Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
New Living Translation
Дванадцятого місяця, тобто місяця Адара, тринадцятого дня, коли мав бути виконаний наказ царя й його веління, у той день, коли вороги юдеїв сподівалися взяти гору над ними, сталось навпаки, бо то юдеї вийшли переможно над своїми ворогами.
Юдеї зібрались у своїх містах по всіх країнах царя Ксеркса, щоб накласти руку на тих, хто задумували на них лихо. І ніхто не міг устоятися перед ними, бо страх перед ними спіткав усі народи.
The Jews gathered in their cities throughout all the king’s provinces to attack anyone who tried to harm them. But no one could make a stand against them, for everyone was afraid of them.
Князі країн, сатрапи, начальники й царські урядовці підтримували юдеїв, бо на них напав страх перед Мардохеєм.
And all the nobles of the provinces, the highest officers, the governors, and the royal officials helped the Jews for fear of Mordecai.
Бо Мардохей став великим у царському домі, і слава про нього розходилась по всіх країнах, цей бо чоловік, Мардохей, ставав дедалі сильнішим.
For Mordecai had been promoted in the king’s palace, and his fame spread throughout all the provinces as he became more and more powerful.
Юдеї повбивали всіх своїх ворогів, стинаючи їх мечем, вирізуючи та винищуючи їх. Вони чинили із своїми ворогами, що хотіли.
So the Jews went ahead on the appointed day and struck down their enemies with the sword. They killed and annihilated their enemies and did as they pleased with those who hated them.
В Сузи-замку юдеї вбили й вигубили 500 чоловік.
In the fortress of Susa itself, the Jews killed 500 men.
десятьох синів Амана, сина Геммедати, ворога юдеїв, вони вбили, але до грабування рук своїх не простягли.
the ten sons of Haman son of Hammedatha, the enemy of the Jews. But they did not take any plunder.
Того ж таки дня дійшло до відома царя число вбитих у Сузи-замку.
That very day, when the king was informed of the number of people killed in the fortress of Susa,
Цар сказав до цариці Естери: «В Сузи-замку юдеї вбили й винищили 500 чоловік, не рахуючи десятьох синів Амана. Що ж то вони зробили в решті царських країн! Яке твоє тепер бажання? А воно буде вдоволене. Яка ще твоя просьба? А вона буде здійснена.»
he called for Queen Esther. He said, “The Jews have killed 500 men in the fortress of Susa alone, as well as Haman’s ten sons. If they have done that here, what has happened in the rest of the provinces? But now, what more do you want? It will be granted to you; tell me and I will do it.”
Тоді Естера сказала: «Коли цареві довподоби, нехай буде дозволено юдеям, що в Сузах, робити також завтра згідно з сьогоднішнім наказом, і нехай десятьох синів Амана повісять на шибениці.»
Esther responded, “If it please the king, give the Jews in Susa permission to do again tomorrow as they have done today, and let the bodies of Haman’s ten sons be impaled on a pole.”
І повелів цар так зробити, й дано наказ у Сузах, і десятьох синів Амана повішено.
So the king agreed, and the decree was announced in Susa. And they impaled the bodies of Haman’s ten sons.
Зібралися юдеї, що в Сузах, також і чотирнадцятого дня місяця Адара й вбили в Сузах 300 чоловік, але до грабування рук своїх не прикладали.
Та й інші юдеї, що жили в царських країнах, зібралися, щоб стати до оборони свого життя й звільнитись від своїх ворогів, і вбили з тих, що їх ненавиділи, 75 тисяч, але до грабування рук своїх не простягали.
Meanwhile, the other Jews throughout the king’s provinces had gathered together to defend their lives. They gained relief from all their enemies, killing 75,000 of those who hated them. But they did not take any plunder.
Це було тринадцятого дня місяця Адара, а чотирнадцятого був відпочинок, і його зроблено днем бенкетування та радости.
А юдеї, що були в Сузах, зібрались були тринадцятого і чотирнадцятого дня, п'ятнадцятого ж: дня був відпочинок, і його зроблено днем бенкетування та веселощів.
Ось чому розсіяні юдеї, що живуть по селах та відкритих містечках, проводять чотирнадцятий день місяця Адара у веселощах та бенкетуванні, як день празниковий, посилаючи один одному дарунки.
Мардохей списав ці події й розіслав листи до всіх юдеїв, що були в усіх країнах Ксеркса, близьких і далеких,
The Festival of Purim
Mordecai recorded these events and sent letters to the Jews near and far, throughout all the provinces of King Xerxes,
наказуючи їм щороку святкувати чотирнадцятий і п'ятнадцятий дні місяця Адара
як дні, за яких юдеї звільнились від своїх ворогів, і як місяць, у якому їхній смуток обернувся на радість, а їхня жалоба на свято, та зробити з них дні бенкетування та веселощів, взаємообміну подарунками та милостині вбогим.
He told them to celebrate these days with feasting and gladness and by giving gifts of food to each other and presents to the poor. This would commemorate a time when the Jews gained relief from their enemies, when their sorrow was turned into gladness and their mourning into joy.
Юдеї прийняли те, що вже й самі почали були робити й про що Мардохей писав до них;
So the Jews accepted Mordecai’s proposal and adopted this annual custom.
як то Аман, син Геммедати, агагія, ворог усіх юдеїв, задумав був занапастити юдеїв і кидав пур, тобто жереб, щоб вигубити їх і занапастити;
Haman son of Hammedatha the Agagite, the enemy of the Jews, had plotted to crush and destroy them on the date determined by casting lots (the lots were called purim).
як справа донеслась до царя, й він звелів другим листом, щоб лукавий замір Амана, який той задумав на юдеїв, обернувся на його ж голову й щоб його та його синів повісили на шибениці.
But when Esther came before the king, he issued a decree causing Haman’s evil plot to backfire, and Haman and his sons were impaled on a sharpened pole.
Ось чому названо ці дні Пурім, від імени пур. Отак, згідно з усіма словами цього листа й з тим, що самі бачили й що з ними сталось,
That is why this celebration is called Purim, because it is the ancient word for casting lots.
So because of Mordecai’s letter and because of what they had experienced,
So because of Mordecai’s letter and because of what they had experienced,
юдеї постановили й взяли на себе, на своїх потомків і на всіх тих, що до них пристануть, щороку неодмінно святкувати тих два дні, як приписано в свій час.
the Jews throughout the realm agreed to inaugurate this tradition and to pass it on to their descendants and to all who became Jews. They declared they would never fail to celebrate these two prescribed days at the appointed time each year.
Ці дні мали бути пам'ятні й святковані від роду до роду в кожній сім'ї, в кожній країні й у кожному місті. Ці дні Пурім не могли ніколи вийти з ужитку серед юдеїв і пам'ять про них зникнути з-поміж потомків їхніх.
These days would be remembered and kept from generation to generation and celebrated by every family throughout the provinces and cities of the empire. This Festival of Purim would never cease to be celebrated among the Jews, nor would the memory of what happened ever die out among their descendants.
Цариця Естера, дочка Авіхайла, і Мардохей, юдей, написали й удруге з усією наполегливістю, щоб ствердити цей лист про Пурім.
Then Queen Esther, the daughter of Abihail, along with Mordecai the Jew, wrote another letter putting the queen’s full authority behind Mordecai’s letter to establish the Festival of Purim.
І розіслано листи до всіх юдеїв у 127 країнах царства Ксеркса, із словами миру й правди,
Letters wishing peace and security were sent to the Jews throughout the 127 provinces of the empire of Xerxes.
щоб затвердити ці дні Пурім на призначений час, як постановив для них Мардохей, юдей, і цариця Естера і як вони самі встановили для себе самих та для своїх потомків щодо днів посту і лементування.
These letters established the Festival of Purim — an annual celebration of these days at the appointed time, decreed by both Mordecai the Jew and Queen Esther. (The people decided to observe this festival, just as they had decided for themselves and their descendants to establish the times of fasting and mourning.)