

New King James Version

Неемії 2

Nehemiah 2