Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
«Срібло має жилу початкову,
золото — також місце, де його очищують.
золото — також місце, де його очищують.
Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
Залізо з землі добувають,
розтоплений камінь стає міддю.
розтоплений камінь стає міддю.
залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
Людина кладе край пітьмі,
розшукує до крайньої межі
— каміння темне, чорне.
розшукує до крайньої межі
— каміння темне, чорне.
Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
Люди з світлом пробивають копальню,
де стопи не залишили пам'яті,
— зависають на далекому відлюдді.
де стопи не залишили пам'яті,
— зависають на далекому відлюдді.
ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
Земля, що з неї хліб родиться,
під сподом, мов вогнем, розрита: —
під сподом, мов вогнем, розрита: —
Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
Стежки туди не знає хижа птиця,
і око яструба її не бачить.
і око яструба її не бачить.
Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
Її не топчуть звірі дикі,
лев по ній не проходить!
лев по ній не проходить!
не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
Людина на кремінь кладе свою руку,
перевертає шкереберть гори.
перевертає шкереберть гори.
Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
У скелях прорубує рови,
усе дорогоцінне бачить його око.
усе дорогоцінне бачить його око.
пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
Досліджує джерела рік,
виносить сховане на світло.
виносить сховане на світло.
Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
А мудрість звідкіля береться?
Де розумові місце?
Де розумові місце?
Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
Ніяка людина її путі не знає,
і не знайти її в землі живих.
і не знайти її в землі живих.
Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
Безодня каже: Вона не в мені!
Та й море мовить: Не у мене!
Та й море мовить: Не у мене!
Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“ і море звіщає: „Вона не зо мною!“
Її й за щире золото не придбати,
ані сріблом її не можна оцінити.
ані сріблом її не можна оцінити.
Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
Її не можна оцінити золотом офірським,
ані оніксом дорогоцінним, ані сафіром.
ані оніксом дорогоцінним, ані сафіром.
Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
Ні золото, ні скло не можуть порівнятися з нею;
її не виміняти за щирозлотний посуд.
її не виміняти за щирозлотний посуд.
Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
А про коралі та кришталь і згадувати нічого!
Здобувати мудрість важче, ніж перли.
Здобувати мудрість важче, ніж перли.
Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
Їй не рівня топаз етіопський,
ні щирим золотом її не оцінити!
ні щирим золотом її не оцінити!
Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
Звідкіль, отже, береться мудрість? Де розумові місце?
А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
Вона від зору всього живого скрита,
і схована від птиць небесних.
і схована від птиць небесних.
Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
Погибель і смерть кажуть:
До наших вух дійшла про неї чутка, —
До наших вух дійшла про неї чутка, —
Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
але лиш Бог до неї знає стежку,
він знає її місце.
він знає її місце.
Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
Бо він аж на край світу бачить,
на все, що є під небом, поглядає.
на все, що є під небом, поглядає.
Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
Коли він призначав вагу вітрові
і давав міру водам,
і давав міру водам,
Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
коли встановлював закон дощеві,
дорогу гуркотові грому, —
дорогу гуркотові грому, —
коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
тоді її угледів, облічив,
усталив її, добре її розслідивши.
усталив її, добре її розслідивши.
тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!