Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Синодальный перевод
«А тепер глузують з мене менші віком від мене,
яких батьками я нехтував занадто,
щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
яких батьками я нехтував занадто,
щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
А ныне смеются надо мною младшие меня летами, те, которых отцов я не согласился бы поместить с псами стад моих.
Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася?
Міць їхня ж цілковито заниділа.
Міць їхня ж цілковито заниділа.
И сила рук их к чему мне? Над ними уже прошло время.
З-за браку страви та страшного голоду
вони гризли у степу коріння;
їхня мати — пустка та пустиня.
вони гризли у степу коріння;
їхня мати — пустка та пустиня.
Бедностью и голодом истощённые, они убегают в степь безводную, мрачную и опустевшую;
Вони мальвію й листя на кущах збирали,
коріння з дроку — це хліб їхній.
коріння з дроку — це хліб їхній.
щиплют зелень подле кустов, и ягоды можжевельника — хлеб их.
Їх із громади проганяли,
на них гукали, наче на злодіїв.
на них гукали, наче на злодіїв.
Из общества изгоняют их, кричат на них, как на воров,
Вони жили у байраках при потоках,
у земних печерах та по скелях.
у земних печерах та по скелях.
чтобы жили они в рытвинах потоков, в ущельях земли и утёсов.
Рід упосліджених, нащадки безіменних,
вигнані з землі!
вигнані з землі!
Люди отверженные, люди без имени, отребье земли!
І нині я став їхньою піснею,
зробився байкою їхньою!
зробився байкою їхньою!
Их-то сделался я ныне песнью и пищею разговора их.
Вони гидують мною, тікають геть від мене,
не стримуються мені плювати в вічі.
не стримуються мені плювати в вічі.
Они гнушаются мною, удаляются от меня и не удерживаются плевать пред лицом моим.
Що він розв'язав мій мотуз і мене понизив,
то вони розгнуздуються передо мною.
то вони розгнуздуються передо мною.
Так как Он развязал повод мой и поразил меня, то они сбросили с себя узду пред лицом моим.
Праворуч від мене підводиться ота наволоч,
у петлю спрямовує мої ноги
і вимощує путь свою згубну проти мене.
у петлю спрямовує мої ноги
і вимощує путь свою згубну проти мене.
С правого боку встаёт это исчадие, сбивает меня с ног, направляет гибельные свои пути ко мне.
Вони зіпсували мені стежку на мою погибель;
вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
А мою стезю испортили: всё успели сделать к моей погибели, не имея помощника.
Мов крізь пролом широкий, прибувають,
викочуються з-під руїн.
викочуються з-під руїн.
Они пришли ко мне, как сквозь широкий пролом; с шумом бросились на меня.
Великий страх напав на мене,
вітром розвіялася моя гідність,
і щастя моє зникло, немов хмара.
вітром розвіялася моя гідність,
і щастя моє зникло, немов хмара.
Ужасы устремились на меня; как ветер, развеялось величие моё, и счастье моё унеслось, как облако.
І душа моя нині ниє в мені,
дні смутку мене посіли.
дні смутку мене посіли.
И ныне изливается душа моя во мне: дни скорби объяли меня.
Уночі крутить мені у костях,
жили мої не дають мені спочити.
жили мої не дають мені спочити.
Ночью ноют во мне кости мои, и жилы мои не имеют покоя.
Він потужно схопив мене за одежу,
мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
С великим трудом снимается с меня одежда моя; края хитона моего жмут меня.
кинув мене в болото,
і я взявся попелом та пилом.
і я взявся попелом та пилом.
Он бросил меня в грязь, и я стал, как прах и пепел.
Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш;
встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.
встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.
Я взываю к Тебе, и Ты не внимаешь мне, — стою, а Ты только смотришь на меня.
Став єси до мене жорстоким,
твоєю сильною рукою мене бичуєш.
твоєю сильною рукою мене бичуєш.
Ты сделался жестоким ко мне, крепкою рукою враждуешь против меня.
Здіймаєш мене вітром летіти,
в бурі спускаєш мене вниз водою.
в бурі спускаєш мене вниз водою.
Ты поднял меня и заставил меня носиться по ветру и сокрушаешь меня.
Знаю, що ти ведеш мене до смерти,
дому, де збираються всі живучі.
дому, де збираються всі живучі.
Так, я знаю, что Ты приведёшь меня к смерти и в дом собрания всех живущих.
Але я не здіймав руки на сіромаху,
як він кричав до мене у своєму горі.
як він кричав до мене у своєму горі.
Верно, Он не прострёт руки Своей на дом костей: будут ли они кричать при своём разрушении?
Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко?
Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
Не плакал ли я о том, кто был в горе? не скорбела ли душа моя о бедных?
Я сподівався щастя — і прийшло лихо;
я чекав світла — і наступила пітьма!
я чекав світла — і наступила пітьма!
Когда я чаял добра, пришло зло; когда ожидал света, пришла тьма.
Нутро моє кипить, не угаває:
дні смутку надійшли на мене.
дні смутку надійшли на мене.
Мои внутренности кипят и не перестают; встретили меня дни печали.
Ввесь ходжу почорнілий, без сонця;
встаю, кричу серед громади.
встаю, кричу серед громади.
Я хожу почернелый, но не от солнца; встаю в собрании и кричу.
Шкіра на мені почорніла,
кості мої горять від жару.
кості мої горять від жару.
Моя кожа почернела на мне, и кости мои обгорели от жара.