Переклад Хоменка

Переклад Куліша та Пулюя

Після цього Іов розтулив уста й лихословив свій день.

1

Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.

2

Він почав говорити й мовив:

2

І почав Йов говорити:

3

«Нехай загине день, коли я народився
і ніч, що сказала: Зачався чоловік!

3

Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!

4

Той день хай стане тьмою,
хай Бог з висоти не згадує про нього,
нехай світло не сяє над ним,

4

Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!

5

нехай його перекреслить тьма й тінь чорна,
нехай над ним повисне хмара,
нехай густий туман його збентежить.

5

Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!

6

А ніч оту хай ухопить темрява,
нехай не лічиться з днями року,
у місяців число нехай не входить!

6

А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!

7

Та ніч нехай буде безплідна,
радість до неї хай не завітає.

7

О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!

8

Хай проклянуть її ті, що проклинають день,
ті, що готові розбудити Левіятана.

8

Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день*, та готові й дракона розбудити!

9

Нехай померхнуть зорі її світанку,
нехай чекає світла, та даремно,
нехай повік зорі не бачить,

9

Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,

10

тому що не замкнула
дверей мені в утробі
й горя від очей моїх не скрила.

10

За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!

11

Чому, вже у лоні матері, не вмер я,
як вийшов з утроби, не загинув?

11

Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?

12

Навіщо прийняли мене коліна?
Навіщо було мені ссати груди?

12

Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?

13

Тепер лежав би, спочивав би я,
спав би й мав би спокій

13

Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн

14

з царями й радниками краю,
які споруджують собі могили;

14

З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,

15

або з князями, що мають золота багато
і що наповнюють свої палати сріблом;

15

Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;

16

і не було б мене, як закопаного викидня,
чи як немовляток, що не бачили світу.

16

Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.

17

Там не шаліють більше злочинці,
там спочивають знеможені,

17

Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.

18

там же спокійні в'язні,
не чують крику посіпаки.

18

Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.

19

Малий, великий, там вони обидва,
і раб від свого пана вільний.

19

Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.

20

Пощо дає він світло бідоласі,
і життя тим, яким на серці гірко?

20

Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,

21

Тим, що виглядають смерти, а її немає,
тим, що шукають її більш, ніж скарбів;

21

Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;

22

тим, що радіють без міри,
веселяться, коли знайдуть домовину!

22

Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.

23

Людині, що її дорога закрита,
що її Бог огородив навколо?

23

На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?

24

Зідхання стало мені хлібом,
як вода, линуть мої скарги,

24

Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;

25

бо страх, якого я побоювався, напав на мене,
і те, чого лякавсь я, надійшло на мене.

25

Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.

26

Нема мені ні миру, ні спокою,
нема відради, прийшов на мене клопіт.»

26

Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Куліша та Пулюя

Йова 3

Йова 3