Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

Переклад Хоменка

«Мій дух розбитий,
дні мої погасли,
для мене залишається лише могила.

Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!

Чи не став я посміховиськом?
Чи не в гіркоті ночують мої очі?

Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.

О, поручися за мене сам перед собою!
Бо хто б ручився за мене?

Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?

Та ти позбавив розуму їхнє серце,
тому й не піднесеш їх угору.

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.

Вони призначають здобич друзям,
тоді як очі власних дітей меркнуть.

Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,

Ти зробив мене притчею народу,
мені плюють у вічі.

Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.

В очах моїх від смутку потемніло,
і мої члени, наче тінь, виснажуються.

З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...

Дивуються над оцим праведні люди,
і невинний обурюється на безбожника.

Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.

Та праведник тримається путі своєї
і чистий руками ще більш набирає духу.

І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.

Вернітеся ж, усі ви, приступіте;
може, бодай одного мудрого знайду між вами!

Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.

Дні мої відпливли, думки мої розбиті!
Зідхання мого серця

Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —

з ночі день роблять,
і супроти темряви світло близько.

вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!

Чи можу сподіватись? Шеол — моя домівка!
У темряві стелю я собі постіль.

Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же.

Кричу до гробу: Ти мій батько!
А до хробака: Моя сестра й моя мати!

До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“

Де ж тут моя надія?
І щастя моє. — хто його бачив?

Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?

Зійдуть у Шеол зо мною?
коли зануримося разом у порох?»

До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“.